• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Конфесійна структура і географія релігій в Україні

Релігійна карта України ніколи не була моноконфесійною. Навіть в часи давньої України-Руси, окрім богів, яким поклонявся весь східно-слов'янський світ, серед окремих племен існувало поклоніння ще й місцевим богам.

Спроба Володимира створити єдиний пантеон богів для всієї Руси-України врешті залишилася незреалізованою. Ввівши християнство державницькими засобами, він відтак ще більше ускладнив картину релігійного життя, хоч і прагнув здолати поліконфесійність. Десь протягом двох-трьох століть нижчі верстви населення (і насамперед село) залишилися переважно язичниками. Верхи ж швидко охристиянилися. Але з часом своєрідну уніфікацію релігійного світу в Україні провели самі ж українці, поєднавши у своїй двовірності язичництво і християнство. В такому синкретичному вигляді християнізоване язичництво практично й донині виявляє релігійність більшості українців.

Нові зміни в релігійну конфігурацію України вносили постійні перерозподіли або відторгнення її земель недружелюбними державами-сусідами, активна місіонерська діяльність з боку католицької церкви і різних протестантських течій країн Європи. Так, католицизм в Україну (переважно в Галичину, на Волинь і Поділля) принесли поляки, а різні протестантські віровизнання, зокрема лютеранство, баптизм і адвентизм, на її південь - німці-колоністи. Разом з міграцією із Західної Європи в Україну євреїв сюди прийшов іудаїзм. Саме тут виникла така його містична течія як хасидизм. Мусульманські громади з'явилися на українських теренах в часи татарських завоювань. Проте помітну зміну в релігійну карту України внесла Берестейська унія 1596 p.: вона конфесійно розділила українців на православних і греко-католиків, що згодом привело до регіоналізації країни на Схід і Захід.

Толерантність українців щодо інших релігій дала можливість знаходити на їх терені притулок послідовникам різних гнаних в сусідніх країнах, переважно Росії, конфесій. Відтак ми зустрічаємо в себе старообрядців різних толків, духоборів, молокан. З Польщі на Волинь ще в XVII столітті прийшли соцініани.

Религии мира. - С.383-384.

Тема 25. Статистика і географія сучасних релігій 703

На українських землях, які перебували у володінні Австро-Угорщини і Польщі, відносно успішно в XIX на поч. XX ст. розвивалася мережа православних і греко-католицьких парафій. Поглинувши в 20-х роках XX ст. Північну Буковину, Румунія ліквідувала тут самостійну православну митрополію і включила її до складу своєї православної церкви. На Закарпатті в цей час діяли Мукачівські православна і греко-католицька єпархії. Але особливу підтримку з боку мадярських властей одержувала реформатська Церква.

В останній чверті XIX століття почалася еміграція українців (переважно із західних земель) до різних країн світу, але в основному до Північної і Південної Америки. Вона була спричинена важкими політичними, соціальними і матеріальними умовами життя за умов колоніальної залежності і пошуками кращого життя. Відтак в країнах українського розселення з'являються українські православні і греко-католицькі парафії, баптистські, адвентистські й лютеранські громади українців, а з часом - і церковні структури цих конфесій.

Своєрідним бумом конфесійної диференціації в Україні, як і у всьому Радянському Союзі, до якого вона 70 років належала, були 20-30-ті роки XX століття. В цей час на фунті православ'я тут з'являються різні обновленські течії, іоаніти, федорівці, Істинно-православна церква, апокаліпсисти, єговісти-ільїнці, підгорнівці та ін.

В першій половині нашого віку на українських теренах виникає ряд кеносистичних сект, зокрема інокентіївці (Одещина), леонтіївці (Волинь), мальованці (Київщина), митрофанівці (Кіровоградщина), мурашківці (Полісся). Особливістю їх є віра в "живого Бога", ім'я якого звучить в самій назві течії.

