• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

Житлово-комунальне господарство — галузь соціальної сфери регіональної економіки, яка створює умови щодо діяльності з обслу­говування матеріально-побутових потреб населення за місцем про­живання. До завдань цієї галузі належить забезпечення потреб людей у житлі, воді, теплі, енергоресурсами, організація утилізації відходів життєдіяльності, надання транспортних послуг населенню в межах на­селеного пункту. Рівень розвитку житлово-комунального господарства характеризує якість життя та нормального існування кожної людини.

До складу житлового господарства входить житловий фонд та система обслуговування його використання. Житловий фонд — су­купність житлових приміщень незалежно від форм власності, вклю­чаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, притулки, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, дитячі бу­динки, інтернати при школах і школи-інтернати), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання.

Облік житла ведеться за основними формами власності: держав­на, комунальна, колективна та приватна.

Державний житловий фонд — фонд державних установ, підпри­ємств та організацій, що належить їм на праві повного господарського володіння.

Комунальний житловий фонд — фонд, що належить на праві влас­ності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Колективний житловий фонд — фонд колективних та орендних підприємств, господарських товариств (житлово-будівельних та жит­лових кооперативів), об'єднань, недержавних підприємств, релігійних організацій, політичних партій, об'єднань громадян тощо.

Приватний житловий фонд — житлові будинки, приватизовані квартири, власниками яких є фізичні особи (громадяни).

Для оцінки стану житлового господарства використовують такі по­казники: житловий фонд загальної площі (м²), в тому числі за формами

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

власності; забезпеченість житлом одного жителя (м²); обладнання жит­лового фонду (кількість квартир, які мають лічильники газу, холодної води, гарячої води, тепла), витрати пов'язані з утриманням житлового фонду та джерела їх покриття. Для більш ґрунтовного аналізу залуча­ють дані стосовно приватизації житлової площі тошо.

До складу комунального господарства входять окремі комуналь­ні підприємства. Комунальне підприємство — це підприємство, яке переважно виконує роботи по створенню соціальних зручностей, ви­роблення, ремонту, транспортування, зберігання продукції в інтересах територіальної громади, і перебуває в її власності. Комунальне підпри­ємство має право юридичної особи, діє на принципах госпрозрахунку і за допомогою засобів виробництва, що належать підприємству, вико­нує роботи чи надає послуги, одержує доход (прибуток), досягає пев­них соціальних цілей у межах виділених ресурсів.

До комунальних належать підприємства водо-, газо-, теплопос­тачання, інші господарства, що виробляють продукцію загального ко­ристування. До комунальних також належать підприємства, що нада­ють населенню індивідуальні послуги, постачають йому частину своєї продукції, виконують різні види робіт по задоволенню побутових та комунальних інтересів територіальної громади.

Склад житлово-комунальних послуг і їх розподіл за функціональ­ним призначенням визначений Законом України «Про житлово-кому­нальні послуги» (2004 р.) і поділяються на:

• послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових тери­торій: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та при-будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, об­слуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, ви­везення побутових відходів тощо;

• послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд: заміна та підси­лення елементів конструкції та мереж, їх реконструкція тощо;

• комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гаря­чої води, водовідведення, газо-, та електропостачання, централізо­ване опалення, вивезення побутових відходів тощо.

Розділ 5

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Законом визначений порядок надання житлово-комунальних послуг; права та обов'язки споживачів, виконавців, виробників, а також власників майна; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг; принципи державного регулювання цін і тарифів та порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги; повнова­ження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Характеристика стану житлового фонду та його використання

Забезпечення іромадян України житлом, утримання й підвищення рівня благоустрою залишається однією із нагальних соціально-еконо­мічних проблем України. За період реформування відносин власності у житловій сфері змінився склад житлового фонду за формами влас­ності (табл. 5.18).

Таблиця 5.18

Житловий фонд (млн. м² загальної площі)

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

В складі житлового фонду за період з 1990 р. по 2002 р. державний, комунальний та колективний житловий фонд зменшився майже вдвічі і складає 20% загальної площі; в містах також вдвічі зменшилась площа державного, комунального та колективного житлового фонду і складає 29 % загального фонду. За вказаний період площа приватного житлово­го фонду збільшилася на 70% і складає 80% загальної площі житлового фонду; в містах — в 2,6 рази і складає 71 % загального міського житло­вого фонду. Аналогічні процеси відбуваються у сільській місцевості.

