Спілкування і «мова» тварин

Більшість тварин з метою виживання об’єднуються в групи з особинами свого виду. Взаємовідносини «суспільних» тварин сягають високого рівня складності й характеризуються своїми нормами співжиття, високорозвиненими інстинктивними реакціями на форми поведінки та системами сигналізації для передачі інформації (їх умовно називають «мовою» тварин). Що краще розвинутий той чи інший орган чуття, то частіше тварина вдається до нього для передачі інформації.

«Мова» запахів – найдавніша, майбуть, з усіх «мов», адже нею й досі користуються тварини, які раніше за інших з’явилися на Землі. Пахучими речовинами помічають свої дороги мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм запахом повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й безпомилково знайти дорогу до годівниці.

Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин-мисливців. Собака та його родичі знаходять здобич головним чином завдяки органам чуття. Відстань, на яку собака може чути запах дичини, передусім залежить від напряму і сили вітру та вологості ґрунту.

З диких тварин хорошим чуттям володіють вовк, шакал, лисиця.

«Мова» звуків. Звуковий код тварин дуже різноманітний. Найчастіше ми чуємо «пташину розмову». Треба розмежовувати пісню птахів і сигнали, які вони подають у різних випадках життя. Звуки можуть мати різне значення залежно від тональності.

«Мова» звірів складається з не багатьох «слів», якими передаються задоволення, страх, жаль, лють, перехід у напад та інші емоційні стани.

Тварини, які живуть угрупуваннями, балакучіші від одинаків, адже їм є про що «поговорити» один з одним.

Океанічні ссавці також не безмовні. Звуки подають усі кити, та «найговіркішими» виявились дельфіни. Вони вдаються до звукових сигналів найрізноманітнішої частоти. Подані ними ультразвуки служать головним чином для ехолокації.

«Мова» жестів. Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжується якимись жестами. А іноді «німа розмова» зрозуміла і без будь-яких «слів».

Бджоли-розвідниці передають інформацію танком: прилетівши до вулика, бджоли на сотах робить швидкі колові рухи і водночас крутить черевцем.

Різноманітними є жести, рухи і пози птахів у шлюбний період. Деякі птахи підносять один одному подарунки (рибу, водорості, ягоди, гілочки), що мають символічне значення. При цьому вони прибирають найрізноманітніших поз. Іноді птахи, відлякуючи ворога, стають у загрозливу позу.

У мові жестів звірів не останню роль відіграє хвіст. Якщо собака крутить хвостом, значить він задоволений і ніколи в цей час не вкусить. Інша річ, коли хвіст у нього нерухомий, напружений. Наближається до такого собаки небезпечно. Коли ж собака чимось наляканий, він підгинає хвоста, ніби каже: «Я й так боюся, не чіпай мене».

Коти також уміють розмовляти хвостом. Якщо в кота благодушний настрій, він ліниво помахує хвостом. Якщо є розгніваний, то різко крутить ним з боку на бік, «б’є хвостом».

Різноманітними є погрозливі жести у тварин: вишкіряння зубів, вигинання спини дугою, наїжачення шерсті, биття копитом, притискування вух тощо.

У багатьох звірів, як і в птахів, є поза підкорення. Коли дорослий собака накидається на цуценя, те лягає на спину і піднімає лапки вгору. Зайнявши таку позу, цуценя опиняється в повній безпеці. Мабуть, це один із способів збереження виду що виробився в процесі еволюції.

«Мова» фарб і вогників. За допомогою кольорів тварини ховаються від ворога, лякають його, маскуються, підкрадаючись до здобичі, «говорять».

Найяскравішого забарвлення набирає багато птахів та риб у шлюбний період, хоча однозначного пояснення цьому явищу немає: одні вчені вважають, що яскраве забарвлення самця потрібне, щоб полонити самиць, інші гадають, що це турнірна зброя, яка відлякує суперника, чи просто розпізнавальна ознака. Те, що забарвлення може слугувати «посвідченням особи», незаперечне.

Різноманітні світні органи та «ліхтарики» також виконують різні функції – від освітлення для полювання та застереження до запрошення на побачення.

У табунах та групах ссавців установлюється біологічно виправдана нерівноправність. Як правило, в такій групі є вожак. Ним буває доросла, дужа й досвідчена тварина, що може постояти за себе рогами, копитами й зубами. Шукаючи для себе кращі кормові угіддя, кращі місця для відпочинку і ночівлі, вони забезпечують таким чином іншим тваринам найкращі умови життя. У диких північних оленів, слонів, вовків вожаком бувають самиці, а в горил, павіанів, диких коней – самці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз процесу і продуктів діяльності.	\|	Залежність психіки від середовища та будови органів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.