В повоєнну добу, хоч Конституція України формально і гарантувала свободу совісті, релігійна діяльність в Україні всіляко обмежувалася. Офіційно було зареєстровано біля 10 релігійних течій. Якщо на початку 20-х років в Україні храми існували в кожному селі, навіть на більшості хуторів, то наприкінці 40-х років їх залишилося втричі менше. Державна політика войовничого атеїзму, яка здійснювалася з 1954 року і до середини 80-х років призвела до значного скорочення релігійної мережі. Так, якщо в 1958 р. в Україні було закрито 64 церкви, або в 6,4 рази більше, як в попередньому році, то в 1960 р. їх уже було закрито 747, а це в 12,1 рази більше, ніж в 1958 р. Новий закон про релігійні культи значною мірою ускладнював можливості реєстрації чи відкриття нових парафій або об'єднань і водночас спрощував процедуру їх закриття. Україна завзято виконувала вказівку союзних урядових структур про зняття з реєстрації релігійних громад. На початок 1961 р. кількість діючих тут церков і молитовних будинків зменшилася до 7192. Хоч тотальне скорочення й мало загальноукраїнський характер, але найбільше воно зачепило Вінницьку, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Львівську, Одеську, Полтавську, Хмельницьку, Черкаську і Чернігівську області. Лише в 1962 році в Україні було знято з реєстрації 1144 релігійні громади. Скорочення мережі відбувалося

Розділ V. Релігія і сучасність

переважно за рахунок сільських парафій. Із знятих з реєстрації громад в 1959-1964 роках 81 % - сільські.

Посилений опір віруючих політиці "релігійних скорочень" призвів до того, що в період "відлиги" темпи закриття церков і молитовних будинків дещо уповільнилися. Так, в 1963 р. було знято з реєстрації вже 526 культових об'єктів, а в наступному році - лише 257. В 1965 році навіть на 4 одиниці зросла релігійна мережа і становила вже 4550 церков і молитовних будинків. Але ж на цей рік в повоєнні два десятиліття було знято з державної реєстрації 4847 церковних приміщень православної церкви Московського патріархату, враховуючи при цьому те, що вона в 1946 році одержала частину храмів від поглиненої нею після сумнозвісного Львівського собору греко-католицької церкви. Паралельно йшов процес скорочення мережі громад інших конфесій.

Стало невистачати служителів культу. В Україні залишився лише єдиний духовний заклад - православна семінарія в Одесі. Закрилися семінарії в Києві і Луцьку. Інші конфесії в повоєнний час взагалі не мали своїх навчальних установ.

З монастирів лишилося лише 7 в РПЦ. В 1960 році було закрито навіть Києво-Печерську лавру. Продовжував виходити лише один духовний журнал -"Православний вісник", надсилалися в Україну "Журнал Московской Патриархии" та "Братский вестник" (Церква ЄХБ). Закриті були тут всі фабрики з виробництва церковного начиння та атрибутики. Все це завозилося з Росії.

Зняті з реєстрації культові споруди або передавалися якійсь світській організації, а вона їх перебудовувала для своїх цілей, або ж залишалися закритими й із-за недогляду поступово руйнувалися (таких було більше тисячі двохсот), або ж розбиралися із-за "неможливості їх використання" чи "аварійності" (таких було біля тисячі).

Партійно-державний наступ на релігію продовжувався до середини 80-х років.¹ Пожвавлення ж релігійної діяльності різних конфесій в Україні наступило лише з початком перебудовчих процесів. Воно захопило переважно західні і центральні області. На Півдні і Сході республіки це пожвавлення було незначним. Основною передумовою активізації церковно-релігійного життя в Україні було розгортання демократичних процесів. Цьому сприяло певною мірою також відзначення в 1988 році тисячоліття ювілею прийняття християнства. Фактично у всіх населених пунктах, в яких збереглися культові приміщення, відновлювалася діяльність відповідних релігійних громад. Спостерігається посилення місіонерської діяльності прибулих із-за кордону проповідників, зокрема протестантських церков. Зарубіж почав наповнювати Україну релігійною літературою. І не лише видрукуваною різними мовами Біблією чи окремо Новим Заповітом, а й іншими духовними виданнями. З'являються релігійні передачі по радіо і телебаченню. Поліетнічність України

Див.: Панченко П. Релігійні конфесії в Україні (40-і - початок 90-х pp.). - К., 1999.

