Теорія як найрозвинутіша форма наукового знання.

Теорія – найрозвинутіша форма наукового знання, яка дає цілісне, системне відображення закономірних та сутнісних зв’язків певної сфери дійсності.

Термін «теорія» уживається у двох значеннях. У широкому значенні під теорією розуміють сукупність ідей, спрямованих на тлумачення й пояснення якого-небудь явища, у більш вузькому значенні – теорія є вища, найрозвиненіша форма організації наукового знання. У цьому значенні поняття «наукова теорія» відрізняється строго логічною організацією й об’єктивним змістом – відображенням сутності явищ, загальних законів функціонування й розвитку. Тому однією з головних особливостей наукової теорії є те, що вона дає можливість зрозуміти об’єкт пізнання в його внутрішньому зв’язку й цілісності як систему. Завдяки цьому теорія виконує не тільки функцію пояснення, але й не менш важливу – функцію наукового передбачення.

У теоретичному рівні знання виділяють два підрівні:

- часткові теоретичні моделі й закони, що ставляться до досить обмеженої області явищ,

- розвинена теорія, що представляє собою узагальнену теоретичну модель, яка охоплює всі часткові випадки

Яким ж критеріям повинна відповідати теорія для того, щоб вважатися науковою в загальноприйнятому змісті? Джордж Гейлорд Сімпсон (1964) указував: «У будь-якім визначенні науки говориться, що твердження, яке не можна підтвердити спостереженнями, не є твердженням про щось конкретне, і, зрештою, не є наукою». У визначенні слова «наука» в Оксфордському словнику англійської мови говориться: «Область вивчення, зв’язана або з комплексом доведених істин, або зі спостережуваними фактами, які класифіковані й більш-менш систематизовані стосовно загальних законів, що включає надійні методи для відкриття нових істин в області її застосування».

Таким чином, для того, щоб віднести теорію до розряду наукових, вона повинна підтверджуватися подіями або процесами, які можна спостерігати, теорія повинна передбачати результати майбутніх природних явищ або лабораторних експериментів. Крім того, звичайно накладається додаткове обмеження: наукова теорія повинна мати можливість фальсифікуватись. Це значить, що може бути придуманий такий експеримент, невдалі результати якого спростовували б саму теорію.

Отже, наукова теорія - це система знань, яка описує й пояснює певну сукупність явищ, дає обґрунтування всіх висунутих положень і зводить відкриті в даній області закони до єдиної підстави. Наприклад, теорія відносності, квантова теорія, теорія держави й права й т.д.

Основними особливостями наукової теорії є:

1.Знання про певний предмет або певної, органічно зв’язаної групи явищ - наукова теорія. Об’єднання знання в теорію визначається її предметом.

2.Теорія в якості найважливішої її ознаки характеризується поясненням відомої сукупності фактів, а не просто їхнім описом, розкриттям закономірностей їхнього функціонування й розвитку.

3. Теорія повинна мати прогностичну силу, пророкувати плин процесів.

4. У розвинутій теорії всі її головні положення повинні бути об’єднані загальним початком, підставою.

5.Нарешті, всі вхідні в зміст теорії положення повинні бути обґрунтовані.

6. Має бути представлено різноманіття наукового знання.

7. Необхідність наявності предметності, дозволу проблеми, обґрунтованості, інтерсуб’єктивної перевірки, системності як універсальної ознаки науковості.

Що ж стосується особливості структури наукової теорії, то вона включає, по-перше, підстави теорії (аксіоми геометрії Евкліда, принципи діалектики); по-друге, закони, що виступають як косяк наукової теорії, її бази; по-третє, вузлові поняття, категоріальний апарат теорії, за допомогою якого виражається й викладається основний зміст теорії; нарешті, по-четверте, ідеї, у яких органічно поєднане відображення об’єктивної реальності й постановка практичних завдань перед людьми.

Широко відомою наукова теорія стає, як правило тоді, коли вона вже добре встоялася й одержала ґрунтовне підтвердження. Це створює ілюзію, що така теорія являє собою сукупність остаточних істин, до яких немає чого додати. Теорія ще повинна підтвердити своє право на існування.

Захисний пояс теорії містить допоміжні гіпотези, що конкретизують її ядро й приймають на себе удари, що направляють проти неї. Пояс визначає проблеми, що підлягають подальшому дослідженню, передбачає факти, що не узгоджуються з теорією, і витлумачує їх так, що вони перетворюються в приклади, які підтверджують її.

Отже, з погляду своєї структури наукова теорія являє собою систему взаємозалежних тверджень. Теорія - це не сукупність щирих тверджень, що лежать в одній площині, а певна їхня ієрархія, що має свої «низ» і «верх». Аж унизу , так сказати, у фундаменті, лежать фактичні твердження й найпростіші емпіричні узагальнення, добре підтверджувані досвідом. Вище розташовуються більше загальні положення й гіпотези, що несуть переважно теоретичний зміст. На самій вершині цієї піраміди перебувають основні принципи теорії.

Кінцевою основою всіх знань є досвід. На ньому базуються висунуті гіпотези, ними вони підтверджуються або спростовуються. Гіпотези переходять у теорії, для яких досвід, знов-таки, є й вихідною основою й стимулом подальшого розвитку.

Зі складних взаємин наукової теорії й належних до неї емпіричних даних тут можна виділити тільки один момент: факти не є зовсім незалежними від теорії. Вони завжди теоретично навантажені, спостережуване явище стає фактом тільки в рамках певної теорії.

Не існує змістовно цікавих наукових теорій, які в якийсь момент свого розвитку повністю погодилися б з усіма належним до їхньої компетенції фактами. Теорія не пояснює всіх без винятку фактичних даних, розбіжність її з досвідом - основне джерело її еволюції.

«Рух уперед нашого пізнання природи, – пише П.Л. Капіца – відбувається тоді, коли між теорією й досвідом виникають протиріччя. Ці протиріччя дають ключ до більше широкого розуміння природи, вони змушують нас розвивати нашу теорію. Чим суттєвіші ці протиріччя, тим фундаментальніша перебудова тих законів, якими пояснюються процеси, що відбуваються в природі й на підставі яких використовується природа для культурного розвитку».

Кожна наукова теорія, якою б безперечною вона не здавалася, проходить певні етапи у своєму розвитку, має власну історію, не позбавлену криз і потрясінь. Удосконалена й конкретизована теорія вміщується в кінці в більш широкому контексті, що зберігає її основний позитивний зміст.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль гіпотези в науковому пізнанні	\|	Поняття істини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.