Тема 3. Процес та методи прийняття рішень в операційному менеджменті

1. Суть, особливості та процедура прийняття рішень в операційному менеджменті.

2. Моделювання як інструмент обґрунтування та прийняття управлінських рішень.

3. Суть, типи та методи прогнозування.

Література: [1, с.50-78], [6, с.41-104]

Основні поняття: рішення, етапи прийняття рішення, модель, типи моделей, прогнозування, кількісні прогнози, якісні прогнози.

1. Рішення – це творчий процес відпрацювання однієї або декількох альтернатив з різних можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення визначених цілей [1].

У виробничому менеджменті операційні менеджери приймають рішення для визначення: хто і що має виконати та в які строки, які мають бути витрати ресурсів, у якому порядку має виконуватися завдання, яку треба мат систему контролю тощо.

За способом обґрунтування усі управлінські рішення поділяють на: інтуїтивні, засновані на суб’єктивних судженнях, раціональні рішення.

Процес прийняття управлінського рішення містить такі етапи:

1) Вибір цілей, оцінка ситуації й формулювання проблеми.

2) Вибір критеріїв та формулювання обмежень.

3) Пошук варіантів дій (альтернатив).

4) Оцінка альтернатив.

5) Вибір альтернатив.

6) Реалізація.

7) Зворотній зв'язок та оцінювання результатів.

Під час прийняття рішення важливе значення має середовище, в якому це рішення приймається. По відношенню до ризику, ці обставини класифікують як умови визначеності, ризику чи невизначеності.

2. Модель – це спрощення реального життя по відношенню до якого вона застосовується.

Переваги моделювання: воно менш складне, у ній допускаються спрощення, дає можливість поєднати досвід керівника із досвідом та думкою експертів, потребує менше часу для прийняття рішення, дозволяє розглядати різні варіанти (Що якщо?), дозволяє вводити додаткові дані із боку менеджера.

Необхідність моделювання полягає у тому, що організації дуже складні і неможливо врахувати усі перемінні, які виникають при вирішенні кожної проблеми; у реальному житті неможливо здійснювати експерименти, дозволяє моделювати майбутнє.

Основні типи моделей:

1) фізичні

2) аналогові

3) математичні моделі (символічні) – алгебраїчні моделі, статистичні моделі, моделі лінійного програмування, моделі теорії черг, моделі управління запасами, імітаційні моделі, платіжна матриця, дерева цілей.

3. Прогнозування – це мистецтво й наука передбачення подій майбутнього, метод у якому використовуються як нагромаджений досвід у минулому, так і поточні допущення щодо майбутнього з метою його визначення [1].

Прогнозування здійснюється шляхом виконання таких дій:

- визначення корисності прогнозу для вирішення конкретної проблеми;

- визначення часових горизонтів прогнозу (коротко, середньо чи довгостроковий прогноз);

- вибір об’єктів прогнозування;

- відбір моделі прогнозування;

- збирання даних, необхідних для прогнозування;

- обґрунтування прогнозу;

- відстеження результатів.

Існує три основних типів прогнозів: економічні, прогнози розвитку технологій, прогнози попиту.

Основні підходи до прогнозування:

- якісний, що спирається на такі фактори, як інтуїція, емоції, особистий досвід, система цінностей, що збагачують прогноз. Найбільш поширені методи якісного прогнозування – це: думка журі, спільна думка збутовиків, огляд ринку покупців, метод експертних оцінок (метод Дельфі);

- кількісний, спирається на оброблення кількісної інформації про об’єкт прогнозування. Основні методи – моделі часових рядів та причинно-наслідкові моделі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості проектування операційної системи у сфері послуг	\|	Тема 4. Стратегія організації та стратегія виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.