Регуляція слиновиділення.

Механізм секреції слини.

Значення слини для с-г тварин.

1. вона сприяє набуханню, розрихленню і зволоженню корму;

2. сприяє формуванню харчового комка;

3. травне значення за рахунок наявності в ній ферментів;

4. слина розчиняє смакові речовини і сприяє опробуванню кормів на якість, на смак;

5. слина для тварин з однокамерним шлунком сприяє травленню в кардіальній частині шлунка;

6. забезпечує травлення в передшлунках завдяки підтриманню життєдіяльності мікрофлори;

7. для новонароджених слина сприяє утворенню рихлого молочного згустку в сичузі або в шлунку;

8. захисна функція: фермент лізоцин має антибактеріальну дію.

Слина секретується 3ма парами великих слинних залоз, є ще непарні. Великі мають вивідні протоки, а малі не мають і знаходяться в слизовій оболонці.

Великі:

· привушні

· підщелепові

· під’язикові.

Підщелепові та під’язикові виділяють змішаний серозно-слизовий секрет, привушні – серозний секрет із значною кількістю ферментів.

Дрібні залози виділяють слизовий секрет, який має міцин для утворення харчової грудки.

Процес слиновиділення активний і відбувається за рахунок синтезу і фільтрації. Слина складається з : 99,4% - вода; 0,6 – суха речовина.

Суха речовина: органічні речовини – білки, ферменти; неорганічні речовини – сечовина, аміак, сульфати.

рН = 7,3-8,5 (лужне) у овець до 9,0.

Секреція слини відбувається такими типами:

1. мерокриновий – гранули секрету виходять через отвори в мембрані;

2. апокриновий – гранули секрету відторгаються разом з верхівкою клітини;

3. лемокриновий – гранули виходять із частинкою мембрани клітини;

4. голокриновий – гранули відриваються разом з клітиною, клітина руйнується.

Буває умовно-рефлекторна. Рефлекторна дуга замикається в корі головного мозку.

Безумовно-рефлекторна – безумовний подразник (їжа) подразнює рефлекторний апарат ротової порожнини, звідки по язикоглотковому нерву збудження проходить в центр слиновиділення, а звідти по симпатичним і парасимпатичним нервам збудження надходить до слинних залоз.

При подразненні парасимпатичних нервів виділяється багато лини, але рідкої; при подразненні симпатичних нервів – мало, але вона густа.

Ковтання – це складно-рефлекторний процес, який складається з серії послідовних рухів язика, щік, м’язів глотки і стравоходу.

Язик прижимає харчовий ком до твердого піднебіння і послідовними рухами переміщує його в сторону глотки. При подразненні слизової оболонки кореня язика рефлекторно скорочуються м’язи, які піднімають м’яке піднебіння, останнє закриває носоглотку і перешкоджає потраплянню кормових мас у носову порожнину. При цьому надгортанник опускається і прикриває шлях у дихальні шляхи. Гортань при піднімається, корінь язика притискає корм і спрямовує його у порожнину глотки. Акт ковтання регулюється сладно-рефлекторно. Виділяють свідому і несвідому фази. Подразнення рецепторів передньої і середньої частини язика викликає свідомий процес. А сам акт ковтання – несвідомий, який починається при подразненні слизової кореня язика. Маси, які потрапили на корінь язика можуть тільки ковтнутись. Стравохід проштовхує їжу до шлунку перистальтичними рухами. Механізм перистальтики полягає в nтому, що вище харчової грудки стравохід скорочується, а нижче – розширюється і грудка поступово потрапляє в шлунок. Цьому сприяють секрети слизових залоз стравоходу. Центр ковтання і моторики стравоходу знаходиться в довгастому мозку. Під час ковтання дихання призупиняється.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція №4 – Травлення в ротовій порожнині і в шлунку.	\|	Моторна функція шлунку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.