Світовими війнами

В період між Першою і Другою

На розвиток спортивного руху в цей період справили великий вплив підсумки Першої світової війни. Відразу після її закінчення правлячі кола переможених країн стали готуватися до військового реваншу, переможці - до закріплення своїх завоювань. І ті й інші широко використовували в цих цілях фізичну культуру.

Тенденція до мілітаризації фізичного виховання особливо яскраво проявилася в Німеччині. Їй, за умовами Версальського мирного договору, дозволялося містити лише обмежену армію. Прагнучи до відродження військової потужності, реваншисти вирішили готувати майбутніх солдатів в гімнастичних і спортивних організаціях, у зв'язку з чим всіляко заохочували зростання їх чисельності. Коли встановився фашистський режим, почалася відкрита мілітаризація і фашизація фізичного виховання і спорту. Всіх школярів спочатку брали в нацистську організацію "Юнгфольк", а потім юнаків - в "Гітлерюгенд" та дівчат - в "Cоюз німецьких дівчат". Провідна роль у фашизації фізичного виховання відводилася "Гелендешпорту" - воєнізованому спорту на місцевості. У спеціально призначений день всі школярі зобов'язані були брати участь у змаганнях. Спортивні споруди Німеччини відрізнялися від спортивних баз інших країн доступністю для молоді та трудящих і порівняльною дешевизною.

Мілітаризацією виховання та ідеологічною обробкою німців займалися також загони штурмовиків і гестапо. Вони брали участь у контролі за тим, щоб кожен чоловік до 35-річного віку здавав норми на спортивний значок трьох ступенів - бронзовий, срібний, золотий; формували "п'яті колони", які провокаторства і зрадою підривали спортивні організації зарубіжних країн - Австрії, Бельгії, Чехословаччини.

Контролював роботу по фізичній культурі імперський комісар по спорту. Напередодні Другої світової війни був створений націоналістичний союз фізичних вправ. З 1938 по 1943 р. німецькі спортивні організації проводили трансконтинентальні змагання в цілях прославляння арійської раси і тотальної перевірки військово-фізичної готовності нації.

Мілітаризація спортивно-гімнастичного руху відбувалася і в інших країнах з диктаторськими режимами. В Італії з приходом до влади фашистів військово-фізичну підготовку молоді стала проводити організація "Опера націонале балів".

Щосуботи всі італійці мали присвячувати політичної, військової і спортивної підготовки для "загартування нації". Військово-фізичну підготовку проводили численні спортивно-гімнастичні клуби, товариства і спілки. Авіаційний, планерний і парашутний спорт, боротьба і мотоспорт, а також заняття гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми і кінним спортом входили в програму виховної роботи фашистів.

У 1938 р. було оголошено про початок кампанії за так зване "культурне оздоровлення". У віці 19 - 21 року на допризовної пунктах молодь брала участь у всіляких парадах. На парадах "римський крок" копіювався з "прусського кроку", а рукостискання замінялися фашистським вітанням. На заняттях фізичними вправами ставилися завдання виховати у італійців "динамізм, агресивність, пристрасть до експансії" і пропаганди фашистських принципів.

У Японії мілітаризація фізичної культури і спорту поєднувалася із застосуванням в якості додаткових коштів національних видів фізичних вправ - дзю-до, кен-до, карате.

Країни-переможниці (США, Англія, Франція та ін) теж проводили воєнізацію фізичного виховання і спорту, але робили це не настільки відкрито. З цією метою почалася перебудова спортивних організацій, посилився державний контроль за їх діяльністю, приймалися закони про обов'язкове фізичне виховання, спрямовані на підвищення вневойсковой військово-фізичної підготовки молоді. Застарілі методи фізичного виховання замінялися більш відповідними новим історичним умовам. У шкільному фізичному вихованні все більшу перевагу віддавали не гімнастичним, а спортивно-ігровим вправам.

У ряді європейських країн широку популярність придбала шкільна система фізичного виховання, розроблена австрійськими педагогами К. Гаульгофером і М. Штрайхер. Вони стверджували, що для дітей ігри і природні вправи корисніше штучних гімнастичних. Всі рекомендовані ними вправи поділялися на чотири групи: вирівнюючі (коригуючі), формують (природні гігієнічні), вправи в "досягненнях" (спортивні і туристичні) і в мистецтві руху (танці та ін). Велика увага приділялася формуванню правильної постави, зміцнення різних м'язових груп і пластиці рухів.

На заняттях за системою, розробленою австрійськими педагогами, фізичні навантаження контролювалися вимірами і спостереженнями, але в цілому система мала вузько гігієнічну спрямованість. При підборі вправ і побудові уроку автори виходили з біологічних особливостей дитячого організму, педагогічні завдання вирішувалися слабо.

Дещо інша концепція фізичного виховання набула поширення в англо-саксонських країнах, особливо в США. Її основу становила ідея компенсаційної ролі фізичної культури: її використання для поповнення недоліків у здоров'ї і фізичному розвитку дітей, викликаних урбанізацією життя і громадськими суперечностями. Прихильники цієї концепції вважали, що шкільне виховання повинно допомогти дітям придбати здоров'я, життєві звички, в тому числі до рухової активності. Учням надавалося право самим вибрати з навчального матеріалу те, що їм більше подобається. Учні об'єднувалися в групи і команди для занять обраними видами спорту і спортивних ігор, тобто в практику шкільного фізичного виховання впроваджувалися спортивні спеціалізації. Найбільшого поширення набули заняття легкою атлетикою, плаванням, веслуванням, баскетболом і бейсболом. Такий же підхід до організації фізичного виховання існував і у вищих навчальних закладах. В результаті поступово коледжі та університети стали основними центрами спортивної роботи з дітьми та молоддю.

У найбільш розвинених капіталістичних країнах спорт став сферою великого бізнесу. Одним з основних напрямків видовищного спорту став професійний спорт. Погоня за прибутком призвела до створення спортивних трестів і компаній з будівництва великих спортивних споруд, влаштуванню матчів, що приносять підприємцям величезні доходи. У США вже з 1925 р. найбільший спортивний зал "Медісон сквер-гарден" в Нью-Йорку став центром професійного спорту. Саме тут касовий збір з матчу боксерів-професіоналів Демпсі і Туннея в 1927 р. склав 2 млн. доларів.

^ Фізична культура і спорт в зарубіжних

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізичного виховання	\|	Країнах після Другої світової війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.