Основні методи менеджменту

Економічні методи менеджменту.Це система економічних важелів і заходів, за допомогою який здійснюється вплив на керовані об’єкти з метою реалізації матеріальних інтересів участі людини у виробничих процесах. Ці методи, по-перше, дають змогу впливати на поведінку об’єктів управління на різних рівнях – від індивіда до держави; по – друге, шляхом матеріальної зацікавленості стимулюють ініціативу ту відповідальність працівників за наслідки прийнятих рішень; по-третє, є методами непрямої дії, їх використання не завжди сприяє отриманню очікуваного результату; по-четверте, передбачають розроблення планово – економічних показників і механізмів їх досягнення.

До економічних методів належать:

Планування господарської діяльності. Спрямоване на розроблення стратегії й тактики управлінської та виробничої діяльності з метою досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів. За тривалістю розрізняють:

- Перспективне (стратегічне і довгострокове 10 – 15р.);

- Середньострокове (тактичне 3-5р.)

- Поточне (оперативне).

Метод комплексних цільових програм. Належить до дієвих економічних методів, спрямованих на вирішення проблем, що потребують спеціальних планових програм їх розв'язання, концентрування засобів і зусиль, окремого координаційного апарату. Становить собою комплекс взаємопов'язаних завдань, конкретних соціально-економічних, науково-технічних і організаційних заходів, сформованих на основі єдиної мети та зорієнтованих на певні терміни. Відправним пунктом планування при використанні цього методу є ціль чи група людей ,які конкретизуються у завданнях, і під реалізацію яких виділяються необхідні ресурси.

В управлінській практиці такі групи комплексно-цільових програм: народногосподарські програми; галузеві; регіональні та міжгалузеві програми для окремих об'єктів; програми розвитку підприємств, розроблення та впровадження окремих машин, технологій тощо.

Бізнес – планування в управлінні. Документ, в якому подається аналіз й оцінка діючої або запланованої для реалізації програми. Фактично це система взаємопов'язаних у часі та просторі заходів і дій, узгоджених як з метою так і з ресурсами (людськими, матеріальними й фінансовими).

Розрізняють кілька типів бізнес – планів:

- повний бізнес-план, в якому викладаються для потенційного партнера або інвестора результати маркетингового дослідження, обґрунтування стратегії опанування ринку, передбачуваних фінансових наслідків;

- концепт бізнес-план – виступає основою під час переговорів з передбачуваними інвесторами чи партнерами для з'ясування ступеня їх зацікавленості у реалізації запропонованого задуму;

- бізнес-план (замовлення на кредит) – представляється як заявка для можливого отримання на комерційній основі позичкових коштів від інвесторів;

- бізнес-план (заявка на гарант) – розробляється з метою отримання коштів із держбюджету чи благодійних фондів під майбутній проект з обґрунтуванням вигоди для регіону чи суспільства.

Комерційний розрахунок в умовах ринкової економіки. Застосовується у двох видах:

1. як метод управління діяльністю цілим підприємством (повний комерційний розрахунок. На повному комерційному розрахунку функціонують суб'єкти підприємницької діяльності, які мають права юридичних осіб, володіють самостійним балансом, відкривають власні рахунки в банках

2. як метод управління його відносно самостійними структурними виробничими підрозділами (внутрівиробничий, внутріфірмовий комерційний розрахунок. Механізмом його реалізації є система договорів, що містить взаємні зобов'язання щодо здійснення господарської діяльності)

Економічні регулятори господарської діяльності. Виступають як система важелів непрямого економічного впливу держави і керуючих систем організацій для стимулювання різних напрямів виробничо-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Зовнішні економічні регулятори поділяються:

А) загальнодержавні (податки, умови кредитування, економічні пільги та санкції, регульовані ціни)

Б) місцеві (податки, збори, рентні платежі)

Технологічні методи менеджменту. У менеджменті підприємницької діяльності вплив на її працівників здійснюється також через документи, які відносяться до технічних методів. Серед них розрізняються:

Технологічні документи – документи, в яких дається перелік технологічних операцій, наводяться технологічні карти, містяться вказівки з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтовано послідовність виконання трудових процесів тощо.