Забезпеченість населення житлом на території окремих регіонів суттєво не відрізняється і знаходиться на рівні загальнодержавних по­казників. Дещо краще забезпечені житлом жителі Поліського регіону, особливо Київської та Житомирської областей, та жителі Подільського регіону (Вінницька, Черкаська області). Забезпеченість населення жит­лом на території окремих регіонів наведена в табл. 5.19.

Таблиця 5.19

Забезпеченість населення регіонів житлом

(в середньому на одну особу, м² загальної площі)

Розділ 5

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Загально статистичні показники не розкривають в повній мірі забезпеченість населення житловим фондом. Значна кількість сімей та одиноких громадян перебувають на квартирному обліку в міських поселеннях. Загостреною є житлова проблема у зв'язку з потребою переселення людей із забруднених радіацією територій, збільшенням кількості сімей військових, що звільнилися у запас.

Із-за погіршення загальної економічної ситуації різко зменшились обсяги житлового будівництва. Існуючий порядок будівництва, обслу­говування та ремонту державних будинків у містах, коли практично всі витрати здійснюють за рахунок держави, призвів до споживацького ставлення найманців житла до його отримання і збереження. Значна частина житлового фонду знаходиться в незадовільному технічному стані, потребує, негайного ремонту.

В умовах поступового зменшення ролі держави у фінансуванні житлового будівництва важливе значення має впровадження системи пільг та кредитів, що надаються учасникам будівництва житла, ремон­ту та реконструкції наявного житлового фонду, заохочення фізичних та юридичних осіб в здійсненні будівництва житла.

Заслуговує на увагу узагальнення та поширення позитивного до­свіду будівельної компанії «Київміськбуду», яка починаючи з 1995 р. споруджує житло за кошти населення. Компанією «Київміськбуд» та банком «Аркада» впроваджена схема кредитування, завдяки якій люди можуть отримати кредит терміном до ЗО років для купівлі житла.

Потребує покращення діяльність комунальних підприємств. По­рушуються строки початку і закінчення опалювального сезону, послу­ги з централізованого теплопостачання надаються з відхиленням від нормативних вимог. У ряді міст відсутнє централізоване постачання гарячої води, в окремих регіонах гаряча вода подається лише в зимо­вий період. Більш як половина міст з населенням понад 100 тис. чо­ловік забезпечується питною водою не цілодобово, а за графіком. У де­яких областях зафіксовано випадки невідповідності проб питної води вимогам державного стандарту за хімічними і бактеріологічними по­казниками. Незадовільний технічний стан водопровідних мереж при­зводить до вторинного забруднення питної води і загрози виникнення

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

інфекційних захворювань. Зростають витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання житлово-комунальних послуг.

Велике значення для мешканців міста має своєчасна подача в бу­динки води та відведення стоків. При порушенні цього процесу може виникнути техногенна аварія з надзвичайно негативними екологічни­ми наслідками.

На сьогодні в України каналізаційні, водопровідні і теплові систе­ми майже вичерпали свій нормативний ресурс. У деяких містах водо­провідні спорудження працюють уже більш як століття. Вони застаріли і морально, і фізично: у середньому на одному кілометрі каналізації від­бувається дві аварії на рік. Заміна труб відбувається повільно і для від­новлення трубопроводів потрібно багато часу на значних коштів.

В період інтенсивного житлового будівництва широко застосову­вався залізобетон замість натурального каменя і обпаленої глини, які мають значний рівень надійності. Використання в житловому будів­ництві залізобетону в умовах, коли його експлуатація в землі здій­снюється в каналізаційних стоках, приводить до того, що міцні залі­зобетонні труби за лічені десятиліття перетворилися на трухляві вап­няні сполучення. Лише за офіційними даними, в Україні не менш як 30-40% каналізаційних систем перебувають у аварійному стані. Якщо не буде вжито термінових заходів, загрожують нові техногенні аварії. які не менш небезпечні, ніж ядерні. Більшість населених пунктів вза­галі не мають каналізації. У середньому в містах нашої країни за рік трапляється 116 тисяч аварій.

