Додаткова література.

1. Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;

2. Визначення впливу, як об'єктивних, такі суб'єктивних факторів на фінансові результати;

3. Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;

4. Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;

5. Розробка заходів, що до використання виявлених резервів.

В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні показники прибутку: балансовій прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.

Прибуток до оподаткування - це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів

Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.

Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.

Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання:

- Зміна методу нарахування зносу МБЗ;

- Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;

- Вибір метода оцінки використаних запасів;

- Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;

- Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості:

- обсяг реалізації продукції,

- її структура,

- собівартість

- рівень середньо реалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може здійснювати по зшивний і негативний вплив на суму прибутку.

Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваш низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.

Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності "Звіт про фінансові результати", у формі 1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності "Бухгалтерський баланс", у формі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності "Примітка до балансу".

2. Аналіз суми прибутку за видами реалізованої продукції.

На суму прибутку по кожному виду реалізованої продукції впливають три фактори:

1) кількість реалізованої продукції;

2) середня реалізаційна ціна за 1 ц;

3) виробнича собівартість одиниці продукції.

При зростанні кількості реалізованої продукції і підвищенні середньої реалізаційної ціни сума прибутку збільшується, а при збільшенні собівартості продукції сума прибутку зменшується.

Шляхи збільшення суми прибутку від реалізації окремих видів продукції:

1) збільшення кількості реалізованої продукції - шляхом збільшення обсягів її виробництва: в рослинництві - збільшення посівної площі та підвищення врожайності, в тваринництві - збільшення поголів'я і підвищення продуктивності тварин;

2) підвищення середньої реалізаційної ціни — поліпшення якості продукції, вдосконалення структури реалізації, врахування строків реалізації;

3) зниження собівартості продукції - у рослинництві вона залежить від суми затрат на 1 га, рівня врожайності, а в тваринництві — від суми затрат на 1 голову та рівня продуктивності однієї голови.

3. Аналіз грошових надходжень діяльності підприємства та суми виручки від реалізації продукції.

Чистий дохід - це різниця між сумою грошових надходжень діяльності підприємства і сумою витрат діяльності.

Чистий дохід знаходиться в прямій залежності від грошових надходжень, а тому потрібно відшукувати резерви їх збільшення.

Аналіз суми чистої виручки від реалізації продукції проводять по кожному виду реалізованої продукції окремо.

На суму виручки впивають такі фактори:

1) кількість реалізованої продукції;

2) середня реалізаційна ціна.

Сума виручки - це добуток від множення кількості реалізованої продукції на середню реалізаційну ціну. При збільшенні факторів сума виручки збільшується і навпаки.

4. Аналіз доходів від цінних паперів.

Основними видами цінних паперів, що використовуються підприємствами є акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі.

Акції випускаються підприємствами та багатьма іншими суб'єктами господарювання. Класифікують акції за видами власності: іменні, на пред’явника, прості та привілейовані.

Іменні акції належать власнику, прізвище та ім'я якого зазначається на них. Власниками іменних акцій можуть бути як громадяни, так і підприємства. Акції на пред’явника не містять вказівок на їхнього власника.

Привілейовані акції дають право першочергового одержання фіксованих дивідендів і участі в розподілі активів підприємства за умови його ліквідації, але не дають права голосу.

Прості акції дають їхнім власникам право голосу, але дивіденди за ними не фіксуються, а виплачуються залежно від розміру прибутку, отже, за невеликого прибутку дивіденди можуть бути незначними, і навпаки.

Облігації випускаються центральними і місцевими державними органами, підприємствами. Власнику в установлений строк обов'язково відшкодовують номінальну вартість облігацій з виплатою фіксованого відсотка.

Ощадні сертифікати — це цінний папір банківських установ. Видаються підприємству або громадянину як свідоцтво про здачу ними певної суми грошей на тимчасове зберігання. Вкладники мають право на одержання по закінченні цього строку всієї вкладеної суми і відсотків.

Вексель використовується в основному для оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі покупцям як відстрочка обов’язкової виплати за продані товари, надані послуги. За надання відстрочки покупці сплачують заздалегідь визначений відсоток. Підприємства - власники цінних паперів одержують певні доходи.

Головним завданням аналізу є вивчення складу, структури й динаміки цінних паперів та доходів від них. Дохідність акції визначається двома факторами:

- отримання частини розподіленого прибутку підприємства (дивіденди);

- можливістю продати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання.

У процесі аналізу визначаються показники: сума і ставка дивідендів (норма). Рівень дивідендів і курс акції формуються під впливом багатьох факторів - внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строку виплати і величини кредитів; до зовнішніх — зміну відсоткової ставки за кредит, зміну співвідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політики держави.

5. Аналіз резервів збільшення прибутку.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обргрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації. У процесі виявлення резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених peзервів;

3) функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції(робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку.

6. Аналіз рівня рентабельності та розподілу прибутку.

Доходність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник — це норма прибутку. Відносний показник - це рівень рентабельності.

Рівень рентабельності — це відсоткове відношення прибутку до затрат, що забезпечили отримання цього прибутку.

Рівень рентабельності показує, скільки прибутку підприємство отримало на 1 грн. затрат. Отже, рівень рентабельності є одним із головних факторів, від яких залежить сума прибутку підприємства. Потрібно детально досліджувати цей показник, відшукуючи резерви його зростання.

Показники рівня рентабельності:

1) рентабельність реалізації продукції, робіт і послуг - це відношення валового прибутку ( різниця між чистим доходом ( виручкою ) і собівартістю реалізованої продукції) до собівартості реалізованої продукції, робіт і послуг.

2) Рентабельність операційної діяльності - це відношення прибутку від операційної діяльності до операційних витрат ( собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати + витрати на збут + інші операційні витрати)

3) Рентабельність звичайної діяльності — це відношення прибутку від звичайної діяльності до витрат звичайної діяльності ( операційні витрати + фінансові та інвестиційні витрати).

4) Рентабельність витрат діяльності — визначають діленням чистого прибутку на суму витрат діяльності ( звичайної і надзвичайної).

На рівень рентабельності кожного виду продукції впливають фактори:

1) прибуток від реалізації продукції;

2) собівартість реалізованої продукції.

При збільшенні суми прибутку рівень рентабельності збільшується, а при збільшенні собівартості реалізованої продукції — зменшується.

Собівартість реалізованої продукції залежить від двох факторів:

1) кількості реалізованої продукції;

2) собівартості одиниці продукції.

Зростання собівартості реалізованої продукції за рахунок збільшення кількості реалізованої продукції не є негативним явищем. Негативним є її ріст за рахунок зростання собівартості одиниці продукції.

Прибуток підприємства є об'єктом розподілу. Він розподіляється на 2 частини:

- податок на прибуток;

- чистий прибуток.

Податок на прибуток поступає в доходи державного бюджету. Чистий прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується на:

- виплату дивідендів ;

- поповнення статутного капіталу;

- поповнення резервного капіталу,

- інші напрямки використання;

- нерозподілений прибуток.

Додаткова література.

1. Семенюк Н.А.., Петренко В.Г. Економічний аналіз. Навчально-методичний посібник, 2004. —с. 154-169.

2. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навчальний посібник. -К. 2003.- с. 172 -197.