Конструкторські документи – різноманітні ескізи виробів (деталей, вузлів тощо), креслення, конструкторські карти машин (приладів, комп’ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв, інструментів) та ін.

Організаційно – розпорядчі методи менеджменту. Ґрунтуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності й спрямовуються на впорядкування функцій управління, обов’язків і прав працівників, регламентацію їхнього підприємництва.

Організаційні методи. Завданнями яких є: добір і розстановка кадрів; визначення обов’язків кожного виконавця та його функцій прав та обов’язків; проведення інструктажів для працівників; планування та організація їх виконання; контролю за втіленням визначених цілей. Вини поділяються:

Регламентування (правило) – засіб організаційно – стабілізуючого впливу, який полягає у розробленні та запровадженні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного часу.

Нормування – передбачає встановлення нормативів як орієнтирів діяльності.

Інструктування – полягає в ознайомленні працівників з умовами праці, виконанням певної роботи чи обставинами дорученої справи, у з’ясуванні питань, можливих утруднень, пересторозі від можливих помилок.

Розпорядчі методи менеджменту. Становлять систему важелів впливу, покликаних формалізувати завдання, прийоми тощо, а також усувати недоліки, відхилення у ході виробничо-господарської діяльності шляхом обов’язкових приписів (наказів, розпоряджень); узгоджувальних процедур (нарад, консультацій); рекомендацій (роз’яснень, вказівок).

Соціально – психологічні методи управління. Ця група методів належить до системи засобів впливу на соціально – психологічний клімат у колективі, трудову і соціальну активність працівників. Необхідність активного застосування в менеджменті соціально – психологічних методів зумовлена багатоаспектністю процесу підприємництва, в якому найважливішу роль відіграє людський фактор. Впровадження соціально – психологічних методів в управлінську практику дає змогу, по – перше, домагатися перетворення адміністративних завдань на свідомий обов’язок, внутрішню потребу людини; по – друге, формувати у колективі здоровий морально – психологічний клімат; по – третє, активізувати ініціативність кожного працівника, його творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Вони поділяються на соціальні і психологічні.

Соціальні методи управління. Виступають як система специфічних засобів впливу на формування і розвиток трудових колективів, створення в них позитивного морально – психологічного клімату шляхом управління свідомістю людей через потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі тощо.

До визначальних соціальних методів управління належать:

Соціальне прогнозування. Дає змогу визначити можливі стани об’єкта управління в майбутньому; проаналізувати тенденції розвитку і виявити чинники, які стимулюють чи гальмують його; обґрунтувати заходи, необхідні й достатні для досягнення заданих цілей; оптимальних шляхів руху об’єкта до певної мети.

Соціальне планування. Реалізується через складання плану соціального розвитку колективу організації (підприємства), в якому вибудовуються соціальні відносини відповідно до загальних цілей і завдань об’єкта управління, конкретизуються стратегія і тактика їх досягнення. У плані повинні бути передбачені питання вдосконалення соціальної структури колективу; поліпшення умов праці; гарантії життєвого рівня, житлових та культурно – побутових умов праці працівників; підвищення їх трудової та соціальної активності.

Соціальне нормування. З метою регулювання різноманітних аспектів господарського і соціального життя об’єкта управління застосовують науково обґрунтовані норми і нормативи, які визначають порядок поведінки окремих працівників та їх груп у колективі. До соціальних норм належать: юридичні (правові) норми (встановлюються державою); норми, які визначаються громадськими організаціями та спільнотами , норми моралі.

Соціальне регулювання. Спрямовується за допомогою різноманітних засобів соціального впливу керівника і колективу на окремих працівників та їх групи; на активізацію соціальної ролі, трудової активності та продуктивності людського фактора; підтримання соціальної справедливості в організації.

Психологічні методи управління. До психологічних методів управління належать:

1. Методи формування і розвитку трудового колективу;

2. Методи гуманізації стосунків в організації (опрацьовують стиль керівництва, культура управління в організації, етики управлінської діяльності)

3. Методи психологічного спонукання (мотивації) (розкриваються ініціатива та підприємливість на основі формування у працівників мотивів до високопродуктивної праці);

4. Методи професійного відбору і навчання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційні принципи менеджменту	\|	Тема 10. Фінансова діяльність підприємства у сфері зовнішньоекономічних відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.