• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кріплення похилих виробок

Кріплення вертикальних виробок

При кріпленні вертикальних гірничих виробок переважно застосовують монолітне бетонне, кам’яне та металеве кріплення.

Кріплення з монолітного бетону застосовують товщиною 200—600 мм, воно характеризується значною міцністю, повним приляганням до породи, гарним зчепленням із ній, відносно невеликим аеродинамічним опором, довговічністю і вогнестійкістю.

Бетонне кріплення (рис. 2-9) будують як з опорними венцями, так і без них. У першому випадку їх (венці) влаштовують по висоті ствола через 20—40 мм і більш. Бетон для опорного венця застосовують такий, що швидко твердіє.

Рис. 2‑9 – Бетонне кріплення ствола:

1 – устя, 2 – кріплення, 3 – сполучення із горизонтальними виробками, 4 – зумпф, 5 – вінець; б – вінці

З огляду на гарне зчеплення бетонного кріплення з породами і високою трудомісткістю зведення опорного венця при породах f > 2 застосовують кріплення з бетону, що швидко твердіє, без опорних венців.

Кам'яне кріплення вертикальних стволів виконують звичайно з цеглини або бетонних каменів і будують у межах ланки в напрямку знизу нагору. Простір між кріпленням і масивом забучують бетоном або дрібною породою, що заливається цементним розчином.

Монолітне залізобетоннекріплення подібне до бетонного, але завдяки наявності у ньому арматури спроможне сприймати не тільки великі стискувальні напруги, а також напруги, що розтягують. Наявність арматури ускладнює і збільшує вартість роботи з кріплення, тому монолітним залізобетонним кріпленням кріплять стволи при великому нерівномірному гірському тискові, ліквідації аварій, устя стволів і сполучення з приствольним двором.

Збірне залізобетонне кріплення застосовують головним чином для кріплення стволів круглого поперечного перетину. Кільцеві кріплення збирають із сегментів без спеціальних зв'язків між ними (блоків) або зі зв'язками (тюбінгів). Тюбінгове кріплення має велику несучу здатність: задовільно працює при несиметричних навантаженнях; спроможне сприймати гірський тиск відразу; виготовляється індустріальним методом і не потребує опалубки при зведенні.

Металеве кріплення. Постійне металеве кріплення виконується з чавунних (рідше сталевих) тюбінгів, відрізняється великою несучою здатністю, водонепроникністю і довговічністю. Застосовують його в складних гідрогеологічних умовах при спеціальних способах проходки і в інших особливих випадках. Відрізняється великою дорожнечею і великими витратами металу.

Дерев'яне кріплення. При кутах нахилу виробки до 15—20° застосовують звичайні трапецієподібні кріпильні рами. Між рамами в замків ставлять дерев'яні розпірки, що з'єднуються з верхняками рам металевими скобами.

При кутах нахилу 20—45° застосовують прямокутні кріпильні рами, із з'єднанням елементів у лапу і розпірками між рамами поверху і понизу. При кутах нахилу більш 30º установлюють повні кріпильні рами, через небезпеку сповзання порід підошви виробки.

При кутах нахилу більш 45º виробки кріплять вінцевим кріпленням так само, як і вертикальні виробки. Для утримання кріплення від здвижки униз через кожні 3—5 метрів встановлюють опорні рами, що мають подовжені верхняки і лежні, кінці яких заводять у бічні породи на глибину 0,5—0,7м.

Металеве кріплення. При кутах нахилу до 30° має ті ж конструктивні форми, що й у горизонтальних виробках. При кутах нахилу більш 30° металеве кріплення застосовують рідко, а якщо і застосовують, то рами повинні бути замкнутої конструкції.

Кам’янеі бетоннекріплення застосовують у капітальних похилих виробках. При кутах нахилу до 15º виробки кріплять так само, як і горизонтальні. При кутах нахилу від 15° до 45° фундаменти повинні мати горизонтальну підошву, для чого їх роблять східчастої форми з висотою щаблів 0,4—1м. Кладку кам'яного кріплення ведуть горизонтальними рядами. При кутах нахилу від 45° до 75° застосовують кріплення кільцевої і склепінної форми з оберненим склепінням. У цьому випадку через 10—20 м по довжині виробки встановлюють опорного венця по всьому контурі виробки. При кутах нахилу більш 75° виробки кріплять так само, як вертикальні стволи.

Читайте також:

1. IV. Закріплення й узагальнення знань
2. V. Закріплення знань
3. V. Закріплення нового матеріалу – 5хв.
4. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
5. А — позитивна умовна реакція натискання на клавішу, В — бурхлива емоційно-рухова реакція за відсутності харчового підкріплення сигналу.
6. Види буріння похилих свердловин
7. Види робіт при спорудженні гірничих виробок
8. Вплив умов закріплення кінців стрижня на значення критичної сили
9. Вправляння – поступове створення умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.
10. Вузлів кріплення між ними.
11. Додаток 11. Способи кріплення мотузки до опори
12. Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Переглядів: 851