Вченими Харківського державного технічного університету будів­ництва й архітектури розроблена просторова діагностична модель усього каналізаційного господарства країни. Завдяки цій розробці че­рез комп'ютерну базу даних можна в будь-який час одержати інформа­цію, в якому році, наприклад, побудовано колодязі, тунель між ними. з яких матеріалів і яке його зношування. У разі аварії можна буде вірту­ально вийти на потрібну ушкоджену ділянку і визначити, які необхідно машини, механізми, водовідкачувальні установки тощо.

Після введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (1992 р.) квартири отримали нових власників, в той час,

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

коли у спільній власності залишається майно загального користування — неподільне майно або неподільна частина житлового комплексу. До скла­ду цього майна належать допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, кладові, гаражі, технічне обладнання будинку, що забезпечує на­лежне його функціонування, тощо. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників будинку і не підлягає відчуженню.

Таким чином, в багатоквартирному житловому будинку кварти­ра — це частина будинку, власник якої вправі розпоряджатися на свій розсуд, не узгоджуючи свої дії з власниками сусідніх квартир. За її ут­римання він несе відповідальність і витрати, що виникають у процесі утримання квартири. Одночасно, власник окремої квартири не має пра­ва самочинно приймати рішення, які стосуються використання елемен­тів будинку загального користування (несучих стін, перекриття, сходо­вих кліток, тамбурів тощо). Відповідальність за їх збереження повинні спільно нести всі мешканці будинку.

Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирно­го будинку» (2001 р.) визначає умови регулювання відносин об'єднань співвласників: правові та організаційні засади, створення, функціону­вання, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових і не-жиглових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Об'єднання створюється як організація для забезпечення і за­хисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, незалежного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпе­чення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, пере­дбачених законодавством та статутними документами.

Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми влас­ності з числа тих, хто приватизував або купив квартиру, власників жит­лових та нежитлових приміщень. Для створення об'єднань скликають­ся установчі збори, які приймають рішення про створення, затверджу­ють його статут. Органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія. Вищим органом є загальні збори, які скликаються і проводяться відповідно до статуту. Рішення, прийня­те відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Членство в об'єднанні є добровільними і набувається одночасно зі створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально на основі письмової заяви в будь-який момент його іс­нування. Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири або приміщення в багатоквартирному бу­динку. Власник — член об'єднання має право брати участь в управ­лінні об'єднанням, обирати і бути обраним до складу статутних ор­ганів, одержувати інформацію про діяльність об'єднання. Власник зобов'язаний виконувати вимоги статуту та рішення статутних органів, забезпечувати дотримання вимог чинного житлового і містобудівного законодавства, зокрема правил утримання будинку і прибудинкової те­риторії, користування будинком, правил пожежної безпеки, санітарних норм, чистоти в місцях загального користування тощо.

Об'єднання має право створювати органи управління та визначи­ти умови їх діяльності:

• визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподіль­ного і загального майна;

• здійснювати господарську діяльність, укладати договори на уп­равління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна;

• встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання;

• приймати рішення щодо надходження та витрат коштів, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів;

• контролювати своєчасну сплату внесків та платежів;

• захищати права та представляти законні інтереси власників в ор­
ганах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємс­
твах, в установах та організаціях незалежно від форм власності.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одер­
жання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Важливе значення має формування цін і тарифів у житлово-кому­нальній сфері, уникнення порушень прав людини, закріплених Конс­титуцією та законами України. Держава гарантує кожному рівень жит­тя, не нижчий від прожиткового мінімуму, до якого входять витрати на утримання житла. При підрахунку рівня прожиткового мінімуму

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

необхідно враховувати, що рівень витрат на житлово-комунальні пос­луги в структурі прожиткового мінімуму має становити в середньому 12%. Всупереч цієї норми середня сума плати за житлово-комуналь­ні послуги на одну людину в багатьох випадках сягає 40 % заробітної плати. Таким чином, порушується встановлений в державі рівень цін і тарифів у житлово-комунальній сфері, що стало непосильним тя­гарем для населення в цілому, особливо тяжким для пенсіонерів, ін­валідів, багатодітних сімей, матерів-одиначок. Зростання цін і тарифів призвело до збільшення заборгованості населення за житлово-кому­нальні послуги.

