Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Світовими війнами

В період між Першою і Другою


На розвиток спортивного руху в цей період справили великий вплив підсумки Першої світової війни. Відразу після її закінчення правлячі кола переможених країн стали готуватися до військового реваншу, переможці - до закріплення своїх завоювань. І ті й інші широко використовували в цих цілях фізичну культуру.

Тенденція до мілітаризації фізичного виховання особливо яскраво проявилася в Німеччині. Їй, за умовами Версальського мирного договору, дозволялося містити лише обмежену армію. Прагнучи до відродження військової потужності, реваншисти вирішили готувати майбутніх солдатів в гімнастичних і спортивних організаціях, у зв'язку з чим всіляко заохочували зростання їх чисельності. Коли встановився фашистський режим, почалася відкрита мілітаризація і фашизація фізичного виховання і спорту. Всіх школярів спочатку брали в нацистську організацію "Юнгфольк", а потім юнаків - в "Гітлерюгенд" та дівчат - в "Cоюз німецьких дівчат". Провідна роль у фашизації фізичного виховання відводилася "Гелендешпорту" - воєнізованому спорту на місцевості. У спеціально призначений день всі школярі зобов'язані були брати участь у змаганнях. Спортивні споруди Німеччини відрізнялися від спортивних баз інших країн доступністю для молоді та трудящих і порівняльною дешевизною.

Мілітаризацією виховання та ідеологічною обробкою німців займалися також загони штурмовиків і гестапо. Вони брали участь у контролі за тим, щоб кожен чоловік до 35-річного віку здавав норми на спортивний значок трьох ступенів - бронзовий, срібний, золотий; формували "п'яті колони", які провокаторства і зрадою підривали спортивні організації зарубіжних країн - Австрії, Бельгії, Чехословаччини.

Контролював роботу по фізичній культурі імперський комісар по спорту. Напередодні Другої світової війни був створений націоналістичний союз фізичних вправ. З 1938 по 1943 р. німецькі спортивні організації проводили трансконтинентальні змагання в цілях прославляння арійської раси і тотальної перевірки військово-фізичної готовності нації.

Мілітаризація спортивно-гімнастичного руху відбувалася і в інших країнах з диктаторськими режимами. В Італії з приходом до влади фашистів військово-фізичну підготовку молоді стала проводити організація "Опера націонале балів".

Щосуботи всі італійці мали присвячувати політичної, військової і спортивної підготовки для "загартування нації". Військово-фізичну підготовку проводили численні спортивно-гімнастичні клуби, товариства і спілки. Авіаційний, планерний і парашутний спорт, боротьба і мотоспорт, а також заняття гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми і кінним спортом входили в програму виховної роботи фашистів.

У 1938 р. було оголошено про початок кампанії за так зване "культурне оздоровлення". У віці 19 - 21 року на допризовної пунктах молодь брала участь у всіляких парадах. На парадах "римський крок" копіювався з "прусського кроку", а рукостискання замінялися фашистським вітанням. На заняттях фізичними вправами ставилися завдання виховати у італійців "динамізм, агресивність, пристрасть до експансії" і пропаганди фашистських принципів.

У Японії мілітаризація фізичної культури і спорту поєднувалася із застосуванням в якості додаткових коштів національних видів фізичних вправ - дзю-до, кен-до, карате.

Країни-переможниці (США, Англія, Франція та ін) теж проводили воєнізацію фізичного виховання і спорту, але робили це не настільки відкрито. З цією метою почалася перебудова спортивних організацій, посилився державний контроль за їх діяльністю, приймалися закони про обов'язкове фізичне виховання, спрямовані на підвищення вневойсковой військово-фізичної підготовки молоді. Застарілі методи фізичного виховання замінялися більш відповідними новим історичним умовам. У шкільному фізичному вихованні все більшу перевагу віддавали не гімнастичним, а спортивно-ігровим вправам.

У ряді європейських країн широку популярність придбала шкільна система фізичного виховання, розроблена австрійськими педагогами К. Гаульгофером і М. Штрайхер. Вони стверджували, що для дітей ігри і природні вправи корисніше штучних гімнастичних. Всі рекомендовані ними вправи поділялися на чотири групи: вирівнюючі (коригуючі), формують (природні гігієнічні), вправи в "досягненнях" (спортивні і туристичні) і в мистецтві руху (танці та ін). Велика увага приділялася формуванню правильної постави, зміцнення різних м'язових груп і пластиці рухів.

На заняттях за системою, розробленою австрійськими педагогами, фізичні навантаження контролювалися вимірами і спостереженнями, але в цілому система мала вузько гігієнічну спрямованість. При підборі вправ і побудові уроку автори виходили з біологічних особливостей дитячого організму, педагогічні завдання вирішувалися слабо.

Дещо інша концепція фізичного виховання набула поширення в англо-саксонських країнах, особливо в США. Її основу становила ідея компенсаційної ролі фізичної культури: її використання для поповнення недоліків у здоров'ї і фізичному розвитку дітей, викликаних урбанізацією життя і громадськими суперечностями. Прихильники цієї концепції вважали, що шкільне виховання повинно допомогти дітям придбати здоров'я, життєві звички, в тому числі до рухової активності. Учням надавалося право самим вибрати з навчального матеріалу те, що їм більше подобається. Учні об'єднувалися в групи і команди для занять обраними видами спорту і спортивних ігор, тобто в практику шкільного фізичного виховання впроваджувалися спортивні спеціалізації. Найбільшого поширення набули заняття легкою атлетикою, плаванням, веслуванням, баскетболом і бейсболом. Такий же підхід до організації фізичного виховання існував і у вищих навчальних закладах. В результаті поступово коледжі та університети стали основними центрами спортивної роботи з дітьми та молоддю.

У найбільш розвинених капіталістичних країнах спорт став сферою великого бізнесу. Одним з основних напрямків видовищного спорту став професійний спорт. Погоня за прибутком призвела до створення спортивних трестів і компаній з будівництва великих спортивних споруд, влаштуванню матчів, що приносять підприємцям величезні доходи. У США вже з 1925 р. найбільший спортивний зал "Медісон сквер-гарден" в Нью-Йорку став центром професійного спорту. Саме тут касовий збір з матчу боксерів-професіоналів Демпсі і Туннея в 1927 р. склав 2 млн. доларів.


^ Фізична культура і спорт в зарубіжних


Читайте також:

  1. Виробництво автомобілів світовими автомобільними компаніями за 2010 рік
  2. Західноукраїнські землі між двома війнами.
  3. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами
  4. Лекція 13. Західноукраїнські землі між двома Світовими війнами
  5. Лекція 8. Україна між двома світовими війнами
  6. Розвиток українського шкільництва у період між першою і другою світовими війнами
  7. Тема 19. Західні демократичні держави між двома світовими війнами
  8. Тема 20. Фашистські держави і військові диктатури між двома світовими війнами




Переглядів: 743

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Фізичного виховання | Країнах після Другої світової війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.