• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Продуктивні сили

Меркантилізм. Меркантилізм (з лат. mercari — торгувати). Багатство меркантилісти визначали у золоті і сріблі, його джерелом вважали зовнішню торгівлю, яка через нееквівалентний обмін забезпечує активний торговельний баланс. Саме тому об'єктом дослідження меркантилістів була виключно сфера обігу.

А.Монкретьєн (1575-1621 рр.) у творі «Закони суспільного господарства (Трактат політичної економії)», 1615 р., досліджує розвиток господарства як державної, національної спільності, тому перед терміном економія він вводить визначення політична (від гр. поліс - місто-держава). Термін «політична економія» стає назвою науки.

Класична політична економія. «Laissez faire» (незалежність ділової діяльності) є девізом нового напряму економічної думки - класичної політичної економії.

В еволюції класичної школи виді­ляють такі етапи.

Перший охоплює кінець XVII — перша половина XVIII ст.

Другий етап (др. пол. XVHI ст.) пов'язаний з дослідженнями англійського економіста А.Сміта (1723-1790рр.) Вчений визначив першоджерелом багатства працю.

Третій етап (пер. пол. ХІХ ст.) представлений у працях Д.Рікардо, Т.Мальтуса, був пов'язаний з утвердженням ринкової економіки, завершенням формування національних ринків у Європі та початком економічних кризових потрясінь.

Марксизм. К.Маркс уперше для пізнання економічних процесів застосовує метод матеріалістичної діалектики, сформував вчення про суспільно-економічні формації та їх зміну, розкрив закони розвитку капіталізму та обґрунтував його історично перехідний характер як формації; створив наукову теорію вартості і додаткової вартості; надав загальну характеристику капіталістичної експлуатації.

У 70-х рр. ХІХ ст. в політичній економії формується новий напрям - маржиналізм (з фр. marginal - грань, межа). Специфікою маржиналізму є використання граничних величин. Маржиналісти створили загальну теоретичну систему, яка отримала назву неокласичного напряму. Засновник неокласицизму - А.Маршалл (1842-1924рр.).

Престиж неокласичного напряму було підірвано «великою депресією» 1929-1933 рр., незворотнім закінченням епохи вільної конкуренції, впевненості в могутності «невидимої руки» ринку, концепції невтручання держави у економічне життя суспільства. Криза неокласицизму отримала назву «першої кризи економічної теорії» Заходу ХХ ст.

Теоретичні напрямки сучасної економічно теорії

Кейнсіанська теорія. Публікація роботи Дж. Кейнса (1883­-1946 рр.) «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей», 1936 р.

Дж.Кейнс першим застосовує макроекономічний підхід до аналізу економічних процесів, розробляє стратегію державного втручання в економіку.

Неокейнсіанство. Неокейнсіанська концепція динаміки включає теоретичне пояснення циклічних коливань та систему заходів антициклічного державного регулювання. Криза кейнсіанства, «друга криза економічної теорії» ХХ ст., виникає на поч. 70-х рр., коли стратегія бюджетних дефіцитів призвела до розкручування інфляції, а спроби стабілізації економіки національними заходами були зруйновані нестабільністю світового капіталістичного господарства.

Неолібералізм (з лат. liberalis — вільний). Сучасний неолібералізм визначає функціями держави коригування ринкового ладу та забезпечення соціальної стабільності суспільства. Засновник чикагзької школи монетаризму М.Фрідмен (1912 р.н.) наголошує на вирішальному значенні свободи у ринковій економіці.

Інституціоналізм (з лат. institutio - спосіб дій) виник на початку ХХ ст. в США. Інституціоналізм розширює межі економічної теорії, звертається до галузі права, політології, соціології, психології тощо.

В останні десятиріччя у межах неокласичної теорії виникає новітня течія світової економічної думки - неоінституціоналізм.

2. Предмет та об’єкт політичної економії

Політична економія відноситься до тих наук, які вивчають економіку в цілому Вперше поняття «економіка» ввів грецький мислитель Аристотель (III ст. до н.е.). Проте економіка як наука, як систематизоване знання про суть господарської діяльності виникла лише в XVII-XVIII ст., тобто в період становлення капіталізму.

Отже, економічна теорія має бути наукою про економіку як цілісну систему, в якій все пов'язане, взаємозумовлене й субординоване. Суспільну сторону виробництва представляють виробничі відносини. Отже, предметом економічної теорії як науки є виробничі відносини - це відносини, що складаються у суспільстві щодо виробництва, розподілу обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Політична економія акцентує увагу на вивченнісоціально-економічних відносин. Це суспільна наука про закони виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

Крім політичної економії, економічну теорію вивчають у курсах мікроекономіки і макроекономіки. Нерідко їх об'єднують в один курс «Економікс». Останній являє собою теорію ринкової економіки.

Економікс - це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання обмежених ресурсів, щоб виробити різноманітні товари і розподілити їх сьогодні або в майбутньому для споживання різних індивідів і груп суспільства.

Макроекономічні дослідження відносяться або до економіки в цілому, або до таких складників її основних підрозділів (агрегатів), як державний сектор, домогосподарство і приватний сектор. На відміну від цього мікроекономіка має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць.

Таким чином, політична економія, мікроекономіка і макроекономіка мають свої окремі аспекти дослідження, і лише в цілому вони дають уявлення про суть економічних відносин як цілісної економічної системи.