Укорінилась практика встановлення завищених норм споживан­ня газу, води, тепла, норм їх втрат. Зростаючі обсяги витрат паливних, енергетичних, природних ресурсів у житлово-комунальному госпо­дарстві перекладаються на споживача. Формування тарифів здійс­нюється не на основі досягнутого рівня техніко-економічних розрахун­ків, а витратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких недостатньо обгрунтований. До порушення Кон­ституції України призвела передача повноважень щодо встановлення тарифів на водо-, теплопостачання, водовід ведення, утримання житла місцевим органам влади.

Існує значний розрив тарифів для населення і тарифів для інших споживачів — підприємств, організацій. Це приводить до зростан­ня собівартості промислової продукції та до необгрунтованих витрат по утриманню бюджетних організацій.

Недостатньо проводиться робота но поліпшенню якості наданих послуг, впровадженню ресурсозберігаючих технологій, не використо­вуються надійні засоби економії ресурсів та можливості регулювати їх споживання. Повільно впроваджується оснащення житлових будин­ків приладами обліку водо-, газо- і теплоспоживання. Для покращення стану формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері органи державної влади впроваджують заходи, основними із яких є: • уточнення діючих норм споживання послуг, уточнення цін і та­рифів з врахуванням зменшення рівня витрат, собівартості надан­ня послуг;

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

• перехід до економічно обґрунтованих тарифів для підприємств і населення. Оптимізація оплати населенням за житлово-кому­нальні послуги в будинках державного та комунального житло­вого фонду, а також у приватизованих квартирах, розташованих в будинках цих фондів, на рівні 12% від сукупного доходу сім'ї, шо відповідає нормі витрат на житлово-комунальні послуги, перед­бачених прожитковим мінімумом;

• поліпшення якості житлово-комунальних послуг, що надають­ся населенню відповідно до державних стандартів, у тому числі якості води, що подається населенню, температури в житлових приміщеннях, технічний та санітарний стан житлового фонду;

• надання дотації із державного і місцевих бюджетів на оплату жит­лово-комунальних послуг сім'ям, сукупний доход яких не переви­щує сукупний прожитковий мінімум;

• з метою захисту права споживачів забезпечити поетапне оснащен­ня житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії.

Заслуговують на увагу нові підходи до визначення оплати пос­луг населення за використану теплову енергію, що впроваджені в м. Івано-Франківську.

До 2001 року розрахунок тарифів на послуги теплопостачання, шо надаються споживачам, проводився відповідно до «Методичних вказі­вок про порядок встановлення та уніфікації тарифів на теплову енер­гію», діючих з 1978 року, згідно з якими оплата послуг розподілялась рівномірно на весь рік. Рівномірно протягом року здійснювалось нара­хування доходів підприємства «Івано-Франківськтеллокомуненерго»-Водночас фактичні витрати за спожиті підприємством енергоносії та фактичне надання послуг відбувалися протягом опалювального сезону-Внаслідок цього у підприємства у міжопалювальний сезон виникали прибутки, а в опалювальний сезон — збитки. З цієї ж причини в зимові місяці підприємство відчувало дефіцит коштів для своєчасних розра­хунків за використані енергоресурси.

З метою усунення труднощів, що виникли, було впроваджено нову методику оплати послуг населенням за використану теплову енергію

_ Розділ 5

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

на основі використання двоставкового тарифу для розрахунку за на­дані послуги центрального опалення та сезонні тарифи на гаряче водо­постачання. Двоставкові тарифи складаються з двох частин:

• умовно-постійної або абонентської плати, шо нараховується що­
місяця протягом року в розмірі 0,32 грн/м² і не залежить від кіль­
кості спожитого тепла, відшкодовує витрати, пов'язані з необхід­
ністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії, теп­
лових мереж та теплоспоживальних установок;

• умовно-змінної або плати за спожиту теплову енергію, що ком­
пенсує витрати підприємству за використані енергоносії (нара­
ховувалася щомісяця протягом опалювального періоду в розмірі
1,12 грн/м²). Для споживачів, у яких встановлено прилади обліку
теплової енергії, нарахування оплати здійснюється за їх показни­
ками. Абонентська плата в цьому випадку не нараховується.
При розрахунку тарифів використовують дані про планові обся­
ги реалізації послуг теплопостачання та постачання гарячої води, що
розраховані відповідно до встановлених норм. Враховують температу­
ру зовнішнього повітря та тривалість опалювального сезону.

