• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми державного контролю

Згідно ст. 2 Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні” державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації щодо дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; це спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізій складається акт.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансового-господарської діяльності підприємства, установи, організації чи їх підрозділів.

Наслідки перевірки оформляється довідкою або доповідною запискою.

З 01.01.2005 року введено нову форму державного контролю – державний аудит, який проводиться у двох формах:

- аудит ефективності виконання бюджетних програм;

- аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.

Органи ДПС проводять контрольні заходи, визначені Податковим кодексом України (ст. 75-80).

5. Стадії контрольно-ревізійного процесу

Контрольно-ревізійний процес - це сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, які здійснюються за допомогою певних процедур.

Контрольно-ревізійний процес має такі стадії:

- організаційна;

- дослідна;

- узагальнююча (узагальнення та реалізації результатів контролю).

Організаційна стадія включає в себе вибір об’єкта ревізії і організаційно-методичну підготовку цієї ревізії.

Організаційно-методична підготовка ревізії починається з вивчення стану об’єкта ревізії шляхом ознайомлення з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за ревізійний період, шляхом аналізу фінансового стану підприємства, збереження його майна, вивченням розрахунково-кредитних відносин.

На підставі матеріалів щодо попереднього ознайомлення підприємства, керівник ревізійної бригади розробляє програму ревізії. В ній зазначають:

- об’єкт контролю;

- зміст і послідовність його проведення;

- періоди для вибіркового чи суцільного контролю;

- примітки.

Завершується організаційно-методична підготовка ревізії складанням робочого плану ревізора, в якому вказуються проміжні інтервали часу і елементи робіт.

Дослідна стадія контрольно-ревізійного процесу здійснюється ревізійною бригадою безпосередньо на підприємстві: ця стадія включає в себе низку процедур організаційного характеру, спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення ревізії і виконання контрольно-ревізійних процедур щодо перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства.

Стадія узагальнююча включає в себе:

- узагальнення результатів;

- реалізацію результатів.

Узагальнення результатів – це систематизація недоліків на підконтрольному підприємстві.

При цьому виявленні недоліки групують, оформляють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, при необхідності слідчо-юридниче обгрунтування, узагальнюють і відображають результати ревізії в акті.

Реалізація результатів контролю є завершальним етапом контрольно-ревізійного процесу. Ревізійна бригада разом з адміністрацією підприємства на зборах або виробничій нараді обговорюють результати контролю. Обговорення результатів ревізії оформляється спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю дає змогу об’єктивно визначити причини недоліків і розробити проект заходів щодо запобігання недоліків.

На завершеній стадії контрольно-ревізійного процесу приймаються рішення за результатами ревізії та встановлюють контроль за їх виконанням.

Тема: Права, обов’язки і відповідальність ревізорів

1.Права працівників контролю.

2.Обов’язки працівників контролю.

3.Відповідальність працівників контролю.

4.Професійна етика ревізора.

1. Права працівників контролю.

Ревізор має право:

- вимагати усні і письмові пояснення;

- вимагати пред’явлення готівки, цінних паперів, грошових документів і звітів;

- вимагати проведення інвентаризації розрахунків, контрольних обмірів і замірів;

- оглядати і пломбувати при необхідності склади, кладовки, архіви і інші приміщення;

- перевіряти при необхідності правильність списання сировини, матеріалів, палива і інш.;

- запрошувати спеціалістів для проведення експертизи (відповідності норм, якості виконаних робіт, інш.);

- одержувати при необхідності від інших організацій, підприємств копії сумнівних документів;

- залучати працівників підприємства до виконання окремих видів робіт з дозволу керівника підприємства;

- проводити зустрічні перевірки для підтвердження достовірності документів;

- вилучати необхідні документи, залишаючи письмове пояснення чи акт вилучення з дозволу керівника в/с організації, слідчих органів та копії вилучених документів;

- передавати слідчим органам вилучені документи;

- стягувати в дохід держави кошти підприємства, незаконно одержані;

- накладати на керівників чи службових осіб адміністративні стягнення;

- подавати до відповідних податкових інспекцій інформацію про результати перевірки для прийняття.

2.Обов’язки працівників контролю.

Службові особи контрольно – ревізійних служб зобов’язані суворо дотриму­­­ватись Конституції України, Законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняється законом.

Працівники ДФІ зобов’язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, вилучені документи, підроблені документи.

Працівники ДФІ повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

3.Відповідальність працівників контролю.

Ревізор несе відповідальність за:

- халатне чи не виконання службових обов’язків;

- перевищення прав і службових повноважень;

- використання службового положення в корисних цілях;

- дострокове розголошення матеріалів ревізій;

- неповне і неякісне проведення ревізій;

- повне і часткове скриття порушень зловживань, інш.;

- необгрунтовані висновки за результатами ревізії, а також неповне встанов­лен­ня матеріальних збитків.

