Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Методи здійснення державної влади

Арсенал методів реалізації державної влади є достатньо різноманітним. У сучасних умовах значно зросла роль методів морального і особливо матеріального стимулюван­ня, використовуючи які, державні органи впливають на інтереси людей і тим самим підпорядковують їх своїй влад­ній волі.

До загальних, традиційних методів здійснення держав­ної влади належать переконання і примус. Ці методи, по-


різному поєднуючись, супроводжують державну владу на всьому її історичному шляху.

Переконання — це метод активного впливу на волю та свідомість людини ідейно-етичними засобами для форму­вання у неї поглядів та уявлень, заснованих на глибокому розумінні сутності державної влади, її цілей та функцій. Механізм переконання включає сукупність ідеологічних, соціально-психологічних засобів і форм впливу на індиві­дуальну або групову правосвідомість, результатом якої є засвоєння та схвалення індивідом, колективом певних со­ціальних цінностей.

Різновидами методу переконання є заохочення та реко­мендація. Заохочення — створення умов, за яких певна діяльність стає вигідною для суб'єкта, який її здійснює. Наприклад, з метою виконання соціальної функції держа­ва встановлює податкові пільги для підприємств, що беруть на роботу інвалідів.

Рекомендація — пропозиція здійснити дії, виконання яких дозволить домогтися соціально значущих цілей. Так, держава може розробляти зразкові плани розвитку тієї або іншої області держави або галузі економіки, типові статути, положення, правила, використання яких дозволить ефек­тивніше виконувати суспільно значущу діяльність. Особ­ливість рекомендацій держави — вони не обов'язкові для виконання, але обов'язкові для ознайомлення суб'єктами, яким вони адресовані.

Перетворення ідей, поглядів на переконання пов'язане зі свідомістю та відчуттями людини. Ідеї, суспільні інтереси та вимоги влади набувають особистісного значення тільки тоді, коли вони пройшли через свідомість. Методи пере­конання, заохочення та рекомендації стимулюють ініціа­тиву і почуття відповідальності людей за свої дії та вчинки. З розвитком цивілізації, зростанням політичної культури роль і значення цих методів здійснення державної влади закономірно зростають.

Державна влада не може обійтися без особливого, тільки їй властивого виду примусу — державного примусу. Ви­користовуючи його, владний суб'єкт нав'язує свою волю підвладним.

Державний примус— це психологічний, матеріальний або фізичний (зокрема насильницький) вплив повноважних органів і посадовців держави на особу з метою примусити її діяти на користь держави.


Сам по собі державний примус — гострий і жорсткий засіб соціального впливу. Він заснований на організованій силі, і тому здатен забезпечити безумовне домінування в суспільстві волі владного суб'єкта. Державний примус об­межує свободу людини, ставить її в таке становище, коли у неї немає вибору, окрім варіанта, запропонованого (на­в'язаного) владою. За допомогою примусу пригнічуються, гальмуються інтереси і мотиви антисоціальної поведінки, примусово знімаються суперечності між загальною та ін­дивідуальною волею, стимулюється суспільно корисна поведінка.

Державний примус буває правовим і неправовим. Остан­ній може обернутися свавіллям державних органів, що ставлять особу в ніким і нічим не захищене становище. Такий примус має місце в державах із антидемократичним, реакційним режимом — тиранічним, деспотичним, тоталі­тарним. У правовій демократичній державі примус має бути тільки правовим.

Правовим визнається державний примус, вид і міра якого строго визначені правовими нормами і який застосо­вується в законних процесуальних формах. Законність, обґрунтованість і справедливість державного правового примусу піддається контролю, він може бути оскаржений у незалежному суді. Рівень правового «насичення» держав­ного примусу зумовлений тим, якою мірою він: підпоряд­кований загальним принципам певної правової системи; є за своїми підставами єдиним, загальним на території всієї країни; нормативно регламентований за змістом, межами та умовами застосування; діє через механізм прав і обов'яз­ків; оснащений розвиненими процесуальними формами.

Існує також інша класифікація методів діяльності дер­жави, методів здійснення функцій держави. Можна виді­лити:

1) централізований метод. Сутність його полягає в тому,
що держава встановлює єдині правила для всієї своєї тери­
торії, не допускаючи самостійності адресатів своїх владних
розпоряджень. Це метод єдиного, однакового здійснення
влади, жорсткої владної діяльності;

2) децентралізований метод. В цьому випадку здійснен­
ня влади відбувається на основі визнання ідей самовряду­
вання, певної самостійності суб'єктів держави; держава не
втручається в усі сфери суспільного життя, не всі сфери
регулюються зверху, централізовано; залишається великий


простір для діяльності суб'єктів держави, які можуть ухва­лювати рішення з урахуванням специфіки того або іншого

регіону.

Як правило, в діяльності сучасних держав обидва мето­ди поєднуються.


Читайте також:

  1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  3. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  4. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
  5. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  6. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  7. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  9. Адміністративні методи управління
  10. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  11. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
  12. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби




Переглядів: 4807

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Механізм держави: поняття, структура і принципи | Розподіл влади в державі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.