Селянська реформа 1861 р. та її вплив на розвиток ринкових процесів в Україні

В законі про селян, що вийшли з кріпацької залежності, підписаному Олександром II 19 лютого 1861 р., виділялись три основні групи питань:

1) скасування особистої залежності селян від поміщиків (особиста свобода, право розпоряджатись своїм майном, купувати й продавати рухомість й нерухомість, займатись торгівельно-промисловою діяльністю тощо);

2) наділення землею (наділялась виключно община ,а не селяни по окремості, й тільки вона розподіляла землю між господарями, робила переділи, дозволяла піти (прийти) селянину з (в) села(о), продати (передати) свою ділянку землі) й визначення селянських повинностей. Землею наділялись тільки „ревізькі душі”. Позбавлялись прав на наділ дворові слуги й „місячники”. В залежності від родючості земель поміщику залишали третину (чорнозем’є й нечорнозем’є) або половину (степова зона) кращих за родючістю земель. В разі і якщо в даних частках було менше за мінімально визначений абсолютний розмір землі – його „різниця” компенсувалась за рахунок т. зв. „відрізків” (рос. мовою – „отрубей”) з наділів селян на користь поміщиків. Поміщицькі землі „вганялись клином” в общинні, що змушувало селян „орендувати” їх за лихварськими цінами;

3) викуп селянських наділів (формально залежав від бажання поміщика, фактично став обов’язковим). Ціна землі значно перевищувала ринкову, фактично включала вартість викупу особи селянина. Царсько-державна казна відразу проплатила поміщикам 80 % викупної суми, яка була оголошена селянським боргом державі й підлягала погашенню за 49 років під 6 % річних, решту 20 % викупу проплачували селяни. Селяни, як і раніше виконували барщину, проплачували грошовий оброк, величина якого після реформи зросла.

Таким чином, реформа 1861 р. носила непослідовний, половинчастий й відверто грабіжницький характер. Зберігаючи пережитки кріпацтва, вона виходила виключно з інтересів поміщиків й переслідувала ціль збереження абсолютсько-монархічного устрою (зберігаючи прошарковий поділ суспільства), зумовивши тим самим „пруський” шлях розвитку сільського господарства в Росії (і в Україні) на протязі найближчих десятиріч. Проте будучи змушеною рахуватись з фактичним розвитком капіталістичних тенденцій в країні відміна кріпацтва мала величезне історичне значення:

1) скинувши остаточно політичні перепони до розвитку капіталізму, знаменувала собою початок нової буржуазної ери в суспільному й економічному розвитку країни, яка виростала з кріпацької епохи (за В.І. Леніним), і яка

2) надала могутній поштовх, значно прискоривши потужну ходу, промисловому перевороту;

3) поклала початок (не дивлячись на пережитки кріпацтва) розвитку капіталізму в сільському господарстві (відбувалася „природна” диференціація селянства на куркулів й батраків);

4) вивільнивши тим самим мільйони людей до активного економічного життя (в якості вільнонайманої робочої сили (з числа колишніх збіднілих кріпаків) та/або підприємців (числа колишніх розбагатівших кріпаків, зумівших, як правило відкупитись достроково);

5) відображаючи вимушені з боку царської влади реагування на розвиток „революційної ситуації” („низи” не хочуть жити, а „верхи” вже не здатні управляти по-старому) стала початком важливих змін і в соціально-політичному житті країни, викликавши й інші буржуазні реформи: введення самоуправління на місцях, суду присяжних, елементарних громадянських прав (відміна тілесних покарань, всезагальна військова повинність замість рекрутства тощо), реформації в освіті й фінансах тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток монополістичного капіталізму в США. Американська школа маржиналізму	\|	Столипінська аграрна реформа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.