Працівники контрольних органів притягуютья до дисциплінарної (адміністра­­тивної) та кримінальної відповідальності.

ТЕМА: Види контролю і ревізій, планування і облік контрольно – ревізійної роботи

1.Види контролю, їх характеристика.

2.Види ревізій.

3.Комплексні ревізії, їх суть, цілі і завдання.

4.Планування, облік і звітність про контрольно – ревізійну роботу.

1. Види контролю, їх характеристика.

Економічний контроль поділяють за такими ознаками:

За періодичністю здійснення

За джерелами інформації

За формами здійснення економічного контролю

Крім цього є внутрішньогосподарський, внутрішньовідомчий і позавідомчий контроль.

Внутрішньосистемний (внутрішньовідомчий) контроль застосовується для перевірки виконання вказівок власника підвідомчими підприємствами.

Позавідомчий контроль здійснюється органами державного, громадського і незалежного контролю.

Загальноекономічний контроль має такі об’єкти дослідження:

- виконання планів економічного і соціального розвитку;

- динаміку ціноутворенння;

- кон”юктуру ринку;

- використання ресурсів країни;

- інші масштабні програми.

Фінансово – господарський контроль досліджує ФГД підприємств у сфері виробництва, обміну і споживання суспільно необхідного продукту.

2. Види ревізій.

Ревізії поділяють за такими ознаками:

І. В залежності від органів проведення ревізії

ІІ. В залежності від призначення

ІІІ. В залежності від повноти

ІУ. В залежності від обсягу перевірки документів

3. Комплексні ревізії, їх суть, цілі і завдання.

Своєчасне і якісне здійснення комплексної ревізії цілком залежить від правильної її організації, яку можна поділити на такі етапи:

- комплектування бригад;

- залучення до складу ревізійних бригад спеціалістів галузевих і функціональних управлінь;

- складання наказу чи розпорядження керівника на проведення ревізії;

- складання програми ревізії;

- інструктаж;

- графік – сітка;

- складання робочого плану ревізора.

Основними завданнями комплексних ревізій є:

-перевірка виконання контрольних завдань і планів, дотримання режиму економії та збереження власності підприємства, перевірка забезпечення ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

-перевірка витрат, доходів і прибутків, рентабельності, фондів на підприємстві, розрахунків, стану обліку і достовірності звітності.

4. Планування, облік і звітність про контрольно –ревізійну роботу.

Контрольно – ревізійна робота повинна здійснюватися рівномірно за складеним на місяць (квартал, півріччя, рік) планом.

Планування контрольно – ревізійної роботи здійснюється на підставі Методичних рекомендацій щодо планування контрольно – ревізійної роботи органами державної контрольно – ревізійної служби № 122 від 20.11.2001р.

План затверджується керівником контрольно - ревізійного органу. В плані вказуються такі дані:

- Назва, адреса підприємства;

- Період, за який проведена попередня ревізія;

- Період, на який призначається нова ревізія;

- Термін проведення ревізії;

- Вид ревізії;

- Керівник ревізійної групи.

Крім вище перерахованих планів в органах контролю можуть складатися перспективні плани.

Плани складаються, подаються на затвердження і зберігаються як документи, що не підлягають розголошенню.

Під час встановлення черговості ревізій і тематичних перевірок необхідно врахувати:

- час, який минув після попередньої ревізії;

- наявність спаду виробництва, розтрат, крадіжок, нестач;

- надходження сигналів від податкових інспекцій про зловживання чи незаконні дії;

- матеріали перевірок інших контрольних органів;

- дані поточної звітності;

- інше.

В контрольно - ревізійному органі ведеться журнал реєстрації проведених ревізій і обліку їх результатів (аналітичні картки).

За півріччя і за рік контрольно – ревізійні органи складають звіти про контрольно – ревізійну роботу і пояснювальні записки до них. Як правило, в останніх наводяться факти найбільших порушень і зловживань.

Звіт про контрольно – ревізійну роботу (ф1-кр) складається наростаючим підсумком, використовуючи “Інструкцію про порядок заповнення звіту про контрольно- ревізійну роботу” (наказ Голов КРУ України від 04.01.2002р. № 2). До звіту включаються лише результати повністю закінчених і остаточно оформлених ревізій і перевірок, проведених органами ДКРС, а не іншими контрольними органами. Результати зустрічних перевірок до звіту не виносяться.

ТЕМА: Інвентаризація грошових і матеріальних цінностей

1. Поняття та завдання інвентаризації.

2. Порядок проведення інвентаризації. Перевірка якості проведених інвентари­за­­цій та документального їх оформлення.

3. Реалізація результатів інвентаризації.

