• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення не горизонтальності.

Не горизонтальність – є окремим випадком визначення неплощиності

Рисунок - Визначення площинності

Не горизонтальність – найбільша відстань від лінії або площини, до площини, що є горизонтальною.

Горизонтальна поверхня – поверхня що паралельна рівневій поверхні (з деякими припущеннями, можна прийняти що рівнева поверхня є поверхнею рівня світового океану в спокійному стані).

Горизонтальність елементів обладнання визначають за допомогою рівня (за відхиленням бульбашки), за допомогою нівеліру (оптичного або гідростатичного).

Для визначення горизонтальності великих поверхонь, як правило використовують оптичний нівелір.

Рисунок – Визначення не горизонтальності елементів обладнання за допомогою оптичного нівеліру.

Для визначення не горизонтальності (позначок) верха фундаментів для встановлення обладнання виконують такі дії. Встановлюють нівелір в точці І (станція І) та приводять його в робоче положення. Далі встановлюють нівелірну рейку в токах А, С беруть відлік почорній та червоній стороні та обчислюють різницю між ними і порівнюють з п’яткою рейки (задня та передня точки відповідно), в т. В беруть відлік по чорній стороні рейки (проміжна точка). Якщо точок D, N, K не видно зі станції І, переносять нівелір на станцію ІІ, приводять його в робоче положення та візують на точки C (задня на станції ІІ), D, N, K.

В разі потреби встановлюють нівелір на станцію III, IV і т.д. приводять нівелір в робоче положення та наводять на ту саму точку з якої закінчили нівелювання з попередньої станції (починають нівелювання зі зв’язуючи точок). Занівелювавши всі точки на останній станції (на рис. це станція ІІ) знову встановлюють рейку на точку А (замикають нівелірний хід).

Під час нівелювання записи ведуть в журналі нівелювання (табл. 1)

Номери станцій записують в колонці 1, номери точок – в колонці 2, відліки по заднім (З), переднім (П), проміжним (С) рейкам записуємо у колонках 3,4, 5 відповідно. Контроль відліків (див. розділ Вимірювання перевищень).

Обчислюємо перевищення, дані записуємо в колонку 6 за формулами

,

(),

де h ч. обч, h кобч – перевищення, які обчислені по чорній і червоній сторонам рейки, мм;

Зч Зк, Пч, Пк – відліки по чорній і червоній сторонам рейки відповідн, ммо;

Таблиця 1

Журнал нівелювання елементів обладнання

Контроль Σ14333 Σ14335 Σ-2 Σ-1 Σ0

Потім обчислюємо середнє перевищення за формулою

()

Виконуємо посторінковий контроль обчислень, для цього сумуємо колонки 3, 4, 5, 6, 7 (в кол. 3, 4 обчислені п’ятки рейки не враховуємо), та виконуємо розрахунки за формулами:

Обислюємо нев’язку:

()

де hт– теоретичне перевищення між кінцевою та початковою точками ходу, якщо хід замкнений, що як правило має місце при вивірці обладнання, то hт=0.

Обчислюємо допустиму нев’язку:

де n – кількість станцій при нівелюванні.

Перевіряемо допустимість нев’язки fh.

Якщо умова виконана, то враховуємо отриману нев’язку fh. Для цього в отримані перевищення вводимо поправку з оберненим знаком.

Наприклад, перевищення між точками А і С станція І (табл.. 1) дорівнює +0098 мм, перевищення між точками С і А станція ІІ дорівнює -0099 мм. Сумарне перевищення -1 мм. Хід замкнений, тому hт=0 мм
Нев’язка fh=Σhсер-hт=-1-0=-1 мм. Допустима нев’язка дорівнює: fhдоп=±10√2=±14 мм. Отже, отримана нев’язка допустима, тому до отриманого перевищення +0098 мм додаємо +1 мм і таким чином враховуємо нев’язку.

Виправлені перевищення записуємо в кол.8. Сумма по кол.8 повинна дорівнювати hт.

Вираховуємо позначки зв’язуючи точок. До позначки початкової точки А додаємо виправлене перевищення на першій станції (100.00+0,099=100,099 мм) отримаємо позначку передньої точки С. Позначку точки С переписуємо на станцію ІІ у відповідну строчку (тепер точка С є задньою). Додавши виправлене перевищення на станції ІІ отримаємо позначку передньої точки
(100,099+(-0,099)=100,00 м), яку записуємо у відповідні строчки на станції ІІ та на наступній, якщо така є. В кінці повинні отримати позначку кінцевої точки (початкової для замкненого ходу).

Вираховуємо позначки проміжних точок. Обчислюємо горизонт іннсрументу:

де НЗ– позначка задньої точки на станції;

Зч – відлік по рейці на задній станції в метрах.

Наприклад, на станції І ГІ дорівнює (100,00+1,235=101,235 м).

Позначки проміжної точки дорівнюють

де С – відлік на проміжної точки.

Наприклад, для станції ІІ позначки проміжних точок дорівнюють (м):

101,347-1,134=100,213

101,347-1,147=100,200

101,347-1,124=100,221

Розраховані значення записують у відповідну строку таблиці.

Подальшу обробку отриманих значень виконуємо відповідно до технічних вимог, щодо монтажу, ремонту та експлуатації обладнання.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
7. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
9. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
10. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
11. Біостратиграфічні методи визначення віку порід
12. Біуретовий метод визначення білків

Переглядів: 632