Лекція 6

Тема. Мотивація діяльності персоналу

Логіка викладу:

1. Мотив, мотивація, мотивування. Теорії мотивації суб’єкта до діяльності.

2. Теорії управління мотивацією.

3. Організація мотиваційного управління.

1.Мотив (від лат. movere – рухати, штовхати) – це внутрішній рушій, що спонукає людину до діяльності. Мотив означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій, вчинків, тобто те, що примушує людину до дії. Суб’єкта можуть спонукати до певної діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов’язку перед суспільством, прагнення до самоствердження тощо.

Наприклад, вченого до наукової діяльності можуть спонукати такі мотиви: самореалізація, пізнавальний інтерес, самоствердження, матеріальні стимули (гроші), соціальні мотиви (відповідальність, прагнення принести користь суспільству), ідентифікація з куміром.

Якщо суб’єкт прагне до реалізації певної діяльності, то є підстави стверджувати, що у нього є мотивація. Н-д, учень, який докладає значних зусиль в учінні, має мотивацію для учіння, спортсменові, який прагне досягти високих результатів, притаманний високий рівень мотивації досягнення, керівник, який намагається якомога вище піднятися по владній драбині, має високий рівень мотивації до влади.

Мотивація – це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості, це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини.

Мотиви є відносно стійкими рисами (проявами, атрибутами) особистості. Коли ми стверджуємо, що певній людині притаманний пізнавальний мотив, то мається на увазі, що в багатьох ситуаціях вона виявляє інтерес до змісту і процесу діяльності, або пізнавальну мотивацію.

До властивостеймотивів можна віднести їх здатність до:

· зміни;

· розширення;

· перебудови;

· активізації;

· зникнення;

· підсилення або послаблення.

До функцій мотивів належать: спонукальна, організуюча, смислоутворююча, утилітарна, захисна, самовираження.

Формами прояву мотивівможуть бути:активність суб’єкта,прийняття пропозиції працювати, використання додаткової літератури, виконання додаткових доручень, готовність до участі.

Мотиви можна підрозділити на раціональні і емоційні (ірраціональні). Перші, коли вибір робиться на основі об’єктивних критеріїв, емоційні мають на увазі вибір цілей відповідно до особистісних чи суб’єктивних критеріїв (гордість, любов, статус, страх та інш).

Мотивація – це не лише мотиви, а й ситуативні фактори (вплив різних людей, специфіка діяльності в ситуації…). Ситуативні фактори є досить динамічними, мінливими, щл створює можливість впливу на них і на активність в цілому. Інтенсивність актуальної (що діє «тут і тепер») мотивації залежить від сили мотиву й інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог та впливу інших людей, складності завдань тощо).

Актуальна мотивація = мотиви (стійкі особистісні утворення) + ситуативні фактори.

Наприклад, мотивація діяльності і активність працівника зумовлена не тільки інтенсивністю мотивів, а й вимогами, настановами керівника та іншими ситуативними факторами.

Актуальна (в певний проміжок часу) мотивація досягнення студента, н-д, у процесі виконання ним тесту) залежить не лише від його мотивів, а й багатьох ситуативних факторів (вказівок експериментатора, наявності поруч впливових друзів та попереднього впливу інших людей).

Певним мотивом (або навіть сукупністю мотивів) мотивація не вичерпується. Необхідно враховувати вплив факторів конкретної ситуації. Надмірна складність діяльності, несприятлива конкретна життєва ситуація призводить до зниження не лише мотивації, а й ефективності діяльності.

Таким чином, мотивація – це сукупність усіх факторів (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають до активності (до діяльності).

Актуальна (в певний проміжок часу) мотивація досягнення студента, н-д, у процесі виконання ним тесту) залежить не лише від його мотивів, а й багатьох ситуативних факторів (вказівок експериментатора, наявності поруч впливових друзів та попереднього впливу інших людей).

Мотивація– це внутрішня сила, що спонукає індивіда до дії. Спонукальна сила викликається станом напруженості, що виникає і існує в результаті незадоволеності нестачею (needs).Основними складовими мотиваційної сфери людини є потреби, мотиви і цілі. Потреба є внутрішнім, а ціль – зовнішнім аспектом мотивації.

Змотивувати людину – означає зачепити її важливі інтереси, створити певні умови для самореалізації в процесі життєдіяльності за таких обставин:

· людина повинна усвідомити, що таке успіх (реалізація поставленої мети, в досягненні якої вона зацікавлена);

· людина повинна мати можливість самореалізації в праці;

· людина повинна відчувати свою значимість.

Чим більше мотивів визначають діяльність, тим вищий рівень мотивації. Чим віддаленіше мета, тим менший її спонукаючий вплив, який можна регулювати завдяки або максимальній конкретизації мети чи розробці проміжних цілей.

Мотивування – це пояснення суб’єктом причин власних дій. Як правило, задля пояснення (часто для самовиправдання) своїх дій індивід покликається на соціально бажані й соціально корисні мотиви.

Мотив – це те, що об’єктивно спонукало людину до діяльності, а мотивування суб’єктивне пояснення нею причин своїх дій. Мотивування допомагає тимчасово уникнути зниження самооцінки і захищає позитивний образ «Я».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА АДАПТАЦІЮ ПЕРСОНАЛУ	\|	Теорія Ф. Герцберга

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.