Структура та функції соціології

Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя соціальних об'єктів, їх властивості, відносини, асо ціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, відносини, зв'язки.

Зв'язок соціології з життям суспільства реалізується через її основні й допоміжні функції. У соціологічній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функ ціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організацій но-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які со ціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.

Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції — гуманістичну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управління

Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізуєть ся у таких аспектах:

1. Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції су спільства, розкриває джерела і механізми функціону вання та розвитку соціальних процесів і явищ.

2. Соціологічні теорії наводять науково обґрунтова ні висновки щодо розуміння перспектив розвитку су спільства в цілому і його окремих сфер, визначають реальні шляхи та методи наукової перебудови світу.

3. Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію і методологію соціологічного пізнання дійсності.

4. Соціологічні дослідження виконують інформа ційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти, їх потреби, інтереси, цін ності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки, громадську думку тощо, тобто створюють інформацій ну базу для пізнання соціальної дійсності

Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'я зана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики — характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у виробленні науково

обґрунтованих прогнозів щодо еволюції суспільства, які є ос новою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Особ ливості соціологічного прогнозування полягають у то му, що воно має цілісний характер і дає змогу визна чити тенденції розвитку суспільства в сукупності всіх структурних елементів.

Об'єктивні соціальні чинники — умови людської життєдіяльності: соціальна структура суспільства, по літичний лад, конкретні умови праці, побуту тощо і реальна поведінка суб'єкта в цих умовах. Вивчаючи вплив цих чинників на систему соціальних відносин, соціолог спирається на конкретну інформацію, здобу ту за допомогою соціологічного дослідження. Суб'єк тивні соціальні чинники — мотиви, прагнення, ін тереси, ціннісні орієнтації, різноманітні уявлення, громадська думка тощо.

Вивчення цих феноменів дає важливу інформацію про світ окремої людини, конкретної спільноти (трудо вого колективу, професійної групи, класу тощо)

Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, по ширення наукової ідеології, формування соціологічно го стилю мислення, підготовку компетентних спеціа лістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.

Важливу роль у реалізації даної функції мають со ціологічні дослідження. Наукове знання, здобуте за їх допомогою, сприяє політологічній та соціологічній освіті населення, допома 00:49:47

допомагає людям виконувати свої трудові та громадські функції. Винятково важливу роль відіграють при цьому соціологічні дослідження громадської думки, ефективності функціонування за собів масової інформації, політичних і правових інсти тутів суспільства тощо

Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинни ком, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалі зацію всіх інших функцій соціології. Попри те, що со ціологія має справу з великими масами людей та опе рує статистичною інформацією, дедалі актуальнішим стає положення, що соціолог повинен мати «гуманіс тичний нерв», тобто ставитися до людських проблем, драм, трагедій, які він вивчає, не як пасивний спосте рігач, а зі щирим співчуттям і увагою. Ніколи загальне не повинно затінювати особисте й індивідуальне. Тому сучасного соціолога характеризують загострене почуття соціальної дійсності, відповідальність, альтруїзм, вико ристання своїх знань на благо людства

Описова функція. Зумовлена необхідністю система тизації, опису та нагромадження одержаного дослідно го матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різнома нітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На основі цих досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо управління різними галузями суспільства. Ці матеріа ли є також джерелом виміру, відліку та порівняння, основою для прогнозування розвитку соціальних явищ і процесів, дають змогу простежити динаміку їх функ ціонування

одержаної під час соціоло гічних досліджень. Соціологічна інформація — один з найоперативніших видів соціальної інформації. Вона засновується: соціологами — для з'ясування динаміки, тенденцій розвитку соціальних процесів; замовниками дослідження — для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, встановлення зворотного зв'яз ку з колективом (якщо замовником є керівництво під приємства), населенням конкретного регіону (якщо за мовником є місцева влада). У зв'язку з ускладненням соціального життя значення соціологічної інформації в управлінні суспільством зростатиме. її використан ня повинно стати невід'ємним елементом державної політики

Прогностична функція. Реалізується через со ціальні прогнози. За сучасних умов соціологічне дослі дження завершується не просто рекомендаціями щодо управління процесами, а виробленням та обґрунтуван ням прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досліджуваного об'єкта. Короткостроковий прог ноз спирається на встановлені тенденції розвитку соціального явища, довгостроковий — на ті самі тен денції плюс зафіксовані закономірності й відкриті чинники, які вирішальним чином впливають на прог нозований об'єкт. Виявлення таких чинників і наступ не моделювання досліджуваного процесу — один з найскладніших видів наукової праці [2;76].

