Законний інтерес — це усвідомлена суб'єктом права необхідність задоволення своїх потреб способом, що допускається, але прямо не гарантується чинним законодавством.
Ознаки законного інтересу:
1) законний інтерес виражається в простому юридич ному дозволі, який можна сформулювати таким чином: «дозволене все, що прямо не заборонене»;
2) законним визнається тільки інтерес, що не супере чить суспільним інтересам. Так, не можна назвати за конним інтерес монополіста-виробника у встановленні надвисокої ціни на вироблений товар. В такому випадку держава через антимонопольне законодавство встановлює певні обмеження діям товаровиробника;
3) він забезпечує прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом. Наприклад, працівник має право зажадати підвищення заробітної платні, оскіль ки його благополуччя є його законним інтересом;
4) законний інтерес визнається приводом звернення до компетентного органу (але тільки в певних випадках), якщо законний інтерес носить приватний характер, напри клад, інтерес громадянина у встановленні його невинуватос ті. Загальні ж законні інтереси (наприклад, інтерес у благо получчі громадян похилого віку), як правило, не можуть служити підставою для звернення до державних органів;
5) на відміну від суб'єктивного права законному інтер есу не відповідає якийсь обов'язок задовольняти останній або сприяти його реалізації, проте ніхто не має права забо ронити особі діяти заради здійснення своїх законних інте ресів. Наприклад, продавець зацікавлений у можливо ви щій ціні товару, що продається. Він має право захищати свої, в цьому випадку, матеріальні, майнові інтереси шля хом торгу з покупцем, проте це не означає, що потенційний покупець зобов'язаний платити саме таку високу ціну.
Види законних інтересів:
1) залежно від носія розрізняють законні інтереси фі зичних осіб, юридичних осіб, держави, її органів, органів місцевого самоврядування, соціальних спільнот, суспіль ства в цілому;
2) залежно від галузевої належності розрізняють кон ституційні (зацікавленість в здоровому підростаючому поколінні, в поліпшенні системи охорони здоров'я, в під вищенні добробуту суспільства тощо), цивільні (інтерес автора в отриманні високого гонорару), кримінально-про цесуальні (інтерес підсудного в якісному захисті), цивільно- процесуальні (інтерес відповідача в призначенні судом повторної експертизи) та інші законні інтереси.
3) залежно від сфери регулювання законні інтереси бувають публічними (інтерес у підтримці правопорядку) і приватними (інтерес особи у встановленні конкретних фа ктів, що доводять його невинуватість).
4) залежно від об'єкта розрізняють майнові (споживаць кі) і немайнові (отримання якісної юридичної освіти) інте реси.
Яке співвідношення між законним інтересом, правами людини і суб'єктивним правом? Законний інтерес виконує функції, недоступні ні суб'єктивному праву, ні правам людини. Регулювання за допомогою встановлення суб'єктивних прав не в змозі зважати на всю специфіку індивідуальних життєвих відносин і ситуацій. Це під силу тільки законному інтересу через його диспозитивну природу. В той же час законний інтерес не є й надмірно загальним дозволом, як права людини, що дає йому змогу виступати предметом правового захисту.