• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблемна лекція у вузі

Лекція 6

Методика підготовки і проведення лекції.

1. З історії питання про виникнення вузівської лекції.

2. Методична концепція лекційного курсу.

3. Організація лекційних занять. Методика і техніка читання лекції.

4. Сучасні проблеми лекційного викладання.

Слово «лекція» (лат. Lectio) означає «читання». За умов середньовіччя, коли книга була рідкістю, лекція стала основним джерелом знань для студентів.

Поряд із диспутами вона відігравала основну роль у навчальному процесі. У середньовічних університетах лекція була усього лише читанням і конспектуванням визнаних церквою джерел.

У XVII ст. на противагу лекціям в університетах Англії виникла тьюторська система навчання. У традиційному розуміння тьюторська система передбачає кількісне співвідношення студентів і викладачів 1:1 або 1:2. Тьюторство виникло як метод навчання і виховання британської еліти. Сьогодні тільки заняття у знаменитих Оксфордському і Кембріджському університетах проводяться у вказаному співвідношенні у 75-90 % випадків. У всіх інших університетах тьюторські заняття здійснюються одним викладачем з невеликими групами студентів. Заняття проводять аспіранти та практиканти. Поширення набули також заняття із приватними тьюторами. Хоча за чотири століття тьюторська система так і не витіснила лекційну систему викладання.

Після занепаду першої вищої школи у Східній Європі – Києво-Могилянської академії (1615-1817) – у Росії у XVII, XVIII і навіть у XX ст. стала чинною лекція у вигляді «зчитування з листка». Проти такого типу лекцій виступав М.В.Ломоносов, він вважав за необхідне проводити практичні заняття поряд із читанням лекцій. І тільки наприкінці XIX – на початку XX ст.. практичні і лабораторні роботи у сучасному розумінні почали впроваджуватися у російських університетах: Петербурзький (1864), Московський (1872), Київський (1874).

2. У сучасних вузах процес навчання студентів будується на базі поєднання різних форм його організації: лекції, семінари, практичні роботи, лабораторні роботи, консультації, курсові, дипломні роботи, заліки, іспити, НДРС, самостійна робота.

Суттєвою ознакою лекції у вищій школі є логічно стрункий, точний, глибокий виклад основних положень даної науки.

Переваги вузівської лекції порівняно з іншими формами організації навчання:

1) лекція на відміну від підручників оперує значно більшими можливостями щодо врахування новітніх наукових досягнень;

2) лекція вчить студентів давати критичну оцінку матеріалу, що розглядається;

3) на лекції враження від матеріалу, що вивчається, значно зростає завдяки живому слову, інтонації, міміці і жестам викладача;

4) лекція надає можливість прямого контакту лектора із слухачами, що значно посилює їх увагу;

5) лекційне викладання дуже економне в часі.

На сучасному етапі слід домагатися, щоб лекції мали проблемний характер і відбивали сучасні досягнення науково-технічного й суспільного розвитку, теорії і практики господарювання.

Проте, за певних умов лекція може мати і низку недоліків:

1) не відображати актуальні проблеми сучасної науки, культури і виробництва;

2) не відповідати змісту і обсягу лекційних курсів і чинних навчальних планів;

3) не завжди забезпечується зв’язок лекцій з іншими формами організації навчання;

4) лекція нерідко читається у непристосованих для цього аудиторіях;

5) з деяких курсів відсутні навчальні підручники і посібники;

6) не набуло поширення проблемне навчання.

Лекційний курс будь-якої навчальної дисципліни лише тоді виконує свої навчально-виховні завдання, коли він відповідає важливим загально-дидактичним вимогам до його побудови:

1) виділення як загальнообов’язкових вступної, тематичної, заключної, а також оглядових і установчих лекцій;

2) методологічні проблеми, яким приділяється основна увага в лекційних курсах повинні практично бути закріплені на семінарських заняттях, практичних і лабораторних роботах, враховувати специфіку самостійного вивчення студентами певного навчального предмета;

3) запроваджена добре продумана система взаємозв’язків викладача і студента на лекції: чіткий і доступний виклад курсу, роз’яснення важкого у засвоєнні матеріалу, створення атмосфери доброзичливості і вимогливості, поступове підвищення рівня наукового викладу, розвиток активності студентів й інтересу до матеріалу, що вивчається;

4) активізується пізнавальна діяльність студента на основі принципу проблемності:

перший спосіб – проблемний виклад– викладач сам формулює проблему і сам її розв’язує, студенти стежать за її розв’язанням. Для цього використовують різні прийоми, зокрема, лекція передбачає деяке не завершення розв’язання проблеми або постановку питань, на які студенти сам повинні знайти відповідь у науковій літературі; запровадження до тексту лекцій проблемних завдань з демонстрацією кількох можливих варіантів їх розв’язання (студентам пропонується визначити, який із запропонованих шляхів вирішення є найбільш раціональним і чому?);

другий спосіб – частково-пошуковий – спонукає студентів до самостійного пошуку за допомогою різного роду запитань, наприклад: «А як би ви діяли у такому випадку?», «Як перевірити, яка з цих пропозицій правильна?». При цьому у практиці навчання можна використати евристичну бесіду, розчленувати складне завдання на кілька простіших завдань тощо.

