• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Заходи віктимологічної профілактики злочинів, що вчинюються стосовно жінок

Деякі кримінологи, зокрема О. М. Джужа, зазначають, що зага­льна віктимологічна профілактика полягає у виявленні віктимо-генних факторів і вжитті заходів щодо їх усунення чи нейтраліза­ції. Індивідуальна віктимологічна профілактика складається з виявлення осіб із підвищеною віктимністю і проведення з ними за­хисно-виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочину.

Таким чином, заходи віктимологічної профілактики щодо запо­бігання злочинам стосовно жінок можуть бути скоординовані за трьома напрямами:

1) заходи загальної віктимологічної профілактики (виявлення причин злочинів та умов, що сприяли їх вчиненню, якщо вони по­в'язані з особистістю і поведінкою потерпілої; усунення цих при­чин та умов);

2) заходи індивідуальної віктимологічної профілактики, до яких належать:

а) виявлення осіб, які характеризуються віктимною поведінкою
та можуть найвірогідніше стати жертвами злочинів:

б) організація відносно цих осіб заходів виховання та забезпе­
чення особистої безпеки;

3) попередження та припинення конкретних злочинів з викори­станням захисних ресурсів потенційної жертви, а також тактичних можливостей, що виникають при організації профілактичної робо­ти з потерпілими.

Використання віктимологічних можливостей профілактики в доповнення до заходів, спрямованих на осіб, від яких можна очі­кувати вчинення злочинів, суттєво посилить ефективність профі­лактичної роботи загалом.

Проблема попередження злочинності вже тривалий час привер­тає увагу як уряду держави, так і усієї громадськості. Постійне і іначне збільшення кількості злочинів стосовно жінок робить її ще більш злободенною та актуальною. Це стосується і злочинів, пов'я­заних із сексуальною експлуатацією жінок, попередження яких можливе лише шляхом застосування скоординованого підходу, в якому брали б участь усі заінтересовані учасники - міжнародні, державні й недержавні організації, органи соціального захисту, правові, законотворчі органи та міграційні служби. Протягом останніх років утягнення та використання жінок у секс- та порно­бізнес привертає все більше уваги міжнародної громадськості. Так,

Пекінська Декларація 4-ї Всесвітньої Конференції ООН з проблем жінок (1995 рік) наголосила на нагальній потребі в скоординова­них діях, спрямованих проти цієї особливої форми порушення людських прав жінок. Зокрема, на Конференції зазначалося, що для того, щоб ліквідувати торгівлю жінками та надати допомогу жінкам, які стали жертвами насильства внаслідок проституції та торгівлі, необхідно вжити таких заходів:

а) розглянути питання про ратифікацію та забезпечити вико­
нання вимог міжнародних конвенцій, що стосуються торгівлі
людьми і рабства;

б) усунути чинники, у тому числі й зовнішні, що сприяють тор-

гівлі жінками й дівчатами з метою втягнення їх у проституцію. Покласти край торгівлі жінками, у тому числі й шляхом удоскона-лення існуючого законодавства щодо забезпечення ефективного захисту прав жінок і дівчат та з метою притягнення порушників до відповідальності;

в) активізувати співробітництво та узгодити дії відповідних правоохоронних органів і закладів з метою ліквідації мереж тор­гівлі жінками;

г) виділити ресурси на потреби розробки програм, розрахова-

них на надання терапевтичної допомоги, і повернути до нормаль­ної трудової діяльності осіб, які стали жертвами торгівлі, у тому числі й через професійну підготовку. Надати таким особам право­ву допомогу й медичні послуги з дотриманням лікарської таємниці і вжити заходів для налагодження співпраці з неурядовими органі­заціями з метою надання жертвам торгівлі соціальних послуг та психотерапевтичної допомоги;

д) розробити програми з питань просвіти і професійної підгото­вки та розглянути питання про прийняття законодавства, спрямо­ваного на подолання секс-туризму і торгівлі жінками, звернувши особливу увагу на захист молодих жінок та дітей¹.