1. Поняття та завдання інвентаризації.

Метою інвентаризації є забезпечення достовірності даних бухгалтерсько го обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

Основними завданнями інвентаризації (згідно Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-иатеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків № 69 від 11.08. 1994 р.) є:

а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах та на рахунках, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

б) встановлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

в) виявлення товарно – матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, а також тих, що не використовують дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації основних фондів.

г) перевірка реальної вартості зарахованих на баланс матеріальних цінностей, сум дебіторської і кредиторської заборгованості, в тому числі щодо якої термін позовної давності минув, інших статей балансу.

Проведення інвентаризації є обов’язковим: (п.3 інструкції № 69 від 11.08.94 р.)

- перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім випадків планових інвентаризацій;

- при зміні МВО;

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

- після пожежі або стихійного лиха;

- у випадку ліквідації установи;

- за розпорядженням судових та слідчих органів;

- при перездачі майна в оренду;

- при передачі підприємства із одного підпорядкування в інше на рівні міністерства.

Періодичність проведення інвентаризації:

- будівлі, споруди інші нерухомі об’єкти основних фондів – 1 раз на 3 роки;

- бібліотечні фонди – 1 раз на 5 років;

- грошові кошти в касі – 1 раз на квартал;

- інші об’єкти основних засобів – 1 раз на 2 роки;

- товарно – матеріальні цінності – 1 раз на рік (не раніше 1 жовтня).

2. Порядок проведення інвентаризації. Перевірка якості проведених інвентари­за­­цій та документального їх оформлення.

При перевірці якості проведених інвентаризацій необхідно проаналізувати дані інвентаризаційних описів і встановити:

- чи вказано в них місце (комора чи склад) і час проведення інвентаризації;

- чи повністю записані в них назви матеріалів, їх марки, сортність, артикули і інші ознаки;

- чи є виправлення в описах, чи вони завірені;

- чи є на кожній сторінці описів прописом показники числа порядкових номерів цінностей і загальна сума кількості в натуральному виразі;

- чи є на описах підписи членів комісії і МВО.

Перевірити наявність в бухгалтерії всіх необхідних документів щодо факту проведеної інвентаризації:

- наказів або розпоряджень про проведення інвентаризації і про склад комісії;

- матеріальних звітів;

- інвентаризаційних описів - рахункових відомостей, письмових пояснень матеріально - відповідальних осіб за результатами інвентаризації;

- протоколів, наказів і інших документів щодо розгляду і затвердження результатів інвентаризації.

Крім цього, слід вивчити причини виникнення порушень під час оформлен­ня інвентаризаційних матеріалів. Визначити, чи є вони результатом недбалого віднесення комісії до виконання обов’язків або це спеціальні, навмисні дії посадових осіб з метою приховування фактів нестач і надлишків окремих видів цінностей.

3. Реалізація результатів інвентаризації.

У результаті порівняння облікових даниих з фактичними можуть бути виявлені такі факти:

- фактичний залишок і дані обліку збігаються;

- фактичний залишок менший від бухгалтерського – нестача;

- фактичний залишок більший від бухгалтерського – надлишок.

ТЕМА: Ревізія операцій з коштами

1. Джерела ревізії грошових коштів.

2. Ревізія каси і касових операцій.

3. Ревізія банківських операцій.

4. Ревізія підзвітних сум.

1. Джерела ревізії грошових коштів

І. НОРМАТИВНА БАЗА

- Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” ( постанова Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. (зі змінами).

- Указ Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у редакції Указу Президента України від 11.05.1999р. № 491/99

- Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р.)

- Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України (постанова Правління НБУ № 69 від 19.02.2001 зі змінами).

- Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон (наказ МФУ № 146 від 10.06.1999р.).

ІІ. ДАНІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ

Первинні документи:

● Прибуткові касові ордери;

● Видаткові касові ордери;

● Квитанції на внесок готівки в банк;

● Корінці чекової книжки;

● Розрахунково – платіжні, платіжні відомості;

● Трудові угоди;

● Акти про інвентаризацію каси;

● Звіти про відрядження (з прикладеними документами);

● Чеки на придбання цінностей;

● Платіжні доручення;

● Виписки банків.

Облікові реєстри:

● Журнал реєстрації первинних документів по касі;

● Касова книга;

● Звіт касира;

●Журнал – ордер № 1, 2, 3 та відомості до них;

●Головна книга.

Звітні документи:

●Баланс (форма № 1);

● Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

2. Ревізія каси і касових операцій

Ревізія кас та касових операцій – одна з найвідповідальніших ділянок документальної ревізії. Головна її мета – виявити факти недостач, розтрат і привласнення грошей методом інвентаризації готівки в касі та перевірки документів, що записані до касової книги; факти списання грошей по касі (касовому звіту) без документів, що їх підтверджують, або неоприбуткування чи неповне оприбуткування готівки, яку було отримано в банках, виручки від реалізації матеріальних цінностей та наданих послуг. Кожна комплексна ревізія починається з ревізії готівки в касі та одночасного проведення інвентаризації майна.

