Завдання та інструменти міжбюджетних відносин.

Тема 6. Міжбюджетні відносини, їх складові.

1. Завдання та інструменти міжбюджетних відносин.

2. Сутність бюджетних трансфертів та їх класифікація.

3. Субвенції з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення.

4. Міжбюджетні відносини в зарубіжних країнах.

Протягом останніх десятиріч як розвинуті країни, так і країни, що розвиваються, виявляють глибоке зацікавленість впровадженням децентралізації управління. У західних країнах децентралізація є ефективним інструментом, що застосовується для реорганізації уряду в напрямку надання державних послуг у найбільш ефективний спосіб. Країни, що розвиваються, переходять до децентралізації управління з метою позбутися неефективності та неекономічності надання державних послуг, макроекономічної нестабільності, а також щоб прискорити процес економічного зростання.

Успіх реформування в напрямку фіскальної децентралізації тісно пов'язаний з розподілом відповідальності у державному секторі в розрізі територіальних органів влади. Скрізь у світі відомі загальні засади побудови децентралізованої системи міжбюджетних відносин - це розподіл повноважень для здійснення урядових функцій та надання бюджетних послуг, а також повноважень з отримання доходів, побудова системи міжбюджетних трансфертів та здатність місцевих урядів брати позики.

Міжбюджетні відносини - це сукупність правовідносин між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо розмежування фінансових ресурсів між видами бюджетів та органів влади для забезпечення виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України [3].

Основна мета міжбюджетних відносин полягає у встановленні справедливого та неупередженого розподілу публічних фінансів, забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Недосконалість міжбюджетних відносин, що була притаманна Україні до прийняття Бюджетного кодексу, породила низку проблем [19]:

Недоліки старої системи	Наслідки, до яких вони призводили
Щорічна зміна правил формування місцевих бюджетів	Непередбачуваність та нестабільність доходної бази місцевих бюджетів
Відсутність чіткого розподілу видаткових повноважень на делеговані та власні	Неефективність надання державних послуг та відсутність відповідальності за якість їх надання
Розподіл бюджетних ресурсів між регіонами на основі даних попереднього року	Стимулювання підтримувати видатки на високому рівні та зберігати існуючу мережу
Відсутність чіткого закріплення доход-них джерел за місцевими бюджетами на власні повноваження	Незацікавленість місцевих органів влади в мобілізації додаткових ресурсів місцевих бюджетів
Відсутність прозорого механізму нормативного перерахування міжбюджетних трансфертів	Збільшення обсягів заборгованості

Як наслідок, місцеві органи влади практично не несли відповідальності за формування і виконання бюджету і - головне - за якість та обсяг наданих населенню державних послуг, оскільки будь-які нерозв'язані проблеми можна було перекладати на вищий рівень влади.

Тому Бюджетним кодексом запроваджені нові засади побудови міжбюджетних відносин:

1) розмежування видів видатків між видами бюджетів і відповідальність за їхнє фінансування та виконання;

2) порядок вирівнювання спроможності місцевих бюджетів за рівнем надання бюджетних послуг, для чого застосовується фінансовий норматив у розрахунку на одного мешканця;

3) розмежування видів доходів місцевих бюджетів на доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів з державного бюджету, та доходи, що не враховуються;

4) прозорий та простий порядок розподілу міжбюджетних трансфертів, диференціацію видів трансфертів на умовні та безумовні трансферти;

компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок наданих державою податкових пільг.

Міжбюджетний компонент в Україні має вирішувати такі основні завдання:

1. Окреслити чіткий розподіл видатків, з одного боку, між державою та місцевими бюджетами, а з іншого - між рівнями місцевих бюджетів з метою посилення їх відповідальності за ефективність видатків і тим самим поліпшити ефективність видаткової політики.

2. Забезпечити більшу стабільність і передбачуваність потоку коштів, які отримують місцеві бюджети з метою поліпшення бюджетного планування та усунення загроз подальшого нагромадження бюджетної заборгованості.

3. З метою дотримання макроекономічної стабільності встановити на стадії планування суворе бюджетне обмеження загального обсягу видатків місцевих бюджетів.

4. Створити більш дієві стимули для органів місцевого самоврядування до ефективного витрачання коштів, що забезпечується тим, що всі додаткові ресурси, одержані внаслідок ощадливого витрачання коштів, залишаються в їхньому розпорядженні.

5. Звільнити місцеві бюджети від тягаря фінансування програм соціального захисту, що ухвалюються й контролюються в центрі.

6. Здійснити вирівнювальні заходи, що дозволять забезпечити справедливий розподіл суспільних послуг між усіма бюджетами країни в такий спосіб, щоб місцеві органи влади мали однакові загальні доходні можливості для надання суспільних послуг, за які вони відповідають.

7. Забезпечити простоту, прозорість й об'єктивність розподілу трансфертів, позбавити учасників бюджетного процесу можливостей маніпулювати ними і спростити механізм адміністрування трансфертів.

8. Запровадити механізми, які забезпечать повне і вчасне виконання трансфертних зобов'язань.

9. Встановити суворе обмеження суми боргу і запозичень державного і місцевих бюджетів.

Рисунок 1.Сфера дії міжбюджетних відносин в Україні

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад видатків місцевих бюджетів.	\|	Сутність бюджетних трансфертів та їх класифікація.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.