Тема 25. Статистика і географія сучасних релігій 705

сприяла розвитку в ній і багатоконфесійності. Різні культурні об'єднання національних меншин починають сприяти розвитку у нас специфічно їхніх конфесій. Активізувалося німецьке лютеранство, корейський і бурятський буддизм, кримо-татарське мусульманство, караїмство та ін. В 1988 році виходять з підпілля Українська греко-католицька церква. В лютому 1989 р. заявила про себе Українська автокефальна православна церква. Наступив період не лише повернення культових споруд різним конфесіям, а й розгорнулося будівництво ними біля двох тисяч нових.

В 1991 році в Україні вже діяло 12962 релігійні громади, які володіли 9449 культовими будівлями. Більше всіх громад було у церкви Московського Патріархату - 5469. Українська автокефальна православна церква на цей рік нараховувала вже 1489 громад, греко-католицька - 2643, римо-католицька - 452. Активізація діяльності протестантських об'єднань сприяла зростанню кількості їх громад. В 1991 році Церква Євангельських Християн-Баптистів мала їх 1127, інші баптистські течії - 78, Союз християн віри євангельської - 565, інші євангельські течії- 160, реформатська Церква - 91, Церква Адвентистів сьомого дня - 276, Об'єднання "свідків Єгови" - 366. Почався ріст громад іудейського і мусульманського віровизнань. їх було в означеному році відповідно 40 і 31.

Нині в Україні почали свою діяльність й нові, як для неї і її історії, течії. Так, Товариство свідомості Крішни мало 17 громад, буддисти - 7, Велике Біле Братство - 4, РУНВіра, Церква повного Євангелія і бахаї - по три, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів і караїми - по дві, вірмено-католики, пресвітеріани, інокентіївці, ІПЦ і даосисти - по одній. В 1991 році в Україні було 58 громад старообрядців різних толків, 24 громади харизматичного напрямку, 18 -адвентистів-реформістів, 8 - Російської вільної православної церкви, 5 -німецьких лютеран, 4 - молокан, 3 - методистів.

Останнє десятиріччя - це період інтенсивного розвитку релігійної мережі в Україні. При цьому зростає не лише кількість релігійних громад (на початок 2000 року їх було 22718), священнослужителів (21281), монастирів (250), навчальних закладів (121), релігійних періодичних видань (194), чисельність послідовників різних конфесій, а й сама кількість цих конфесій. Якщо в 1991 році у нас на реєстрації знаходилося 42 релігійні об'єднання (з них 33 християнського коріння, по одній іудейських, мусульманських і неоязичницьких, 4 орієнталістських і 2 синкретичних), то вже в 2000 році їх було понад 90 (з них 49 - християнського коріння, 6 іудейських та 4 мусульманських, дві неоязичницьких, 6 орієнталістських і 6 автохтонних чи синкретичних).

Найважливішою складовою релігійного життя в Україні є православ'я. Загалом воно об'єднує 11979 громад. Домінуючою в православ'ї є Українська православна церква, що знаходиться в юрисдикції Московського Патріархату. На сьогодні вона має 36 єпархій, в яких діють біля 8,5 тис. громад віруючих, налічує 113 монастирів, 15 духовних навчальних закладів, 55 періодичних видань, 2393

23 0—361

706 Розділ V. Релігія і сучасність

недільні школи та 21 братство. Церковну службу здійснюють більше 7 тис. священиків. Предстоятелем Церкви є митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан). Найбільша концентрація громад УПЦ у Вінницькій (723), Хмельницькій (740), Закарпатській (511), Рівненській (494) та Волинській (475) областях.