Перевірка касових операцій проводиться в такій послідовності:

1. Перевірка первинних документів:

● Перевірка правильності заповнення і оформлення прибуткових і видаткових касових ордерів (наявність підписів, печаток, розписок про отримання грошей);

● Звірка прибуткових ордерів з корінцями чеків по сумах і датах (при надходженні готівки з поточного рахунку в банку);

● Звірка видаткових ордерів з квитанціями про вклад готівки на поточний рахунок;

● Вибірковий перерахунок підсумків в платіжних та розрахунково – платіжних відомостях, а при виявленні порушень – суцільний перерахунок;

● Перевірка правильності оформлення депонованих сум заробітної плати;

● Перевірка наявності та своєчасності ведення журналу реєстрації первинних документів по касі.

2. Перевірка дотримання ліміту готівки каси і правильності ведення касової книги:

● Перевірка дотримання ліміту каси по днях і своєчасності здавання готівки в банк;

● Перевірка своєчасності складання звітів касира і ведення касової кни-

книги.

3. Перевірка виплат по касі:

● Виявлення випадків видачі готівки без відповідного підтверджуючого документального оформлення;

● Виявлення випадків нецільового використання готівки по касі;

●Суцільна перевірка виплат тимчасовим працівникам, позасписковому складу, депонованих сум, відпускних, лікарняних шляхом зіставлення записів в касовій книзі з доданими касовими документами.

4. Перевірка видатків на поточні потреби, підзвітних сум:

● Перевірка дотримання норм щомісячних видатків на поточні потреби;

● Перевірка документів на списання видатків на поточні потреби;

● Перевірка правильності видачі грошей під звіт, документів щодо розрахунків з підзвітними особам і повернення (утримання) невикористаних сум.

5. Перевірка оприбуткування готівки за джерелами надходження проводиться шляхом:

● Зіставлення прибуткових касових ордерів на отримання готівки з банку із записами у касовій книзі та з корінцями чеків у чекових книжках за всіма відкритими у банках рахунками у тому числі і по валютних коштах, облік яких має вестися окремо, а також із відповідними записами у виписках із банку. Перевірка проводиться за сумами та датами отримання грошей у кореспонденції з рахунком 31;

● Зіставлення сум і дат на оприбуткування виручки в прибуткових касових ордерах із датами і сумами, поставленими в документах на реалізацію про­дукції за готівку, основних фондів та інших матеріальних цінностей (за даними складу, крамниці, цеху) в кореспонденції з балансовим рахунком 70 “Дохід від реалізації” і 71“Інший операційний дохід”;

●Зіставлення сум і дат у прибуткових касових документах і касовій книзі з первинними документами про надходження від об”єктів соціальної сфери, підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, підсоб­них господарств, що знаходиться на балансі підприємства у кореспонденції з балансовим рахунком 71 “Інший операційний дохід”;

● Зіставлення сум і дат у прибуткових касових ордерах із первинними документами про надання послуг автотранспортом, ремонтними бригада “інст­рументальним господарством тощо в кореспонденції з рахунком 70 “Дохід від реалізації”;

● Зіставлення сум і дат у прибуткових касових ордерах із первинними доку­ментами про надані послуги чи відпущені матеріальні цінності стороннім організаціям при проведенні вибіркових зустрічних перевірок на об”єк­тах, яким надано такі послуги, де контролюється достовірність і повнота оприбуткування повернених підзвітних сум по касі з даними журналу – ордера № 7, рахунок 372 “Розрахунки з підзвітними особами”.

Під час повноти оприбуткування готівки по касі слід звірити у банку дані про отримані суми на протязі ревізії із сумами, що значаться оприбуткованими по касі (дебет рахунку 30 та кредит рахунку 31).

6. Перевірка відповідності сум в облікових реєстрах включає:

● Звірку сум, що відображені у відомості № 1 та журналі – ордері № 1 по дебету рахунку 30 “Каса” із даними журналу – ордера № 2 по кредиту рахунку 31 “Рахунки в банках” та відповідних реєстрів за іншими поточними рахунками у банках, у тому числі валютними;

● Звірку підсумкових сум кореспондуючих рахунків журналу – ордеру № 1, а також загального обороту по журналу – ордеру № 1 із даними головної книги;

● Звірку відповідності сальдових залишків по рахунках 30, 31, 33 із даними головної книги та відповідним рядком звітного балансу.

