Наука і футурологія

Принципове подолання глобальних проблем – справа не тільки надзвичайно складна і тривала, але і не має на сьогодні однозначних відповідей, остаточних рішень з приводу того, як отримати бажані результати. Разом з тим багато дослідників пов’язують подолання глобальних криз з формуванням і зміцненням в масовій свідомості нової етики, з розвитком культури і її гуманізацією. Разом з тим, це хоча і необхідний, але тільки перший крок на шляху їх подолання, і пов’язаний він з формуванням такого світогляду, який би відповідав ситуації і адекватно відображав реалії сучасної епохи. В основу цього оновленого світогляду повинен бути встановлено новий гуманізм, в якому відбився б і новий зміст, і нові риси суспільних відносин, що не існували в попередні епохи. Новий гуманізм повинен бути орієнтований на вироблення глобальної свідомості і включати як мінімум три ключові моменти: відчуття глобальності, нетерпимість до насильства і любов до справедливості, що виходить з визнання основних прав людини.

Сьогодні вчені різних країн практично одностайні в тому, що людство зуміє подолати екологічні і інші глобальні проблеми, але при умові, якщо буде здійснено перехід до іншої цивілізації, яка буде побудована на новій системі цінностей. Вона повинна базуватися на біосфероцентризмі, що акцентує увагу на унікальності феномена життя і необхідності підтримки біосфери в стані рівноваги. У людини немає іншого шляху, окрім як змінити своє бачення світу, виробити нову систему цінностей і орієнтири суспільного розвитку, спираючись на принципи гуманізму і коеволюції природи і суспільства.

У філософській літературі активно розробляється термін «науковий гуманізм», який виражає необхідність зміни людської діяльності, що ставить науково-технічний прогрес в пряму залежність від етичних властивостей не тільки окремої людини, але і людства в цілому.

Відомий гуманіст Альберт Швейцер, що розробив «етику благоговіння перед життям», підкреслював пріоритет етики моральної особистості над етикою суспільства. Відзначаючи пряму залежність успіхів в подоланні глобальних проблем від дотримання прав кожної людини, відомий вчений В.А. Енгельгардт також наполягає на необхідності проявити увагу до «внутрішнього середовища» людської особистості, до її більш глибоких аспектів.

Таким чином, людство, як жива система, методом проб і помилок шукає виходи з кризових ситуацій, бореться за своє існування, прагне кращого майбутнього. При цьому глобальні проблеми не залишають людству іншого вибору, як, долаючи роздрібненість і розбіжності, йти до своєї єдності, зберігаючи самобутність культур, вікових традицій і особливості окремих націй і народів. А таке єднання може відбуватися тільки на основі визнання і дотримання загальнолюдських цінностей, серед яких центральне місце займають права людини, розробляти і відстоювати які в першу чергу повинна наука.

Майбутнє людства завжди було значною світоглядною і методологічною проблемою, а соціальний прогноз завжди виступав як уявна модель майбутнього розвитку, тобто як філософське осмислення майбутнього.

В сучасній науці виділяється особлива дисципліна – футурологія. Футурологія (від латинського futurum – майбутнє) – в широкому значенні – сукупність уявлень про майбутнє людства, у вузькому – область знань, що охоплює перспективи соціальних процесів. Термін «футурологія» був введений «для позначення філософії майбутнього» в 1943 році німецьким вченим О.Флехтхеймом. З 60-х років цей термін став вживатися на Заході як історія майбутнього або «наука про майбутнє». В 1968 році була створена міжнародна організація, що отримала назву Римський клуб. До нього увійшли відомі вчені, суспільні діячі і бізнесмени, а очолив організацію італійський економіст П.Печчеї. Основними напрямами роботи цієї організації є стимулювання досліджень глобальних проблем, формування світової громадської думки і діалог з керівниками держав. Вже перший доклад цієї організації «Межі зростання», опублікований в 1972 році, викликав «ефект бомби». Отримані авторами докладу результати зводилися до того, що кінцівка розмірів планети з необхідністю припускає і межі людської експансії. Побудувавши комп’ютерну модель основних тенденцій світового розвитку, вони прийшли до висновку, що при збереженні цих тенденцій вже на початку третього тисячоліття людство може повністю втратити контроль над подіями і в результаті прийти до неминучої катастрофи. Виходячи з цього робився висновок, що необхідно «заморозити» виробництво, зберегти його зростання на «нульовому рівні», а чисельність населення, стабілізувати за допомогою відповідної соціальної політики.

Особливим видом прогнозування є соціальне прогнозування, яке займається передбаченням процесів, що відбуваються в суспільстві. Основоположником глобального прогнозування з використанням математичних методів і комп’ютерного моделювання вважається Дж. Форрестор, який в 1971р. створив варіант моделі світового економічного розвитку з урахуванням зростання чисельності населення Землі, зростання промислового виробництва, забруднення середовища. Математичне моделювання показало, що якщо не обмежити зростання вказаних чинників, то саме зростання промислового виробництва приведе до соціально-екологічної катастрофи і загибелі людства в середині XXI століття.

Автори книги «За межами» запропонували три глобальні програми, за допомогою яких людство зможе, на їхню думку, запобігти катастрофі. Перша передбачала скорочення в XXI столітті чисельності населення Землі протягом життя трьох поколінь до 1 мільярда чоловік, передбачивши для різних країн свої квоти. Згідно другій програмі країни «третього світу» не повинні розвивати у себе промисловість за типом західних держав, а зобов’язані орієнтуватися на «зелені технології», які дозволять прогодувати населення. Програмою передбачалося повсюдно обмежити матеріальне споживання, а населенню перейти до життя з скромним достатком.

Стратегія людства виступає як органічний ідеал його цілепокладаючої діяльності в планетарному масштабі в надзвичайно складних умовах. Актуальною задачею стало створення планетарного цивільного суспільства як інституту, в рамках якого тільки і можлива ефективна реалізація стратегії людства, супроводжувана необхідними формами контролю міжнародних організацій. Більшість футурологів стурбована, що в країнах Заходу домінуюча техніко-економічна компоненту часом пригнічувала культурно-етичну складову. В зв’язку з цим ставиться задача переходу від техногенної, у тому числі інформаційної цивілізації, до антропогенної, де основною цінністю була б людина.

Концепція екологічно розвитку («органічного зростання») проголошується зараз як початкова для Римського клубу. Основні її положення передбачають: чітку координацію мети для забезпечення сумісності в широкому світовому масштабі; створення ресурсозберігаючих, безвідходних технологій, технологій очищення природного середовища від різного виду промислових забруднень, утилізацію або надійне поховання смертоносних відходів; освоєння нових джерел енергії, ресурсних потенціалів Світового океану; систематичний, незалежний розвиток світової системи, що виключає зростання і процвітання якої-небудь складової за рахунок інших; розвиток відповідно до світових потреб, яке повинне враховувати особливості різних частин і регіонів світу; інформатизацію суспільства на основі комп’ютеризації; розробка планетарної свідомості як органічної єдності екологізації, гуманізації і глобалізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення і сутність глобальних проблем.	\|	Глобалітсика і глобальний підхід у науці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.256 сек.