Важливо також під час лекції звернутися до короткого історико-логічного аналізу матеріалу, пояснювати кожне незрозуміле поняття і твердження.

Типи (види) лекційних занять:

Вступна лекція повинна дати студентам загальне уявлення про завдання зміст усього курсу, розкрити структуру й логіку конкретної галузі науки, культури, взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Головне завдання вступної лекції – сприяти розвитку у студентів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння.

Тематична лекція присвячується розкриттю конкретних тем навчальної програми.

Оглядову лекцію читають перед або під час виробничої практики. ЇЇ головне завдання – сприяти забезпеченню належного взаємозв’язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками студентів. Оглядову лекцію читають також студентам перед виконанням дипломної роботи або державними іспитами, абітурієнтам – перед вступними іспитами, студентам-заочникам. В останньому випадку її ще називають установчою. У переддипломній і передекзаменаційній лекціях головна увага приділяється висвітленню методологічних проблем поряд із рекомендаціями самостійної роботи студентів.

У заключній лекції підбиваються підсумки вивченого матеріалу з даного предмета в цілому і зосереджується увага на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальним завданням заключної лекції є стимулювання інтересу студентів до глибокого вивчення даного предмета і визначення методів самостійної роботи у даній галузі.

3. Тривалість лекції не повинна перевищувати 2 академічних год., інколи – 60-80 хв. без перерви. Тривалість лекцій протягом дня не повинна перевищувати 4 академічних годин. Кожен лектор повинен подати на кафедру робочий календарно-тематичний план, технологічну карту з розгорнутим обґрунтуванням змісту та методичної побудови. У цих документах повинні бути вказані сучасні технічні засоби навчання, наочно-ілюстративний матеріал. Кожний лекційний курс має забезпечуватися необхідною кількістю високоякісних навчальних і методичних матеріалів (1:3 – одна книга на 3 студентів), з окремих тем і розділів курсу слід практикувати видання конспектів лекцій, розробити методичні вказівки для студентів.

Методика і техніка читання лекцій зачіпає широке коло питань: структура лекції, вміння лектора науково і в доступній формі викласти зміст лекції, розбудити в студентів інтерес до предмета. Неабияке значення для лектора має також уміння лектора знаходити контакт з аудиторією, враховувати рівень інформованості аудиторії, тобто за своєю суттю лекція повинна бути схожа на діалог, а не монолог.

Кожна лекція має бути науково-інформаційною, виховально-світоглядною і проблемно-евристичною.

Структура лекції є творчою справою кожного викладача, але у будь-якій лекції доцільно виділяти вступ, виклад основного змісту і висновок.

Вступ є чітким, коротким і виразним викладом вихідних позицій. Висновок – коротким узагальненням, іноді це може бути яскрава цитата, що підбиває підсумок. Проте неприпустимо, щоб лекція обривалася на середині думки.

Подавати лекційний матеріал слід за планом, викладач також повинен розробити конспект лекції, але не забувати про те, що лекція – це не диктант у школі.

Під час лекції викладач повинен висувати дискусійні питання, важливо також, готуючись до лекції, передбачити можливі запитання студентів. Текст лекції не повинен дублювати підручника. Особливо важливе значення має перша лекція, оскільки її завдання – викликати інтерес до предмета.

Добре продуману і підготовлену лекцію слід добре «проговорити» і тут важливе значення мають паузи, темп викладу, посилення голосу. А.П.Чехов так згадував про лекції свого викладача студентських років проф. Г.А.Захар’їна: «Вийшли лекції Захар’їна. Я купив і прочитав…Але, на жаль, є лібрето, але немає опери. Немає тієї музики, яку я слухав, коли був студентом.»

Дискусійним є питання: чи слід студентам конспектувати лекції? Доцільно записувати правила, закони, фіксувати те, що пише викладач на дошці. За даними досліджень психологів у пам’яті людини залишається 10 % того, що вона чує, 50 % того, що вона бачить, 90 % того, що вона робить. Протягом лекції студент засвоює близько 20 % інформації.

Викладач повинен бути уважним до всього того, що відбувається в аудиторії під час лекційних занять. Сприйняття лекції студентами нерідко залежить від їх інтересу до лекції, від вміння лектора подати лекційний матеріал у цікавій і доступній формі.

4. Проблеми вузівського викладання складні і багатогранні:

Найчастіше викладачі прагнуть подати весь програмний матеріал теми лекції, хоча такий підхід до викладання виключає ідею поєднання лекції і самостійної роботи студентів. Такий підхід призводить також до того, що 70 % студентів бачать своє завдання у тому, щоб вести максимально детальний конспект і лише 10 % уважно слухають і осмислюють, прагнучи записати основні тези лектора і його аргументи.

Важливою проблемою, що чекає свого науково-практичного розв’язання є проблема раціонального співвідношення лекції і самостійної роботи студентів. Але питання про те, яку частину програмного матеріалу доцільно включати в тексти лекцій, а яку залишити для самостійної роботи і досі залишається дискусійним.

За своїм змістом і суттю кожна лекція повинна бути не тільки науковою, але і проблемною, що дає можливість привчати студентів до альтернативного вирішення виокремлених проблем.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 3204