7. Вивчення актів попередніх перевірок каси:

● Внутрішні перевірки (інвентаризація готівки в касі) мають здійснюватися не рідше як один раз на квартал;

● Документальні ревізії організацій здійснюються згідно з графіком;

● Контроль з боку банків, як правило, один раз на два роки.

Контроль за зберіганням грошей:

● Перевірка наявності приміщення каси та обладнання його сигналізацією, сейфами, вогнетривкими шафами;

● Наявність позавідомчої охорони (при необхідності);

● Перевірка правильності транспортування готівки з банку на підприємство.

Фінансові санкції щодо результатів перевірки касових операцій:

понадлімітні суми – двократний розмір від суми, що перевищує ліміт;

неоприбуткована готівка – п’ятикратний розмір неоприбуткованої готівки;

- за невстановлення ліміту – 50 неоподаткованих мінімумів;

адмінстративні стягнення:

● 8 – 15 неоподатковуючих мінімумів;

● при повторному зловживанні 10 – 20 неоподатковуючих мінімумів

(ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення).

3. Ревізія банківських операцій

Ревізія операцій за рахунками в установі банку починається з перевірки наявності усіх виписок банку за кожним поточним рахунком підприємства, організації чи установи і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку – Головної книги. При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити чи правильно перенесено залишки з попередньої виписки до наступної. Перевіряється наявність усіх додатків до виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції (платіжних доручень, платіжних вимог, заяв на акредитив).

Ревізор повинен звірити номери корінців грошових чеків з банківськими виписками пам’ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а потім звірити одержання і повноту оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек у чековій книзі, бо нібито зіпсований (що ймовірно свідчить про знищення), то необхідно провести зустрічну перевірку цього чека в установі банку.

У тому разі, коли виникають розбіжності між аналітичним і синтетичним обліками, слід переконатися, аж до звірки з Головною книгою, у правильності складання журналів – ордерів № 2, зокрема, в кореспонденції рахунків та виведенні оборотів, аби переконатися у тому, чи відповідають ці суми сумам за іншими журналами – ордерами. У виписці банку є лише цифрові дані, тому ревізорові важливо знати побудову та коди умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно пам”ятати, що на особових рахунках, відкритих у банку, записи за дебетом означають зменшення (витрачання коштів), а за кредитом - збільшення (надходження) коштів.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо особово ретельно перевіряється сутність господарських операцій. А саме – чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь – яка сума коштів. Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах треба передсвідчитись також у реальності тієї чи іншої операції.

В ході перевірки банківських документів їх дані звіряються із журналом – ордером № 6 по розрахунках з постачальником, установами і організаціями з метою встановлення справжньої дебіторської та кредиторської заборгованості.

4. Ревізія підзвітних сум

На підприємствах щомісячно через підзвітних осіб використовуються гроші готівкою на різні потреби. Розрахунки з підзвітними особами необхідно перевіряти шляхом суцільної ревізії авансових звітів і прикладених до них документів.

Завдання ревізії:

Встановити ріст чи зниження залишку сум в розрахунках з підзвітними особами (проаналізувати динаміку рахунку);

Ознайомитись з колом осіб, які одержують гроші під звіт (чи нема сторонніх осіб);

Перевірити правильність і законність проведених видатків;

Перевірити наявність первинних підтверджувальних документів;

Перевірити наявність перевитрат затверджених сум і чим вони викликані;

Перевірити дотримання встановленого порядку видачі авансів на адміністративно – господарські видатки, на роботи, які виконуються по договорах і чим викликана така необхідність;

Чи немає випадків видачі авансу понад встановлених лімітів і чи не було випадків видачі авансу особам, які не розрахувалися по раніше виданих авансах;

Чи є на заяві підзвітної особи дозвіл керівника на видачу авансу;

Своєчасність ведення аналітичного обліку розрахунків з підзвітними особами та погашення документів при затвердженні авансових звітів;

Перевірити терміни здачі авансових звітів і які приймалися заходи до порушників цих термінів;

Чи перевірялися авансові звіти головним бухгалтером і керівником підприємства, чи є відповідні відмітки про цю перевірку;

Своєчасність повернення в касу невикористаних підзвітних сум і як довго вони не поверталися;

Чи не було випадків віднесення залишків підзвітних сум на рахунках видатків або інші рахунки;

Чи немає в авансових звітах включення сум, не підтверджених документами або документами або документами із незаповненими реквізитами.

Всі ці завдання відносяться до перевірки авансових звітів на господарські видатки і на відрядження.

Тема: Ревізія стану обліку, зберігання і використання товарно – матеріальних цінностей

1. Джерела ревізії матеріальних цінностей. Програма ревізії матеріальних цінностей.

2. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей.

3. Перевірка правильності списання виробничих запасів на потреби підприємства.

4. Перевірка складського обліку матеріальних цінностей.

5. Інвентаризація матеріальних цінностей, реалізація її результатів.