Отже, до цієї діяльності активно залучаються громадські орга­нізації, асоціації, різні спілки й комітети, клуби потерпілих тощо. Наприклад, у ФРН - це широковідоме громадське об'єднання «Бі­ле кільце», у США - Національна асоціація з надання допомоги жертвам та комітет «Жінки у боротьбі з погрозами зґвалтування». На міжнародному рівні діють Всесвітня віктимологічна асоціація, Європейський форум підтримки жертв злочинів та ін. В Європі з 1950 року щорічно 22 лютого проводиться День підтримки жертв злочинів. Саме цього дня у Великій Британії було опубліковано «Хартію підтримки потерпілих від злочинів». У США «Закон про права потерпілих від злочинів» було прийнято 1980 року. Згідно з цим Законом, потерпілі мають право отримувати всю потрібну ін­формацію про види допомоги, вносити свої пропозиції про розмі­ри і форми компенсації шкоди. Жертви злочину мають право не лише на відшкодування збитків самим винним, а й у порядку дер­жавної компенсації.

У сучасних міжнародних документах з проблем запобігання різним видам експлуатації неурядові організації, що захищають права особи, надають соціальну та психологічну допомогу, а також ініціюють та стимулюють державні органи до прийняття законів, рішень, розробляють механізми запобігання правопорушенням. Передусім, це стосується Конвенції «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» 1979 року, Підсумкового документа четвертої всесвітньої конференції жінок (Пекін, 1995 рік) та інших документів. Зокрема, в Україні найактивніше працює в напрямі

¹ Див.: Всемирная конференция по положенню женщин (4; 1995; Пекин). Доклад: 4-15 сентября 1995 г- Пекин - Нью-Йорк: ООН, 1996.

запобігання торгівлі жінками Міжнародний правозахисний жіно­чий центр «Ла Страда-Україна», утворений навесні 1997 року і за-реєстрований Міністерством юстиції в березні 1998 року. Центр започатковано як частину міжнародної програми запобігання тор­гівлі жінками в країнах Центральної та Східної Європи. Ця неуря­дова організація надає практичну допомогу (юридичну, психологіч­ну, медичну, соціальну) жінкам, які постраждали від насильства, зокрема, проводить прес-конференції, лекції, консультації для жі­нок «телефоном довіри».

Важливою в проблемі попередження сексуальної експлуатації жінок є також і діяльність засобів масової інформації. Саме через засоби масової інформації можна налагоджувати активну пропаган­дистську діяльність, оперативно інформувати громадськість про всі найгостріші проблеми сьогодення. Водночас слід забезпечити дійовий контроль за рекламною діяльністю цих засобів, заборони­ти відверту рекламу сексуальних та інших послуг, за допомогою якої завуальовано підшукуються майбутні жертви торгівлі людь­ми. Потрібна активізація просвітницької роботи. Організаціям, що безпоосередньо вирішують питання попередження насильства, про­явів секс-бізнесу, необхідно видавати матеріали, бюлетені, друку­вати листівки з питань запобігання вчиненню таких злочинів, роз­повсюджувати їх серед українських жінок.

Здійснення заходів віктимологічної профілактики відносно жі­нок покладається на низку спеціальних органів та установ, які у своїй діяльності керуються Конституцією України, Сімейним та Кримінальним кодексами України, Кодексом України про адмініст­ративні правопорушення, законами України «Про міліцію», «Про попередження насильства в сім'ї», «Про захист суспільної моралі», указами Президента України «Про додаткові заходи щодо запобі­гання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних і а інших органів виконавчої влади в їх розшуку», «Про рішення Ради національної безпеки І оборони України» від 24 квітня 1998 ро­ку, «Про ефективність функціонування системи запобігання зло­чинним проявам проти особи і суспільства», «Про затвердження Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 ро­ки», що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України, окремим наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчини-

ли насильство в сім'ї» № 329 від 9 квітня 2002 року та низкою ін­ших нормативно-правових актів.

