• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Індивідуальний підхід до психокорекції А. Адлера

Альфред Адлер був опонентом Фройда.

На його думку, людина – свідома істота, яка шукає сенс життя і прагне до самореалізації. Головна перепона на цьому шляху – базове почуття неповноцінності, у подоланні якого полягає розвиток особистості.

Адлер виходив із таких принципів:

1. Людина сприймає світ суб’єктивно. У неї своя логіка: уявлення та розмірковування.

2. Людина істота цілісна, тому більше уваги приділяв внутрішньо особистісним проблемам.

3. Поведінка людини цілеспрямована.

Корені неврозу лежать в негативному інфантильному досвіді. Першопричина – переживанні слабкості дитиною. Пізніше почуття неповноцінності переростає у комплекс неповноцінності. Він пов'язаний з формуванням апперцептивних схем. Часто ці апперцептивні схеми є помилковими. Вони функціонують як аксіоми, підтримуючи не адаптивну поведінку: справжні чоловіки повинні бути агресивними.

На основі аперцевтиних схем формується стиль життя, як неповторний шлях самоутвердження. Він виникає у 3-5 років (план життя).

Це базисні помилки, в основі яких лежать:

§ помилкові цінності: треба завжди запобігати конфліктам;

§ обмеження сприйняття і розумінням життя: за радістю чекають сльози;

§ надто широке узагальнення травматичного досвіду: нікому не можна вірити;

§ почуття неповноцінності: я – нікчема.

Людина формує захисну форму поведінки. В основі захисної поведінки лежить компенсаторна робота. Вона телеологічно детермінує поведінку: слід вивчити, які цілі перед собою ставить клієнт.

Компенсація може відбуватися на позитивній і негативній стороні життя. Коли відбувається компенсація комплексу неповноцінності, вона набуває гіпертрофованого змісту. Людина ставить перед собою нереалістичні цінності, які віддаляють Я-реальне та Я-ідеальне. Ціль життя не змінюється, але можна коригувати відносини.

У людини слід формувати соціальний інтерес – інтерес до життя людей.

Соціальний інтерес – основа людського існування. Його потрібно розвивати, розвивати взаємозалежність з людьми.

Мета корекції:

§ зниження почуття неповноцінності;

§ розвиток соціального інтересу;

§ корекція цілей та мотивів з перспективою зміни стилю життя.

Позиція психолога: знайти помилку в картині світу клієнта.

Вимоги до клієнта: активність, відвертість, відповідальність, прагнення до співпраці і взаємна довіра.

Головне – пошук помилок у мисленні. Тому ключовим є звернення до ресурсів мислення клієнта.

Техніки:

1) аналіз сновидінь;

2) ранні спогади (тема, повтор, почуття);

3) антисугестія (парадоксальна інтенція).

Етапи терапії:

1. Встановлення правильних стосунків.

2. Аналіз особистісної динаміки (розуміння специфіки життя).

3. Підбадьорювання (визнання психологічної мужності клієнта, пошук свободи вибору).

4. Заохочення інсайту (створення умов).

5. Допомога в переорієнтації.

Читайте також:

1. III етап. Системний підхід
2. IV етап. Ситуаційний підхід
3. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
6. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень
7. Багаторівневий підхід. Протокол. Інтерфейс. Стек протоколів.
8. Види групових форм психокорекції
9. Види психокорекції
10. Витратний підхід
11. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.
12. Гібридний підхід

Переглядів: 1725