Аналіз результатів впровадження методики з використанням двоставкового тарифу свідчить про необхідність її вдосконалення. Од­ним із напрямів цієї роботи може бути перехід на розрахунки з насе­ленням за фактичний обсяг теплової енергії, що відпускається населен­ню, та за спожиті паливно-енергетичні ресурси протягом року.

Рівень розвитку житлово-комунального господарства визначає благоустрій населеного пункту. Благоустроєними населеними пун­ктами вважаються такі, які мають централізоване водопостачання та каналізацію, а саме: міста, селища міського типу та сільські населені пункти, в яких водопроводи й окремі водопровідні мережі відпускають воду населенню та на комунально-побутові потреби централізовано, а каналізації здійснюють централізоване відведення стічних вод з жит­лових будинків та комунально-побутових підприємств.

Необхідно змінити стратегію містобудування, структуру житло­вого будівництва у напрямку спорудження комфортабельного житла, Розширення малоповерхової та котеджної забудови. На думку фахівців

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

питома вага малоповерхового будівництва має становити у більшості великих міст не менше 50 %, а в малих і в середніх населених пунктах всі нові будинки мають бути малоповерхові.

Перехід на таке будівництво зумовлює потребу в коригуванні ге­неральних планів населених пунктів, регулюванні порядку землеко­ристування.

До основних напрямів підвищення ефективності і надійності функ­ціонування житлово-комунального господарства, підвищення якості надання населенню житлово-комунальних послуг відносяться:

• здійснення переоснащення та підвищення надійності використан­ня технологічних систем підприємств — об'єктів природних мо­нополій;

• розвиток конкурентного середовища у сфері житлово-комуналь­ного господарства;

• для підвищення доходності підприємств житлово-комунального господарства та якості надання послуг необхідний перехід на до­говірні відносини власників житлового фонду і об'єктів комуналь­ного призначення, замовників на житлово-комунальні послуги і підрядних житлових, ремонтно-експлуатаційних і комунальних підприємств;

• підвищення рівня економічної роботи в системі підприємств житлово-комунального господарства, необхідність забезпечен­ня стабільності тарифів та зниження собівартості надання пос­луг в результаті впровадження дієвого контролю за усіма видами витрат, особливо за матеріальними витратами. В сучасних умо­вах матеріальні витрати серед загальних витрат по забезпеченню теплопостачання складають 65-70%, водопостачання — 55-65%, житлового господарства — 40-45 %, експлуатації міського елект­ротранспорту — 50-60 %;

• залучення позабюджетних джерел фінансування розвитку житло­во-комунальної інфраструктури.

Одним із напрямів вдосконалення організації роботи в сфері жит­лово-комунального господарства має бути децентралізація управління, відмова від концентрації виконавчих функцій органами центральної

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

державної влади. Необхідно вирішувати питання стосовно більш пов­ного забезпечення житлово-комунального господарства матеріальними та фінансовими ресурсами.

Важливе значення щодо покращення існуючого стану в житло­во-комунальному господарстві має прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-кому­нального господарства на 2004-2010 роки» (2004 p.). Мета Програми полягає у здійсненні державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволен­ня потреб населення і господарського комплексу в житлово-комуналь­них послугах.

Виконання Програми планується здійснювати за такими основни­ми напрямами:

• організація ефективного управління у сфері виробництва і надан­ня житлово-комунальних послуг; обслуговування напрямів роз­витку підприємств житлово-комунального господарства;

• поглиблення демонополізації житлово-комунального господарс­тва, створення конкурентного середовища на ринку житлово-ко­мунальних послуг;

• забезпечення беззбитковості функціонування підприємств житло­во-комунального господарства;

• технічне переоснащення житлово-комунального господарства,
наближення до вимог Європейського Союзу показників щодо ви­
користання енергетичних і матеріальних ресурсів.
Виконання Програми вимагає нормативно-правового та науково-
технічного забезпечення такого змісту:

розроблення та впровадження нормативно-иравових актів з пи­тань регулювання відносин у сфері житлово-комунального госпо­дарства;

проведення науково-технічних досліджень з питань експлуатації та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисту території від шкідливої дії вод;

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

• розроблення та впровадження новітніх технологій і обладнання, спрямованих на технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енерге­тичних та матеріальних ресурсів;

• налагодження виробництва нових зразків комунальної техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства:

• розроблення і забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії;

• забезпечення ефективного використання грошових, людських та матеріальних ресурсів виробниками/ виконавцями та споживача­ми житлово-комунальних послуг;

• посилення відповідальності органів

самоврядуван­ня за ефективне використання майна територіальної громади та забезпечення населення житлово-комунальними послугами від­повідно до державних соціальних стандартів.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки:

1. Який склад соціальної сфери?