Українська православна церква Київського патріархату нараховує 28 єпархій, біля 2,5 тис. громад. Воно має 17 монастирів, біля 2 тис. священнослужителів, 15 духовних навчальних закладів, 16 періодичних видань та 704 недільні школи. УПЦ КП очолює Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (Денисенко). Найбільше громад УПЦКП в Тернопільській (192), Волинській (130), Івано-Франківській (285), Львівській (382), Рівненській (181) та Київській (283) областях.

Українська автокефальна православна церква має біля тисячі парафій, 75% яких знаходиться у галичанських областях України. Церковну службу в УАПЦ здійснюють біля 600 священиків. В трьох семінаріях церкви навчалося 123 слухачі. Вона мала 279 недільних шкіл.

В Україні, окрім названих, в 2000 році діяло ряд інших православних церков. Так, Російська вільна (закордонна) православна церква мала 8 громад, Апокаліптична ПЦ - 4 (всі - на Вінничині). Діяло дві греко-православні громади, одна - православна незалежна. В Україні поширені також різні об'єднання православного коріння. Так, старообрядницька Церква Білокриницької згоди мала 53 громади, з яких 10 - на Вінничині, 14 - на Одещині, 9 - на Буковині. До Руської православної старообрядницької церкви безпопівської згоди належало 12 громад, 7 з яких - на Житомирщині. Істинно-православна церква об'єднувала в 2000 р. ЗО громад, Богородична церква - Церква Матері Божої Преображенної - 4 громади (3 з них - на Донеччині). На Одещині діяла одна громада інокентіївців. Незмінною залишалася кількість громад молокан (4). Характерно, що ці течії не мають в Україні своїх навчальних закладів, видань, братств, обмежену кількість служителів культу.

В останні роки досить активно проходить відродження Української греко-католицької церкви. За кількістю громад (3240) вона вийшла на довоєнний рівень (3237) і займає на сьогодні друге місце в Україні. Церковну службу в УПКЦ здійснює більше 2 тис. священнослужителів. Переважна більшість парафій церкви знаходиться у Львівській (1433), Тернопільській (739), Івано-Франківській (651) та Закарпатській (293) областях. Очолює УГКЦ Патріарх Мирослав Іван кардинал Любачівський. Останнім часом помітне поширення греко-католицизму в інших регіонах України, але тут діє лише 3 % її громад. З моменту легалізації (1989 рік) УГКЦ відновила свою структуру, створила 16 єпархій, відкрила 78 монастирів, 12 духовних навчальних заклади, 513 недільних шкіл, 22 періодичних видання. До цієї церкви відносяться також 19 греко-католицьких єпархій, що діють серед української діаспори.

Тема 25. Статистика і географія сучасних релігій 707

Серед церков, що динамічно розвиваються останніми роками, постає Римсько-католицька церква. Утворено Львівську архідієцезію як її духовний центр, яку очолює архієпископ Мар'ян Яворський, а також Житомирську, Луцьку та Кам'янець-Подільську дієцезії. У підпорядкуванні нунція (посла) Апостольської столиці в Україні автономно діє структура РКЦ у Закарпатті. Відкрито духовний коледж, духовну семінарію та Український римсько-католицький університет. На сьогодні біля 800 католицьких громад діють у всіх областях України. РКЦ має 38 монастирів, 337 недільних шкіл, 11 періодичних видань та 428 священнослужителів, серед яких 278 - іноземці.

Широко представлені в Україні церкви протестантського напрямку. Вони мають 5590 релігійних організацій, в тому числі: Євангельські Християнські Баптисти - 2807; Християни віри євангельської (п'ятдесятники) - 1523; Свідки Єгови - 603; Адвентисти сьомого дня - 793; реформатори - 108; лютерани - 61. Різні незалежні протестантські течії об'єднують ще десь біля 300 громад.