3. Методи економічних досліджень та їх класифікація

Методи економічного аналізу являють собою сукупність способів і засобів вивчення та прогнозування як економіки в цілому, так і окремих її складових елементів.

Об'єктивний і суб'єктивний аналіз

- Об'єктивний підхід означає трактовку економічних відносин як таких, що складаються і розвиваються незалежно від волі і свідомості людини.

- Суб'єктивний метод економічного аналізу виходить з того, що будь-яка економічна ситуація визначається суб'єктивною діяльністю людей.

Індукція і дедукція

- Під індукцією розуміють виведення, принципів із фактів. Індукція означає шлях від фактів до теорії, або від одиничного до загального.

- Дедуктивний метод означає шлях від загального до одиничного, від теорії до фактів.

Метод аналізу і синтезу

- Аналіз — це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини.

- Синтез означає поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.

Абстрактний метод

Метод наукової абстракції передбачає вилучення з аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.

Поєднання якісного і кількісного аналізу

Економічні процеси мають кількісну і якісну сторони. Тому вони мають вивчатися з цих обох сторін. Якісна сторона виражає суть явища, а кількісна - величину даної якості.

Для економічного аналізу характерне широке використання математичних моделей, побудова різноманітних графіків, діаграм, що відображають поведінку господарюючих суб'єктів на мікро- і макрорівнях.

4.Функції політичної економії

1.Пізнавальна функція

Вивчення економічної теорії, головним чином, зводиться до пізнання економічних законів і категорій, які виражають глибинну суть конкретної, завжди визначеної економічної системи.

Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів.

Економічні закони- це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

2.Методологічна функція полягає в тому, що теорія виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу.

3.Практична функція

Економічна теорія виконує і практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави.

При вивченні політекономії важливе значення має розмежування двох її складників. Перший отримав назву «політекономія позитивна», другий — «політекономія нормативна».

Позитивна політекономія передбачає проведення такого аналізу, в процесі якого розкриваються об'єктивні основи економічного розвитку і дається наукове обґрунтування функціонування певної еконо­мічної системи. Позитивна політекономія ставить за мету пояснити, як суспільство приймає рішення щодо споживання, виробництва та обміну благ.

Нормативна політекономія дає рекомендації, які базуються на судженнях з позиції особистих цінностей.

У позитивній політекономїі дослідник здійснює аналіз як неупереджений вчений.

Нормативна політекономія базується на судженнях з точки зору суб'єктивних цінностей, а не на пошуках об'єктивної істини.

Отже,позитивна політекономія є науковою основою для прийняття певних нормативних рішень.

Запитання та завдання для обговорення

1.Давньогрецькі мислителі визначили економіку як науку про домашнє господарство. Прокоментуйте це положення.

2.Чому, на вашу думку, необхідно вивчати курс політекономії?

4.Охарактеризуйте цілі та функції політекономії як навчальної дисципліни.

5.Доведіть, чому сьогодні широка економічна освіта одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, без яких неможливий

подальший прогрес цивілізації.

7.Визначте основні етапи розвитку економічної думки.

8.Дайте визначення основних методів економічного аналізу.

13.Розкрийте основні риси позитивної і нормативної політекономії.

Продуктивні сили

3. Обмеженість ресурсів і виробнича функція

З економічної точки зору поєднання факторів виробництва має відповідати певним вимогам. Насамперед, воно повинне бути таким, яке забезпечує максимально можливий випуск продукції. У навчальній літературі для кращого розкриття цього положення вводиться таке поняття як межа виробничих можливостей.

Межа виробничих можливостей показує максимально можливий обсяг виробництва певного конкретного товару або виду послуг за наявних ресурсів і знань, які має у своєму розпорядженні конкретна економіка, і визначених обсягах виробництва інших товарів і послуг.

Взаємодія різноманітних факторів виробництва в умовах обмежених ресурсів характеризується виробничою функцією

Виробнича функція — залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі.

Q=f(L, K)ͭ

Q=f (L,K,C,…,Xn)

Q – обсяг випуску продукції

L – затрати праці

К – затрати капіталу

C – витрати матеріалів

Xn- витрати інших ресурсів

f - функція

В економічній літературі межу виробничих можливостей, як правило, ілюструють графіком.

Розподіл ресурсів є неефективним, якщо в економіці існує можливість виробляти більшу кількість якого-небудь товару або послуг за наявних ресурсів без скорочення випуску інших товарів або послуг. Ефективне використання ресурсів означає, що для суспільства неможливо отримувати більшу кількість одного блага без того, щоб не зменшити кількості іншого.

Читайте також:

1. Біологічні особливості, продуктивність та породи коней
2. Будівельна продукція. Кадри, нормування і продуктивність праці
3. Вовнова продуктивність
4. Вплив економічної культури на продуктивність.
5. Вплив ступіня використання вантажопідйомності автомобіля на годинну продуктивність автомобіля у тоннах, тобто .
6. Економічні відносини та їх місце в системі суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини.
7. Засоби виробництва і люди, які використовують їх, являють собою продуктивні
8. Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність» і «продуктивність праці».
9. Лекція № 7, 8. Тема: «Кадри, продуктивність та оплата праці».
10. Максимальна продуктивність мережі Ethernet
11. Максимальна продуктивність мережі Ethernet
12. Методи ВХОДЖЕННЯ у ПРОДУКТИВНІ ПЛАСТИ

Переглядів: 1128