Непаралельність (рис.) може бути визначена за допомогою таких методів.
Рисунок - Визначення непаралельності
Для невеликих ділянок за допомогою індикатора часового типу (рис. 19)
Рисунок 19– Визначення непаралельності за допомогою індикатора
Щоб визначити непаралельність поверхні 2 відносно поверхні 1 (базової поверхні) на штативі 3 встановлюють індикаторну голівку 4 . Встановивши щуп індикатору на поверхню 2 переміщують штатив 3 по базовій поверхні. За наявності непаралельності стрілка індикатору буде відхилятись. Беручи відлік по індикатору визначають значення непаралельності.
В разі якщо між лініями є значні відстань є значною, для того, щоб визначити непральність ліній AB та CD (рис. 20 а)) через рівні відстані k вимірюють відстані li між лініями (l1, l2, l3….). Визначають середнє значення відстані між лініями AB та CD та відхилення від прямолінійності за формулами (12, 13) відповідно:
В разі, коли безпосередньо виміряти відстані l неможливо (при вивірці підкранових шляхів козлових кранів, опор обертових печей та барабанних сушарок і. т. п. ) використовують посередні методи вимірювань, сутність яких полягає у створенні базисної фігури (як правило прямокутника) та визначення місцеположення окремих точок відносно базисної фігури (рис. 20 б)).
Наприклад, для визначення відхилень від паралельності ліній AB та CD за допомогою теодоліта, встановлюючи його у вершинах фігури, будують прямокутник HZFS та вимірюють відстані L, N. Різниця у відстанях паралельних сторін не повинна перевищувати 1/2000 (формула (5)).
(12)
(13)
а)
б)
Рисунок 20 –Визначення непаралельності а) безпосереднім способом; б) за допомогою посередніх вимірювань
Встановлюють теодоліт на точку Н, наводять його на точку Z та за допомогою рейки визначають відстані (a1, a2….), аналогічно визначають відстані (b1, b2….), встановивши теодоліт на точку S та навівши його на точку F. Довжину ліній (l1, l2, l3….) визначають за формулою:
(14)
Далі за формулами (12, 13) обчислюють середнє значення відстані між лініями AB та CD та непаралельність цих ліній.