Безумовно, провідна роль у попередженні сексуальної експлуа­тації жінок та дівчат, насамперед, належить органам внутрішніх справ. Ось чому дуже важливо, щоб органи внутрішніх справ, здійснюючи свій обов'язок щодо виконання закону, не порушува­ли прав людини. Протидія торгівлі людьми, проституції, насиль­ству в сім'ї - складна проблема не лише з точки зору права та право-застосування. Її трудомісткість зумовлена, насамперед, людським фактором.

У березні 1998 року в структурі Головного управління Мініс­терства внутрішніх справ України було створено відділ по боротьбі з правопорушеннями у сфері громадської моральності. На відділ покладено виконання функцій щодо виявлення та документування протиправної діяльності осіб, які займаються звідництвом та суте­нерством, утриманням домів розпусти, втягненням неповнолітніх у проституцію, а також виготовленням, розповсюдженням, рекла­муванням та збутом порнографії, вивезенням жінок за кордон для залучення їх до проституції. На наш погляд, аналогічні підрозділи потрібно створити і в інших регіонах країни у складі УМВС облас­тей, а також розробити механізм міжнародного співробітництва між правоохоронними органами України та інших держав у про­тидії торгівлі людьми.

У 2005 році Міністерством внутрішніх справ України було створено Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгів­лею людьми та відповідні відділи в Головному управлінні Мініс­терства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, у м. Києві і Київській області, в УМВС України в областях, у м. Сева­стополі. Але, на жаль, поки що навіть не в усіх районних управлін­нях Міністерства внутрішніх справ України м. Києва функціонують такі відділи, не кажучи вже про інші регіони нашої країни.

Дуже важливо, щоб працівники міліції, які працюватимуть з жертвами насильницьких злочинів, мали відповідну етичну та спеціальну підготовку. Адже наша соціальна практика в минулому не давала можливості формувати потрібні якості у правоохоронця. Нехтування правами людини, потворне уявлення про жертв наси­льства, проституції, на жаль, властиві нашому суспільству.

Боротьба з торгівлею людьми включена до програм дій бага­тьох організацій на національному й міжнародному рівнях. Існу-

ють такі основні напрями роботи, які отримали в англомовному варіанті назву «схема трьох «р» (рrevention-protection-prosecution):

1) створення законодавчої і правозастосовної бази для ефектив­ного виявлення та покарання злочинців, які є організаторами тор-гівлі людьми;

2) проведення широкої інформаційної компанії для жінок з груп ризику та інших контингентів (батьки, родичі, викладачі тощо);

3) боротьба з торгівлею жінками неможлива без створення парт­нерства соціальних сил, яке об'єднувало б різноманітні структури ти інститути суспільства.

Членами такого партнерства можуть бути: а) національні дер­жавні/урядові органи; б) громадські організації (жіночі, правоза-хисні та ін.); в) засоби масової інформації; г) професійні об'єд­нання (освітні, медичні, наукові організації); д) бізнес-структури; е) міжнародні організації.

Таке партнерство налагоджується і в Україні. Кожний учасник партнерства має свої окремі функції та виконує ту чи іншу роботу, яка спрямована на досягнення загальної мети - протидії торгівлі людьми і секс-експлуатації жінок.

В Україні відкривається мережа центрів реінтеграції для дітей і жінок, створюється єдина система міжнародного співробітництва в галузі правової, матеріальної та соціальної допомоги, відкрива­ються в регіонах центри та притулки для осіб, які стали жертвами торгівлі людьми. В січні 2002 року, за підтримки Міжнародної ор­ганізації з міграції, було відкрито перший центр реінтеграції потер­пілих від торгівлі людьми, в якому вже 317 осіб отримали реабілі­тацію, 268 жінок - медичну реінтеграційну допомогу, 218 - психо­логічну.

