Законодавча та нормативно-правова база з охорони праці в галузі

Створення і забезпечення безпечних умов праці спирається на законодавчу та нормативну базу України, тобто на основні державні законодавчі та нормативні акти з охорони праці. До структури законодавчого та нормативного забезпечення охорони праці входять Закони України, нормативно-правові акти про охорону праці (НАОП), Державні стандарти України (ДСТУ), міждержавна система стандартів безпеки праці (ССБП), санітарні норми і правила, будівельні норми і правила.

Конституція, як головний закон країни, гарантує всім громадянам України право на:

- належні, безпечні і здорові умови праці;

- неприпустимість використання праці жінок і неповнолітніх у небезпечних для їх здоров'я умовах праці (ст.43);

- щотижневий відпочинок, щорічну оплачувану відпустку;

- скорочений робочий день щодо окремих професій і виробництв, скорочену тривалість роботи у нічний час (ст.45);

- соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та інших випадках, передбачених законом (ст.46);

- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49);

- охорону праці та інші загальні права громадян (ст.57).

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями щодо продуктивної і творчої праці. За кодексом працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. є основоположним документом в галузі охорони праці. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. регулюють і забезпечують розвиток фізичних і духовних сил суспільства, пріоритет охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшують умови праці, навчання, побуту та відпочинку населення, допомагають вирішувати екологічні проблеми, вдосконалюють медичну допомогу, запроваджують і сприяють здоровому способу життя.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. регулює суспільні відносини у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, визначає порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р. проголошує пожежну безпеку як невід'ємну частину державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Еколого-правове регулювання діяльності будь-якого підприємства, організації, установи ґрунтується на нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 р., який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища. Закон визначає основні принципи охорони навколишнього середовища, закріплює екологічні права і обов’язки громадян України.

Закон України «Про об’єкти підвищеної безпеки» від 18.01.2001 р. визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язані з об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров" я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об’єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. За цим законом саме держава, а не роботодавець, гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Крім того, правове регулювання питань охорони праці міститься в Цивільному і Кримінальному кодексах України.

Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників і службовців підприємств, установ і організацій є основним нормативним актом, що регулює питання дисципліни праці і організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві і на підставі якого розробляються правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням умов праці конкретного підприємства, організації або установи. Правила внутрішнього трудового розпорядку містять: обов’язки адміністрації, робітників і службовців; використання робочого часу; порядок застосування заходів заохочення за сумлінну працю та заходи впливу на порушників трудової дисципліни.

Єдине правове поле охорони праці в Україні доповнюється рядом національних законів, міжнародних договорів та угод і підзаконних нормативних актів. До останніх відносяться Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади.

Нормативно-технічна база охорони праці розробляється у відповідності з законодавством і складається з нормативно-правових актів, які регламентують конкретні вимоги охорони праці до виробничого середовища, обладнання, устаткування, порядку ведення робіт, засобів захисту працюючих і порядку їх навчання. Закон України "Про охорону праці" визначає, що нормативно-правовий акт з охорони праці (НПАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, що є обов’язковими для виконання. Інакше кажучи, НПАОП – це офіційний документ компетентного органу державної влади, за яким встановлюються загальнообов’язкові правила або норми, що спрямовані на забезпечення здорових та безпечних умов праці. Залежно від сфери дії НПАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних НПАОП проводяться Держгірпромнаглядом (центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці) разом з професійними спілками і Фондом соціального страхування від нещасних випадків. За ст. 28 Закону "Про охорону праці" НПАОП переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Система стандартів безпеки праці (ССБП), які були створені в СРСР, визнані Україною як міждержавні стандарти за Угодою про співробітництво в галузі охорони праці, укладеною керівниками урядів держав СНД у 1994 р. Стандарти ССБТ визнаються Україною як міждержавні стандарти. Перелік стандартів переглядають при зміні національного законодавства та удосконалення ССБП. Система представляє собою комплекс взаємозв’язаних стандартів

(ГОСТів), які вміщують вимоги, норми і правила, спрямовані на безпеку, збереження здоров’я і працездатності людей в процесі праці. До складу ССБП, який побудовано за ієрархічним принципом, входять міждержавні стандарти або ГОСТи, галузеві стандарти або ОСТи, державні стандарти і стандарти підприємств.

