Кризові явища в сучасному релігійному житті

Суть і причини кризи релігії.Радикальні соціальні перетворення, викликані революціями і встановленням тоталітарних режимів, насамперед комуністичних, істотно обмежили і навіть звели нанівець сферу діяльності церковних установ. Насильницькі методи ідеологічного тиску, насадження державою, яка по суті була знаряддям комуністичної партії, не стільки атеїзму, скільки примітивного безбожництва, виховали індиферентними в ставленні до релігії цілі покоління. Цей світоглядний індиферентизм залишається основною причиною безпорадності і неусвідомленого ставлення значної частини сучасної молоді в нових незалежних демократичних країнах до вибору релігії, робить її легкою здобиччю активної проповідницької кампанії різних неорелігій - як неохристиянських, так і неоорієнталістських й неоязичницьких.

Важливою причиною загальної кризи релігій була науково-технічна революція, яка викликала класичне ставлення до традиційної релігійної картини світу, релігійного традиціоналізму в цілому, стимулювала поширення секуляризаційних тенденцій в світі. Традиційні форми захисту й обґрунтування релігії, розроблені в епоху неподільного її панування, коли науці відводилася роль служниці релігії, виявилися недостатніми і малоефективними перед новими висновками й аргументами науки, швидким технічним прогресом. Це не могло не похитнути світоглядні основи релігії.

Нарешті, третя причина кризи релігії - загальний культурний прогрес людства, який серйозно обмежує вплив релігії на духовне життя. Різке зростання впливу на людей засобів масової комунікації (насамперед телебачення) сприяло виробленню у молоді індиферентного ставлення до релігії як форми духовної діяльності. Різко зросла кількість людей, які воліли задовольняти свої духовні потреби не в церкві або релігійній спільноті, а поза ними. Релігійні форми духовного життя, що склалися у минулі століття і розраховані на людей іншого інтелектуального рівня й емоційного настрою, ніж наш сучасник, дедалі більше

Розділ V. Релігія і сучасність

втрачають свою привабливість. Самі релігійні діячі з тривогою констатують, що неухильно зростає кількість людей, які швидше воліють переглядати телевізійні програми, відвідувати масові спортивні та культурні видовища, ніж церковні богослужіння.

За повідомленням греко-католицької газети "Мета", "популярність католицької практики у Франції дедалі зменшується", "католицька Церква двадцятого століття переживає час непевності та переоцінок: знижується кількість віруючих, кількість тих, хто практикує". Так, з 1974 року по 1991 рік зменшилася щотижнева присутність на Службі Божій наполовину. Практика сповіді як мінімум один раз на рік зменшилася більш як наполовину. Ці дані, зазначає ця газета, підтверджують загальну тенденцію: "таїнство покаяння та примирення стає все більш покинутим. Поняття про гріх також зазнало значної деградації". У зв'язку з цим робиться розпачливе припущення: "Можливо, зараз вирішується те, якою буде Католицька Церква завтра".¹

Вияви кризи релігії.Щоб мати повніше уявлення про кризу релігії і церкви, треба розглянути найбільш значні і характерні вияви її в сучасному світі. Серед них можна позначити, насамперед, поступове звільнення від впливу релігії і церкви суспільного й особистого життя. Це явище, відоме під назвою секуляризація (від лат. secularis - світський), набуло нині масового характеру і має явно виражену тенденцію до подальшого зростання. Помітно скоротилася кількість країн, які зберігають релігію як державну ідеологію, допускають контроль церкви над шкільною освітою та іншими сферами державної й суспільної діяльності громадян. Втратила колишній вплив, а то й просто анульована, духовна цензура церкви в галузі науки й культури. Католицька церква, наприклад, змушена була реабілітувати вчених (Галілео Галілея, Джордано Бруно та інших), які стали жертвами репресій священної інквізиції, засудити так звані "процеси над відьмами", а також хрестові походи за "звільнення гробу Господнього".

Секуляризується також і побутовий уклад життя, менш сприйнятливий до змін, ніж інші соціальні сфери. Спостерігається зниження рівня релігійності та ступеня релігійної активності. Дедалі більше віруючих, завдяки зростанню своєї соціальної активності і під впливом секулярних тенденцій суспільного розвитку, хоч і не поривають своїх зв'язків з релігією, але перестають бути глибоко віруючими людьми. Констатуючи цей факт, газета "Мета" повідомляє, що "процес секуляризації руйнує Католицьку церкву". Так, кількість священиків, молодших 65 років, зменшилася з 35 тисяч у 1965 році до 18 тисяч у 1985 році. А до 2000 року передбачається, що у тій же Франції залишиться близько 10 тисяч священиків. Якщо брати до уваги, що 65% французів вважають себе католиками, то подані соціологічні дані свідчать про те, що кількість посвячень у сан

'Мета.-1997.-№2.

Тема 26. Релігія в сучасному світі

катастрофічно зменшується. Вже зараз стоїть питання про розформування або укрупнення існуючих єпархій.

Серед інших причин загальної кризи релігії можна назвати ще й такі, як скорочення відтворення релігії в нових поколіннях, а також гостра нестача осіб, які бажають стати професіональними служителями культу. Маємо очевидний дефіцит кадрів духовенства. Потрібно понад 200 тисяч священнослужителів католикам, не мають своїх постійних священиків також багато православних парафій, нарікають на відсутність потрібної кількості пасторів протестанти всіх напрямків. Пустує або залишається неукомплектованою значна частина християнських і буддійських монастирів. Систематично не добирають необхідного контингенту учнів духовні семінарії та інші церковні навчальні заклади навіть у класичних католицьких країнах Європи та Америки. Не вистачає "духовних покликань" - такий тривожний мотив виступів багатьох авторитетних діячів сучасних церков.