Громади Союзу Євангельських християн-баптистів найбільш поширені в Чернівецькій (142), Київській (139), Вінницькій (126) та Хмельницькій (132) областях. Всеукраїнський Союз християн віри Євангельської (п'ятдесятники) більше всього має громад в Рівненській (207), Волинській (130), Чернівецькій (101) та Тернопільській (80) областях. Єговістські громади діють переважно в Закарпатській (142) та Львівській (87) областях. Громади Церкви Адвентистів сьомого дня відносно рівномірно розташовані по Україні. Виділяються в їх кількості лише Чернівецька (85) та Вінницька (70) області. Адвентисти-реформісти, які мають 104 громади, діють переважно на Закарпатті (31). Громади реформатської церкви (104) діють лише в Закарпатті. Три лютеранські церкви -німецька, українська і шведська мають відповідно 48, 15 і одну громаду. Пресвітеріани мають в Україні 28 громад, методисти - 10, послідовники Ради Церков ЄХБ і незалежні баптисти - 116, різні незалежні християно-протестантські напрямки - біля 300.

У всіх протестантських Церквах є необхідні управлінські структури, в тому числі й республіканські духовні центри. В останні роки зміцнюється матеріальна база їх релігійної діяльності, ведеться релігійно-просвітницька, морально-виховна, місіонерська та благодійницька робота. Росте мережа протестантських духовних навчальних закладів. Баптисти їх мають 12 (2122 слухачів), п'ятдесятники - 4 (2993), адвентисти - лише два (900). Якщо православні і католицькі об'єднання відчувають потребу в кадрах священнослужителів, то в протестантських їх в два-три рази більше, ніж громад. Налагоджується видавнича діяльність в протестантських Церквах. Так, баптисти мають 5 періодичних видань, п'ятдесятники - три, адвентисти - 2. Водночас вони завозять значну кількість різної літератури із-за кордону.

Значно зросла в Україні кількість зареєстрованих мусульманських громад (337). Проте єдиної церковної структури ця конфесія не набула. На сьогодні

23*

Розділ V. Релігія і сучасність

офіційно діють три зареєстровані самостійні її центри - у Києві, Донецьку та Сімферополі. Послідовниками ісламу в Україні є переважно представники меншин тих національних етносів, на автохтонних територіях яких ця релігія є домінуючою. Це - татари волзькі, дагестанці, азербайджанці, узбеки, абхазці та ін. Але більшість мусульманських громад (143) об'єднують кримських татар. Всі вони підпорядковані Духовному Управлінню мусульман Криму.

Шість центрів керують діяльністю 143 іудейських громад - Об'єднання Іудейських релігійних організацій, Об'єднання хасидів Хабат Любавич Іудейських релігійних організацій, Всеукраїнський конгрес іудейських релігійних громад та ін. Іудейські громади розміщені по Україні рівномірно. Виділяються хіба що Закарпатська (9), Черкаська (9) області й м. Київ (8). Існує один іудейський навчальний заклад, друкується чотири періодичні видання.

В останні роки в Україні набули поширення новітні релігійні течії і напрями. Серед них громади харизматичного напряму (139). Вони є переважно в Криму, Запорізькій області і Києві. Ростуть також громади Церкви повного Євангелія (345), Новоапостольської церкви (55), Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів - мормонів (57), а також Товариства свідомості Крішни (40), буддистів (35), бахаї (8). Функціонують громади різних рідновірських напрямів, зокрема РУНВіри (51), Рідної Віри, Великого вогню та ін.

Цікава географія неорелігій. Так, Церква повного Євангелія із 86 своїх громад 31 має в Донецькій області, а Церква Ісуса Христа Святих останніх днів 16 з 23 - в Києві. Громади новоапостольців, рідновірів, крішнаїтів, бахаїв рівномірно розташовані по всіх областях України. Буддисти також відносно рівно розмістилися, але мають по 4 громади в Донецькій і Харківській областях.

Крім названих вище, в Україні діють біля 250 малочисельних громад віруючих десь 50 різних релігійних напрямів, течій і толків. Тут варто хіба що назвати порівняно нову течію, яка з'явилася серед єврейської меншини. Це -іудео-християнство, 12 громад яких діють в Києві, і 16 громад Вірменської апостольської церкви, 6 з яких - в Криму, а центр, очолюваний єпископом Натаном, - у Львові.

