МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Праворозуміння як категорія юридичної наукиПраво є настільки унікальним, складним і суспільно необхідним феноменом, що протягом усього часу його існування науковий інтерес до нього не тільки не зникає, а й зростає. Питання праворозуміння належать до «вічних» уже тому, що людина на кожному звитків свого індивідуального та суспільного розвитку відкриває у праві нові якості, нові аспекти співвідношення його з іншими явищами та сферами життєдіяльності соціуму. У світі існує безліч наукових ідей, течій і точок зору з приводу того, що є право. Але лише останнім часом учені стали задаватися питанням: «Що означає розуміти право?». Праворозуміння— це наукова категорія, що відображає процес і результат цілеспрямованої розумової діяльності людини, і включає пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища. Суб'єктом праворозуміння завжди виступає конкретна людина, наприклад: 1) індивід, який володіє деякими знаннями права і на 2) юрист-професіонал, який має достатній запас знань 3) учений, людина з абстрактним мисленням, яка за а й принципів права, володіє певною методологією дослідження. Праворозуміння є завжди суб' єктивним, оригінальним, хоча уявлення про право можуть збігатися у групи осіб та у цілих соціальних спільнот. Об'єктом праворозуміння можуть бути право в планетарному масштабі, право конкретного суспільства, галузь, інститут права, окремі правові норми. При цьому нерідко знання про окремі структурні елементи переносяться на право в цілому. Важливе пізнавальне навантаження тут несуть середовище і суспільні явища, що взаємодіють із правом. Зміст праворозуміння складають знання суб'єкта про його права та обов'язки, конкретні та загальні правові дозволи, зобов'язування, заборони, а також оцінка і ставлення до них як до справедливих або несправедливих. Залежно від рівня культури, методичної оснащеності суб'єкта і вибору предмета вивчення праворозуміння може бути повним або неповним, правильним або спотвореним, позитивним або негативним. Образ права, що склався в думках наших попередників і виразився у вигляді тієї або іншої концепції, здійснює помітний вплив на формування праворозуміння у нащадків. Концепція праворозуміння — це певний напрям в науковому пізнанні сутності та соціального призначення права. При розгляді різних концепцій праворозуміння необхідно враховувати такі обставини: 1) історичні умови функціонування права і рамки куль 2) залежність результату праворозуміння від філософ 3) початкові посилки концепції, а саме: що береться за 4) концепціям праворозуміння, з одного боку, властиві відомі в усі часи. Якісь їх елементи змінюються, якісь за-* лишаються стабільними і незмінними. 10.2. Юридичне і легістське праворозуміння t Принципова відмінність між двома протилежними типами праворозуміння, які називають юридичним і легіст-ським, пов'язана з розрізненням або ототожненням права і закону. Легістське праворозуміння засноване на законі і на ототожненні права і закону (від лат. lex — закон). Право сприймається як продукт держави, як наказ офіційної державної влади. Право зводиться до примусово-владних установок, до формальних джерел позитивного права (законів), за межами яких права немає. Таке легістське ототожнення права і закону є принципом і сенсом доктрини юридичного позитивізму. Юридичне праворозуміння — це правове розуміння, засноване на розрізненні права і закону (від лат. jus — право). Право розглядається як об'єктивна міра свободи і справедливості, не залежна від волі, розсуду або свавілля державної влади. Закон же є актом державної влади і за своїм змістом може бути, а може і не бути правовим. Юридичний тип праворозуміння має два різновиди: 1) природно-правовий підхід, що виходить із визнання 2) лібертарно-юридичний підхід, який під правом має Практичний сенс розрізнення права і закону зумовлений необхідністю розмежування і зіставлення права та свавілля. Далеко не завжди закон, що є владним велінням держави, утілює в собі право. Інакше довелося б визнати правом расові закони нацистської Німеччини або репресивне законодавство СРСР 1930-х pp. Правовий закон відповідає вимогам добра, свободи і справедливості і характеризується такими ознаками: 1) закріплює міру свободи індивіда; 2) утілює в собі принцип формальної правової рівності наковій мірі поширюються на державну владу і громадян; 3) враховує та охороняє інтереси тих, хто перебуває за 4) є не продуктом волі та суб'єктивного розсуду законо 5) правовий закон — антипод свавілля. Реальне буття правового закону можливе тільки в умовах Читайте також:
|
||||||||
|