Економіка підрозділяється на макроекономіку й мікроекономіку. Макроекономіка досліджує економіку як єдине ціле. Основні проблеми макроекономіки: економічне зростання, інфляція, безробіття.
Мікроекономіка пов’язана з діяльністю окремих економічних суб’єктів (споживачів, трудящих, власників ресурсів, окремих фірм і т. д.). Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються економічні рішення на нижчому рівні (наприклад, як споживачі ухвалюють рішення щодо покупки товару, як фірми планують чисельність робітників, як робітники вирішують, де й скільки трудитися), і як суб’єкти економіки взаємодіють у рамках окремих ринків.
Мікроекономіка займається поясненням і прогнозуванням економічних явищ (позитивний аналіз). Але мікроекономіка важлива й для нормативного аналізу, що відповідає на запитання, як має бути, і припускає наявність суб’єктивних оцінних суджень.
Мікроекономіка, як і економічна теорія в цілому, не може відповістити на запитання, у чому полягає найкращий варіант економічної політики, але вона може показати наслідки різних рішень і тим самим зробити вибір політики усвідомленим.