Порівняльний аналіз цифрового матеріалу про зміни релігійної мережі за 1986 - 2000 роки засвідчує, що екстенсивний етап розвитку релігійного життя в Україні вже закінчується і переходить в інтенсивний. Його бум припав на 1988-1990 роки, коли кількість громад збільшувалася щороку в середньому на 32 %.

Які загальні закономірності характеризували зміну релігійної мережі в останнє десятиріччя?

1. Відродження (скоріше - відтворення) громад традиційних для України християнських течій там, де вони діяли раніше і де для цього наявною була (хай навіть зруйнована) матеріальна база. Наслідком цього є те, що зростання мережі йшло переважно за рахунок православних громад (більше половини), греко-католиків і традиційних протестантів.

Тема 25. Статистика і географія сучасних релігій 709

2. Порівняно швидкий ріст православних і католицьких громад при незначній кількості активних їх членів і порівняно бідній духовній освіченості парафіян.

3. Найбільш інтенсивне зростання релігійної мережі відбулося в західноукраїнських областях, що пояснюється порівняно високим рівнем релігійних потреб громадян цього регіону, для яких релігія стала невід'ємним елементом їх способу життя і виявом духовної культури.

4. Порівняно розвинута інфраструктура ортодоксальних конфесій в західноукраїнському регіоні, поєднаність у свідомості людей своєї релігійної належності з національною, включеність певного конфесійного чинника в систему культури і побуту та ін. зумовили блокування проникнення в ці області нових релігійних течій.

5. Кількісні показники зростання релігійних громад, монастирів, видань різних конфесій ще не засвідчують про таке ж зростання кількості їх послідовників. Конкурентна боротьба між конфесіями спонукає керівництво деяких з них штучно розширювати свою інституційну мережу. Відтак в 15 монастирях УПЦ КП знаходиться всього біля 50 насельників. Відмінною також є кількість парафіян в протестантських і греко-католицьких громадах. Останні в західноукраїнському регіоні мають в порівнянні з першими в середньому у 20 разів більше вірних.

6. Регіональні відмінності в рівні національної самосвідомості громадян позначаються на географії поширення українських національних християнських церков. Тут слід відзначити помітне поширення парафій УПЦ КП і УАПЦ в західній і центральних областях і водночас незначну кількість їх в південному і східному регіоні країни, де домінує УПЦ.

7. Зростанню кількості римсько-католицьких громад явно сприяє етноконфесійний чинник, зокрема розселеність польської меншини на Поліссі, Поділлі, Галичині і Закарпатті. Розширення свого конфесійного регіону римо-католиками зустрічатиме протидію цьому з боку православних і греко-католиків.

8. Висунення в церковно-релігійному житті ідеї "традиційної канонічної території"", що характерно зокрема для відносин православ'я й греко-католицизму, веде до певної регіоналізації України за релігійними чинниками, а відтак і до міжконфесійної напруги.

9. В намаганні заповнити той духовний вакуум, який утворився після занепаду марксистсько-ленінської ідеологічної монополії і втрати свого авторитету Церквами, які діяли в умовах пристосування до передуючих політичних порядків, певний успіх мають нові релігійні течії, які привносять в Україну переважно західними християнськими місіонерами.

10. Розвиток національної самосвідомості у представників різних етнічних меншин України одним із каналів, свого вияву має появу різних національних релігійних течій і об'єднань.

Розділ V. Релігія і сучасність

Контрольні завдання і запитання

1. Яка загальна чисельність послідовників найпоширеніших релігій в сучасному світі?

2. Розкажіть про особливості сучасної релігійної карти світу.

3. Охарактеризуйте основні етапи формування релігійного обліку Європи, її сучасне релігійне обличчя.

4. Чим можна пояснити релігійну гетерогенність Азії?

5. Назвіть основні складові релігійної конфігурації сучасної Америки.

6. В чому виявляється мультирелігійність Африканського континенту?

7. Дайте характеристику географії релігій України.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. А) Структура економічних відносин.
4. Авангард в Україні
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Адміністративне судочинство в Україні
11. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
12. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття

Переглядів: 2341