1. Джерела ревізії матеріальних цінностей. Програма ревізії матеріальних цінностей

Основними документами ревізії матеріальних цінностей є:

- супроводжувальні документи постачальників, прикладені до звітів МВО;

- товарно – транспортні накладні;

- рахунки – фактури;

- специфікації, ярлики;

- посвідчення якості;

- квитанції на прийом в залежності від видів товарів, їх тари і способу доставки.

Внутрішні документи:

o супроводжувальні документи постачальників зі штампами одержувачів;

o акти прийому;

o прибуткові накладні.

Крім цього, джерелами перевірки є:

- нагромаджувальні відомості витрачання матеріалів;

- первинні документи щодо використання матеріалів у виробництві;

- сальдові і оборотні відомості про рух матеріалів;

- карточки чи книги складського обліку матеріалів;

- журнал – ордер 10; відомість 10; баланс (ф.1).

Нормативна база:

o “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ЗУ № 996 від 16.07.1999р.

o П (С) БО № 9 “Запаси”

o П (С) БО № 16 “Витрати”

ЕТАПИ ПЕРЕВІРКИ СТАНУ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

1. Стан обліку придбання і заготівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Організація кількісного і якісного їх прийому. Своєчасність і повнота оприбуткування. Правильність відображення руху матеріальних цінностей в дорозі і визначення їх заготівельної вартості.

2. Стан поточного (оперативного) обліку матеріальних цінностей, складського і контрольно – вимірювального господарства. Організація внутрішнього контролю за станом складського обліку.

3. Групування матеріалів і відображення їх на рахунках. Забезпеченість номенклатурними цінниками. Визначення і списання різниці в цінах.

4. Наявність лімітних карт щодо витрачання матеріалів і дотримання лімітів. Наявність затверджених норм витрачання матеріалів. Порядок внутрішнього контролю за витрачанням матеріалів у виробництві.

5. Правильність і повнота заповнення прибуткових і розхідних документів щодо матеріальних цінностей. Інструктаж матеріально – відповідальних осіб в частині організації складського обліку.

6. Своєчасність, якість і повнота проведення інвентаризації і відображення в обліку надлишків і нестач. Проведення періодичних перевірок наявності і збереження матеріальних цінностей.

7. Застосування норм природних втрат при зберіганні та транспортуванні матеріальних цінностей.

8. Стан обліку палива, тари, тарних матеріалів, будівельних матеріалів і запасних частин.

9. Облік МШП, інструментів, інвентаря, спеціального одягу, взуття.

2. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей

Джерелами перевірки повноти оприбуткування виробничих запасів є реєстри синтетичного і аналітичного обліку щодо наявності і руху матеріальних цінностей, звіти матеріально – відповідальних осіб з прикладеними до них документами, реєстри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками тощо.

Для перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи (приймальні акти, прихідні накладні) звіряються з супровідними документами постачальників. Ревізору слід перевіряти правильність складання актів на розходження в кількості і якості матеріальних цінностей тих, що поступили, і своєчасність пред’явлення претензій до постачальників або транспортної організації (залізниці).

Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно – правову, зустрічну перевірку.

3. Перевірка правильності списання виробничих запасів на потреби підприємства

На початку ревізії списання виробничих запасів у виробництво необхідно встановити відповідальність даних складського обліку даним синтетичного за рахунком 20 “Виробничі запаси”, для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, які відображені у відомості обліку матеріальних цінностей. Таке зіставлення здійснюють по кожному складу, зокрема, на перше число відповідного періоду.

Загальні обороти списання матеріалів за місяць по всіх складах і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомості обліку матеріальних цінностей, звіряють з кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 “Виробничі запаси” В Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбалості обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво використовують нагромаджувальні відомості витрачання матеріалів зі складів, які виписуються на підставі видаткових документів. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється в межах лімітів, тому ревізор особливо ретельно повинен аналізувати документи на списання матеріалів і їх нормування.

Перевірка обгрунтованості встановлених норм витрачання матеріалів може бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво (експерименту), процедура якого оформляється комісією спеціальним актом.

4. Перевірка складського обліку матеріальних цінностей

Процедура перевірки видаткових документів не повинна обмежуватися тільки співставленням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Одночасно доцільно здійснити перевірку даних складського обліку після відпуску матеріалів у виробництво, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження гатунку при відпуску матеріалів у цехи, що сприяє створенню необлікових лишків матеріалів на складах з наступним їх вилученням.

Наявність документів на складі, які ще не здані при звітах у бухгалтерію дають змогу з’ясувати чи є на складі невраховані надлишки матеріалів. Вони можуть утворюватись:

за рахунок заміни сировини при виготовленні готової продукції,

обрахунків здавальників сировини та матеріалів, пов’язаних зі зміною маси, вологості,

зниження їхньої сортності, необгрунтованого оформлення активів на втрати матеріалів при їх транспортуванні або зберіганні на складах.