До таких центрів також можна віднести інформаційно-коорди­наційний жіночий центр «Софія», де встановлено телефонно-інформаційну лінію підтримки, на громадських засадах працюють юрист-адвокат, психологи, соціальні працівники. Центр проводить просвітницьку, консультаційну роботу за двома напрямами: запо­бігання торгівлі людьми та профілактика домашнього насильства. Центр «Софія» налагодив співпрацю з міжнародним правозахис-ним центром «Ла-Страда», міжнародною організацією з міграції, жіночим консорціумом «Вінрок Інтернешнл», центрами «Жінка для жінки» та «Жіночі перспективи», які також протидіють торгів­лі жінками, надають моральну і матеріальну допомогу, намагаються

знизити нелегальну міграцію й сприяють реалізації потенціалу жі­нок в Україні.

У м. Києві було створено центри по роботі з жінками в Поділь­ському, Шевченківському та інших районах, метою діяльності яких є підвищення самоусвідомлення жінок, забезпечення їх під­тримки у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Центри по ро­боті з жінками пропонують реальну допомогу або корисну пораду. Головними напрямами роботи Центру по роботі з жінками є: 1) безкоштовні консультації психолога і юриста; 2) просвітницька діяльність серед жінок щодо запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками; 3) співпраця з урядовими та неурядовими ор­ганізаціями; 4) проведення роз'яснювальної роботи з молоддю щодо здорового способу життя; 5) організація та проведення семі­нарів, круглих столів, тренінгів з питань паритетних відносин чо­ловіків і жінок.

Отже, дуже важливо надавати українським жінкам соціальну та економічну підтримку, зокрема вдосконалювати законодавство у напрямі створення більш сприятливих умов для розвитку жіночого малого бізнесу, соціального підприємництва, громадських ініціа­тив. Українська громадськість намагається своїми силами «лікува­ти» цю загрозливу для майбутнього України тенденцію, сподіваю­чись на практичне втілення у життя існуючих програм, спрямова­них на попередження і протидію торгівлі людьми, особливо жін­ками та дітьми.

Щоб запобігти втягненню інших осіб у секс-бізнес, передусім, необхідно здійснювати подальше вдосконалення чинного вітчиз­няного законодавства, оскільки в сучасних умовах воно не ство­рює надійного правового захисту від різних зловживань, у тому числі й сексуальної експлуатації. Таким чином, доцільно:

- встановити більш сувору кримінальну відповідальність за сексуальну експлуатацію третіми особами жінок та дівчат;

- здійснити імплементацію основних положень міжнародно-правових документів з питань, до яких приєдналася Україна, за­безпечити їх виконання та продовжити компанію за подальшу ра­тифікацію міжнародних пактів та конвенцій з прав людини.

Лише інтегрований, комплексний підхід до проблеми поперед­ження злочинів, що вчинюються відносно жінок, допоможе ви­рішити зазначену проблему. Безумовно, до її вирішення необхідно залучити психологів, соціальних та медичних працівників, педа-

гогів, працівників правоохоронних органів, юристів, представни­ків інших професій. Головна мета полягає в тому, щоб унаслідок застосування спільних зусиль (держави, суспільства, всіх зацікав­лених органів і установ, громадських організацій) потерпілі від насильства жінки могли особисто вирішувати власну долю і від­находили варіанти щодо зниження ймовірності стати жертвою злочину.

Читайте також:

1. II. Загально-шкільні заходи
2. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
3. Адміністративно-запобіжні заходи
4. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
5. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
6. Антиінфляційні заходи у постсоціалістичних країнах
7. Архітектурно- планувальні заходи по поліпшенню стану міського середовища .Аналіз циклу життя споруди
8. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
9. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
10. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли
11. Винищувальні дезінсекційні заходи
12. Виробничого травматизму та профілактики профзахворювань. На

Переглядів: 860