Критична функція. На Заході давно існує своєрід ний напрям — соціальна критика. Соціологія, даючи об'єктивне знання, покликана попереджувати соціаль ну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища і наслідки

Функція соціального контролю. Полягає у вироб ленні і науковому обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, під вищення рівня політичної культури і правової свідо мості. Реалізується через участь соціології в системі «зворотного зв'язку», забезпечення достовірної інфор мації про соціальні явища і процеси, аналіз дії меха нізмів соціального контролю, санкцій, соціальних норм тощо [2;77].

Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації напряму, темпів їх розвитку і функціонування. Соціальне уп равління тим ефективніше, чим більше воно спираєть ся на знання законів розвитку суспільства та об'єкта управління.

Структура соціологічного знання - це певна впорядкованість знань про суспільство як динамічно функціонує і розвивається соціальній системі.

Увага соціолога може бути направлено на будь-яке явище суспільного життя.

Це може бути суспільство в цілому з його різноманітними зв`язками і відносинами між людьми, матеріальної і духовної культурою.

Або одна зі сфер суспільного життя - економічна, соціальна, духовна, політична.

Це можуть бути великі і малі соціальні групи, спільності людей (класи, нації, молодіжні групи, політичні партії, виробничі колективи, профспілки, творчі організації.

Також предметом уваги соціології можуть бути окремі особистості: їх потреби, ціннісні орієнтації, інтереси.

Це можуть бути сім`ї як осередку суспільства і як малі групи.

Як бачимо, коло інтересів соціології як науки широкий і різноманітний, що значною мірою визначає структуру соціологічного знання. Це зумовило існування в соціології різних галузей: соціологія знання, соціологія культури, соціологія політичних процесів, соціологія сім`ї, соціологія праці, соціологія спорту, соціологія мови, соціологія міста і т. д. У соціології, також як і в інших науках розвивається спеціалізація. У кожній галузі можна виділити рівні соціологічного знання.

Наукова картина світу - сукупність загальнотеоретичних і філософських категорій, що описує реальність, яка вивчається даною наукою

Загальна теорія - сукупність логічно взаємопов`язаних теоретичних понять і суджень, що пояснюють великий фрагмент реальності, що вивчається даною наукою.

Приватна теорія - логічно взаємопов`язана система конкретно-наукових понять і суджень, що описують окреме явище (групу явищ) або процес (сукупність процесів), які отримали підтвердження в результаті емпіричного (фундаментального) дослідження.

Емпіричне (фундаментальне) дослідження - безпосереднє дослідження об`єкта, проведене за допомогою конкретних соціологічних методів (опитування, спостереження, експеримент і т.д.) і спрямоване на перевірку приватної теорії. Основна мета - приріст нових знань.

Прикладне дослідження - оперативне дослідження, проведене в короткий термін і на одному конкретному об`єкту з метою соціальної діагностики ситуації, виявлення причин певних процесів і підготовки практичних рекомендацій. Основна мета - вирішення практичної проблеми.

Методологія - вчення про принципи, способи, правила, прийоми та операціях. В методологію входять, наприклад, питання про те, як будуються гіпотези і відбувається їх емпіричне підтвердження, як будувати вибіркову сукупність, робити логічний аналіз понять.

Методика і техніка - конкретні прийоми і процедури побудов вибірки, розробки анкет, збору та аналізу даних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розв`язок С Л А Р в матричнiй формі	\|	Соціалогічне дослідження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.