Для виявлення неврахованих надлишків матеріальних цінностей використовуються дані складського обліку. При утворенні неврахованих надлишків в складському обліку видаток певного виду цінностей за певний період перевищує їх надходження, в результаті чого утворюються невраховані надлишки відповідних цінностей. Ця перевитрата перекривається за рахунок наступного надходження і оприбуткування цінностей аналогічних найменувань. Такі надлишки звичайно вилучаються за рахунок наступних надходжень або виписування безтоварних документів до перевірки їхньої фактичної наявності.

Ревізор має врахувати, що надлишки сировини і матеріалів утворюються на складах: при неповному оприбуткуванні сировини і матеріалів у момент їх приймання на склад від постачальників; при заниженні в прибуткових документах якісних показників сировини і матеріалів проти їх фактичних показників при прийманні від постачальників (заниження жирності молока, крохмалистості зерна тощо).

При контролі за використанням виробничих запасів ревізору потрібно звертати увагу на правильність відображення операцій в картці складського обліку і в сальдовій відомості.

5. Інвентаризація матеріальних цінностей, реалізація її результатів

Основна мета інвентаризації – виявлення фактичної наявності цінностей в натуральних і вартісних показниках. У процесі інвентаризації перевіряють:

- збереження виробничих запасів;

- дотримання умов зберігання, відпуску виробничих запасів і матеріалів;

- стан вагового і вимірювального інструменту.

Перед початком інвентаризації матеріально – відповідальна особа складає звіт за надходженням і відпуском цінностей і дає відповідну розписку. Один примірник звіту матеріально – відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий – ревізору.

ТЕМА: РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

1. Завдання і напрями ревізії, джерела ревізії основних фондів і нематеріальних активів.

2. Перевірка стану збереження основних засобів (фондів).

3. Контроль операцій за джерелами надходження і видами вибуття основних засобів (фондів).

4. Контроль витрат на ремонт основних фондів.

5. Перевірка операцій по нематеріальних активах.

1. Завдання і напрями ревізії, джерела ревізії основних фондів і нематеріальних активів

Завданнями ревізії основних засобів є:

- дати оцінку збереження та ефективності використання основних засобів;

- виявити наявні факти порушень чинного законодавства щодо правомірності та обгрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників ревізованого підприємства при придбанні, використанні, реалізації і ліквідації окремих об’єктів основних фондів і нематеріальних активів;

- розробити заходи щодо реалізації результатів контролю: притягнення до відповідальності винних службових осіб з відшкодуванням збитків, нарахування і стягнення штрафних фінансових санкцій на користь бюджету за допущені порушення чинного законодавства на об’єкті контролю, які взаємозв’язані з оподаткуванням доходів підприємства (оцінка майна, амортизація, реалізація і т. п.).

Напрями ревізії:

- контроль стану збереження основних фондів (засобів) і нематеріальних активів;

- контроль операцій за джерелами надходження та видами вибуття основних фондів (засобів);

- контроль правильності нарахування амортизації (зносу);

- контроль операцій по ремонту основних засобів (фондів);

- контроль операцій за нематеріальними активами.

Джерелами ревізії основних фондів і нематеріальних активів є:

1. Первинні документи про надходження, передачу, реалізацію, інвентаризацію, нарахування амортизації (зносу), ліквідацію об’єктів основних фондів і нематеріальних активів: накладні, акти приймання – передавання основних фондів, акти ліквідації основних фондів, відомості нарахування амортизації (зносу), авізо, довідки, акти переоцінки, дефектні акти, акти виконаних робіт по ремонту основних засобів, кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних фондів підрядними організаціями.

2. Реєстри аналітичного і синтетичного обліку: інвентарні картки з обліку по окремих об’єктах основних фондів і нематеріальних активів; описи інвентарних карток з обліку основних фондів; інвентарні списки основних фондів і нематеріальних активів, які ведуться матеріально – відповідальними особами в розрізі структурних підрозділів підприємства, де вони використовуються або знаходяться на зберіганні, оборотні відомості в бухгалтерії у розрізі груп, об’єктів основних фондів по матеріально – відповідальних особах та підприємству; журнали/ордери № № 13 відомості за рахунками 10, 11, 12, 13, Головна Книга, баланс, ф 5 “Примітки до річної звітності”.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ -це нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

- Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.1999р. № 996 – ХІУ;

- Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів, затверджена наказом МФУ від 24.0. 1997р. № 159;

- Інструкція про інвентаризацію основних засобів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, затверджена наказом МФУ від 30.10.1998р. (зі змінами і доповненнями) № 90 (казначейство) та наказ МФУ від 11.08.1994р. № 69;

- Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, кодифікований на 01.09.98 р.