2. Які умови в регіоні визначають рівень соціального забезпечення населення?

3. Дайте визначення поняття «депресивна територія».

4. Які складові системи освіти України?

5. Які установи належать до закладів дошкільної освіти?

6. Які установи належать до загальноосвітніх навчальних закладів?

7. Які установи належать до закладів професійно-технічної освіти?

8. Назвіть показники, що використовують для оцінки стану освіти.

9. Які напрями розвитку загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів?

10. Які існують джерела фінансування діяльності закладів освіти?

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

11. Охарактеризуйте основні напрями покращення діяльності ос­вітніх установ.

12. Чому необхідно турбуватися про стан здоров 'я людей?

13. Які фактори впливають на здоров'я людей?

14. Дайте характеристику стану захворювання людей на окремі хвороби.

15. Яким чином впливає географічне розташування регіону на за­хворювання людей?

16. Наведіть статистичні дані, що характеризують захворюван­ня людей на окремі хвороби на територіях регіонів України.

17. Яким чином вплинула аварія на Чорнобильській АЕС на здоров 'я людей?

18. Назвіть показники, що використовують для оцінки стану за­кладів охорони здоров'я.

19. Дайте характеристику стану закладів охорони здоров 'я.

20. Які існують недоліки в роботі по забезпеченню охорони здоров 'я людей?

21. Назвіть джерела фінансування діяльності установ охорони здоров'я.

22. В чому полягає сутність соціального захисту людей?

23. В чому полягає сутність соціального забезпечення людей?

24. Які існують види соціальних послуг?

25. Чому рівень оплати праці розглядається як фактор економіч­ної стабільності?

26. Наведіть статистичні дані, які характеризують рівень серед­ньомісячної заробітної плати за основними видами економіч­ної діяльності.

27. Наведіть статистичні дані, які характеризують рівень серед­ньомісячної заробітної плати за регіонами.

28. В чому полягає сутність соціального захисту пенсіонерів, ве­теранів та інвалідів?

29. Розкрийте зміст існуючої пенсійної системи та напрями

її вдосконалення. 30. Які пільги надаються громадянам — дітям війни?

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

31. В чому полягає соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС?

32. Назвіть показники, що використовують для оцінки діяльності закладів культури.

33. Дайте визначення діяльності театрів.

34. Які напрями музейної діяльності?

35. Яке значення мають бібліотеки у здійсненні культурно-освіт­ньої та виховної діяльності?

36. Розкрийте роль кіномистецтва у суспільстві.

37. В чому полягає значення охорони культурної спадщини?

38. Розкрийте, які особливості розвитку туризму на території окремих регіонів.

39. Хто має право здійснювати туристичну діяльність?

40. Розкрийте значення готельного господарства як частини со­ціальної інфраструктури регіону.

41. Які існують тенденції в розвитку готельного господарства на території окремих регіонів?

42. Дайте характеристику житлово-комунального господарства.

43. Яка забезпеченість населення регіонів житлом?

44. Які види діяльності виконують комунальні підприємства?

45. Розкрийте сутність нових форм організації управління бага­токвартирними житлово-комунальними будинками.

46. Які напрями покращення економічної роботи у сфері житлово-комунального господарства?

Читайте також:

1. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
2. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
3. Алгоритм моделювання систем масового обслуговування
4. Аналіз технічного рівня підприємств побутового обслуговування.
5. Багатоканальні системи масового обслуговування
6. Безпека під час обслуговування і ремонту автомобілей.
7. Вагонне господарство
8. Види і періодичність технічного обслуговування автомобіля
9. Види приміщень для обслуговування споживачів, їх характеристика
10. Види соціального обслуговування.
11. Види технічного обслуговування і ремонту автомобілів
12. Види технічного обслуговування і ремонту вагонів.

Переглядів: 1946