Усі ці прояви загальної кризи релігії і церкви викликають закономірну тривогу релігійних авторитетів усього світу, змушують їх докладати зусилля, щоб запобігти подальшому розвитку кризових явищ і зберегти колишній вплив церкви.

Криза морального вчення церкви.У католицькій теології точаться дискусії щодо сучасного стану, перспектив морально-етичного вчення церкви. Ряд фундаментальних положень морального вчення церкви зазнає критики збоку теологів-моралістів. Заперечується або й цілком відкидається, як неадекватна сучасному соціокультурному, морально-психологічному стану цивілізації, традиційна католицька доктрина щодо природного закону, універсальності та незмінності його моральних імперативів. Такий кризовий стан у католицькій церкві, викликаний теологічними течіями, які ґрунтуються на'антропологічних і сучасних етичних концепціях моралі.

В енцикліці "Veritatis splender" - "Блиск правди" (1993 р.) констатується, що в християнських спільнотах створилася ситуація, яка характеризується як криза. Внаслідок цієї кризи моральне вчення церкви дедалі частіше викликає сумніви і застереження гуманітарного, психологічного, культурного й також теологічного змісту. Іван Павло II оцінює цю ситуацію як спробу глобального і систематичного формування нової моральної доктрини на базі антропологічних та етичних концепцій. Відбувається, як оцінює цю тенденцію понтифік. "загрозливе розходження між традиційним моральним вченням Церкви і певними теологічними поглядами, які поширюються переважно в католицьких семінаріях і теологічних закладах".¹

Це стосується надзвичайно важливих проблем як життєдіяльності церкви, так і міжлюдських стосунків. Дискутуються донедавна непорушні, безсумнівні, з

Veritatis splender. - Libreria editrice Vaticana. - 1993. - S. 11.

Розділ V. Релігія і сучасність

точки зору релігійної моралі, питання: чи заповіді Декалогу і Новозавітні "заповіді блаженства" можуть бути орієнтиром для щоденних рішень, життєвого вибору сучасної людини і суспільства в цілому? Набувають поширення погляди, які піддають сумніву існування внутрішнього нерозривного зв'язку між вірою та мораллю. Віра, як вважають сучасні модерністські теологи-моралісти, має вказувати лише на приналежність до церкви, давати підтримку для внутрішньої єдності людини і церкви". Натомість плюралізм поглядів і способів поведінки цілком залежить від "індивідуального суду суб'єктивної совісті" або від "складності суспільно-культурної причинності".

Ортодокси католицької віронавчальної влади Церкви, зокрема папа, вважають, що саме такий моральний релятивізм в лоні церкви створює ситуацію, яку слід оцінювати як кризу, оскільки постають труднощі як для морального життя віруючих, так і для єдності церкви, а також для справедливого і солідарного суспільного життя.

Які ж елементи моральної доктрини церкви найбільше викликають дискусій і, як вважає папа, піддаються "блудним" інтерпретаціям або й відкидаються як такі, що втратили інтелектуальний сенс і моральну цінність? Це, насамперед, стосується "моральних постулатів", від яких залежить "відповідь на глибинні таємниці людської екзистенції", а саме: сенс і мета людського життя; що є добро і зло; що таке гріх, його сутність, витоки, природа, есхатологічне значення; причина людських страждань; шлях до справжнього щастя; що таке смерть; суд і справедливий вирок після смерті; в чому полягає таємниця людини та її буття, його фінальна завершеність?

До тези про обов'язок керуватися "індивідуальною совістю" додається теза, згідно з якою індивідуальний моральний суд є єдино правильним, достовірним. Простежується тенденція, яка визначає совість індивіда виключним критерієм і привілеєм автономного вибору та оцінювання, що таке зло і добро та як людині діяти в тій чи іншій ситуації. Ці концепції, з точки зору віронавчальної влади Церкви, формують так звану "індивідуалістичну етику", створюють антиномію між моральним законом і совістю, природою і свободою.

Серйозно хвилюють церкву проблеми, що випливають з інтерпретації результатів наукових досліджень у галузі антропології. Вказуючи на велике розмаїття традицій, звичаїв та інституцій, наявних у сучасному суспільстві, науковцями, як вважає папа, "робиться негативний висновок" щодо існування універсальних людських цінностей. Що призводить до прийняття релятивістських концепцій моралі.

З нагоди 2000-літнього ювілею Ісуса Христа католицька церква змушена констатувати: "Дехристиянізація, яка болісно торкнулася багатьох народів і суспільств, у яких колись процвітала віра і християнське життя, не тільки зумовлює втрату віри, але й неухильно призволиться до розладу і знецінення морального змісту, зникнення із свідомості неповторного характеру

Тема 26. Релігія в сучасному світі

євангельської моральності, позбавлення її фундаментальних засад і цінностей".¹

Конфлікт між моральним життям церкви і сучасними етично-антропологічними концепціями моралі, між віронавчальною владою церкви і течіями сучасної моральної теології, зародженими в навчальних теологічних закладах католицької церкви, вважає папа, є глибинним і небезпечним для традиційної віри і моралі. Він поглиблює в цілому кризові явища в сучасному релігійному житті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тематика рефератів	\|	Політизація релігії. Еволюція соціально-політичних орієнтацій і діяльності релігійних організацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.