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”;

- Інструкція “Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку... ” № 291 від 30.11.1999р.

2. Перевірка стану збереження основних засобів (фондів)

ПОСЛІДОВНІСТЬ І НАПРЯМИ КОНТРОЛЮ:

1. Перевірка дотримання умов збереження основних засобів:

а) контроль повноти закріплення об’єктів основних засобів за матеріально – відповідальними особами;

б) оцінка добору кадрів на посади матеріально – відповідальних осіб;

в) перевірка стану інвентарного обліку в матеріально – відповідальних осіб і бухгалтерії;

2. Перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризації основних засобів та відображення її результатів у обліку;

3. Вибірковий контроль стану збереження основних засобів (фондів) у структурних підрозділах підприємства.

3. Контроль операцій за джерелами надходження і видами вибуття основних засобів (фондів)

Основними напрямами ревізії операцій за джерелами надходження і видами вибуття основних засобів (фондів) є:

1. перевірка обгрунтованості придбання окремих об’єктів основних засобів (виходячи з виробничої необхідності, спеціалізації підприємства, ефективності подальшого використання);

2. перевірка повноти і своєчасності оприбуткування, враховуючи особливості окументального оформлення операцій за джерелами надходження (нове будівництво, придбання устаткування, безкоштовне надходження);

3. контроль правильності оцінки основних засобів:

а) при введенні в експлуатацію від нового капітального будівництва;

б) при оренді через викуп державного майна;

в) при приватизації державного майна;

г ) при безкоштовному одержанні;

д) при переоцінці основних засобів;

4. перевірка правомірності операцій за видами вибуття основних засобів: а) при ліквідації об’єктів основних засобів через непридатність для подальшого використання, знос;

б) при реалізації іншим організаціям (обгрунтованість ціни реалізації, правильність розрахунку ПДВ, акцизного збору, якщо оподатковується цей товар);

в) незавершене будівництво державних підприємств (обгрунтованість оцінки, виходячи з аналізу діючих цін, наявність дозволу органів держмайна);

5.контроль операцій при оперативній оренді основних засобів (надання в оренду приміщень та устаткування іншим підприємствам, фізичним особам: рівень тарифів плати за оренду, оформлення угод на оренду, достовірність обсягів оренди, стан розрахунків);

6. контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної у первинному документі.

-

4. Контроль витрат на ремонт основних фондів

ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПОСЛІДОВНІСТЬ КОНТРОЛЮ:

- перевірка обгрунтованості включення основних фондів до складу об’єктів для капітального ремонту;

- перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

- контроль витрат на ремонт при господарському методі ведення робіт;

- контроль відображення в обліку операцій по витратах на ремонти, джерел коштів на їх виконання.

5. Перевірка операцій по нематеріальних активах

НАПРЯМИ І ПОСЛІДОВНІСТЬ КОНТРОЛЮ:

- перевірка обгрунтованості складу нематеріальних активів на перше число початку ревізованого періоду:

а) по об’єктах, які внесені засновниками підприємства до статутного капіталу;

б) по об’єктах, придбаних за плату;

в) по об’єктах, одержаних безкоштовно від юридичних і фізичних осіб;

- перевірка операцій з надходжень нематеріальних активів протягом ревізійного періоду (Дт рахунку 12);

- перевірка операцій з реалізації нематеріальних активів і безкоштовної передачі іншим підприємствам;

- перевірка обгрунтованості нарахування зносу нематеріальних активів та їх списання як використаних;

- контроль правильності та обгрунтованості бухгалтерських записів у облікових реєстрах і звітності.

Тема: Ревізія оплати праці і виплат із соціального страхування

1. Джерела ревізії оплати праці.

2. Перевірка використання і обліку робочого часу.

3. Перевірка стану бухгалтерського обліку розрахунків по оплаті праці.

4. Перевірка розрахунків із соціальними фондами.

1. Джерела ревізії оплати праці

Джерела ревізії (документи обліку):

1. тарифікаційні списки;

2. документи про освіту, стаж роботи (дипломи, трудові книжки);

3. книги обліку особового складу;

4. табельні книги;

5. архівні списки;

6. особові справи;

7. зведення нарахування зарплати, розрахунково-платіжні відомості;

8. платіжні відомості;

9. розрахункові листи на виплату зарплати на дні відпустки;

10. ж/о № 10, 10/1 (відомості 12, 15);

11. головна книга за рахунок 64, 65, 66;

12. оборотні відомості;

13. баланс (4 розділ пасиву).

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. IV. Питання самоконтролю.
3. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
4. Автоматизація контролю та діагностування вузлів РЕА
5. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Акредитив та його форми
9. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
10. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
11. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
12. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери

Переглядів: 2810