Питання охорони праці в Україні також регламентують державні стандарти (ДСТУ), які внесено до Реєстру ДНАОП, будівельні норми і правила (ДБН), санітарні норми і правила (СНіП), правила улаштування електроустановок (ПУЕ), норми технічного проектування тощо.

Керівники підприємств або уповноважені ними органи (служба охорони праці на підприємстві) розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці для даного підприємства за порядком, який регламентує Закон України "Про охорону праці" (ст.28) і ДНАОП 0.00-8.03.93 "Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві". Ці нормативні акти призначені для створення на підприємстві СУОПП і забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на кожному робочому місці. Такі документи обов’язково погоджуються і затверджуються трудовим колективом підприємства (як приклад, можна привести "Положення про комісію з охорони праці підприємства", "Положення про уповноважених трудових колективів з питань охорони праці").

ДНАОП 0.00-8.03.93 приводить перелік основних нормативних актів підприємства: положення про систему управління охороною праці на підприємстві; службу охорони праці підприємства; комісію з питань охорони праці підприємства; роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці; навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці; організацію і проведення первинного і повторного інструктажів та пожежно-технічного мінімуму; порядок атестації робочих місць на їх відповідність нормативним актам про охорону праці; організацію попереднього та періодичних медичних оглядів працівників; санітарну лабораторію підприємства; інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт; інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві; загально об'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки; перелік робіт з підвищеною небезпекою і посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці; накази про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування, організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах, порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Нормативні акти з охорони праці, які діють на підприємстві, повинні відповідати чинному законодавству, вимогам державних міжгалузевим і галузевим актів про охорону праці і повинні мати наступні розділи:

- визначення обов’язків, прав і відповідальності структурних підрозділів, служб та посадових осіб за виконання покладених на них функцій щодо охорони праці;

- забезпечення перспективного і поточного планування роботи по поліпшенню безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, усунення причин травматизму та професійних захворювань;

- організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

- внесення вимог нормативних актів про охорону праці до технологічної та конструкторської документації і встановлення порядку проведення експертизи цієї документації на повноту викладення внесених вимог;

- організація правильної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки (кранів або посудин, що працюють під тиском тощо), інструктажу, навчання та перевірки знань працюючих з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою;

- встановлення правил безпечного виконання робіт та поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях та будівельних майданчиках, робочих місцях;

- опрацювання і погодження в установленому порядку та затвердження заходів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності в державних актах про охорону праці конкретних вимог;

- визначення заходів пожежної безпеки;

- організація забезпечення працівників засобами захисту, миючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням (молоком, газованою солоною водою тощо);

- організація проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

- встановлення порядку ознайомлення працівника при укладанні трудового договору з умовами праці на підприємстві , можливістю їх впливу на здоров'я, пільгами та компенсаціями за роботу в таких умовах згідно з чинним законодавством та колективним договором;

- визначення порядку інформування працюючих про змін и в нормативних актах протягом дії трудового договору;

- визначення порядку інформування працюючих про зміни в нормативних актах протягом дії трудового договору.

Крім того, роботодавець може затверджувати нормативні акти з охорони праці, які виникають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства.

Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки (ДНАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» від 29.01.1998 р.). Інструкції з охорони праці поділяються на інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці; примірні інструкції і інструкції, що діють на підприємстві. Інструкції з охорони праці розробляються для професій і видів робіт.

Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, розробляються для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідйомні машини, ліфти, котельні установки, посудини, що перебувають під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними актами про охорону праці, затвердженими органами державного нагляду за охороною праці. Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і їх дотримання є обов’язковим для працівників відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію, за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги. Ці інструкції можуть використовуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, орієнтованих інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств - виготовлювачів обладнання ,що використовується на даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці. Починаючи з 2004 р. Державний комітет України з нагляду за охороною праці веде Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці - Реєстр ДНАОП. Це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та формування відповідного інформаційного фонду нормативних актів з охорони праці (наказ № 151 від 08.06. 2004 р.). В наказі Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 109 від 07.07. 2009 р. замість Державного реєстру було затверджено Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці. Види нормативних актів (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення: правила - 1; переліки - 2; норми - 3; положення - 4; інструкції - 5; порядки - 6; інші - 7. Покажчик охоплює усі основні види економічної діяльності відповідно до Державного класифікатору ДК 009:2010.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Директиви ЄС і конвенції МОП з охорони праці. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці	\|	Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.