Тема 15. Особистість і суспільство

1. Особистість, її основні ознаки і взаємозв'язок із суспільством.

2. Співвідношення необхідності, свободи і відповідальності в

діяльності особистості.

3. Соціальні ролі особистості. Роль особистості в історичному

процесі.

Вивчення першого питання “Особистість, її основні ознаки і взаємозв'язок із суспільством” варто починати з з'ясування змісту поняття “особистість”.

Існує безліч визначень цього поняття, але всі вони проблему особистості розглядають у зв'язку з поняттями “людина”, “індивід”, “індивідуальність”.

Людина - це найбільш загальне поняття, яке характеризує живу істоту (homo sapiеns), що виявляє той або інший ступінь розумності.

У суспільному житті людина виступає як індивід. Під поняттям “індивід” розуміється одиничний представник людського роду без урахування його біологічних особливостей, специфіки реального життя і діяльності, тобто як знеособлена істота. Індивідуальність – це неповторна своєрідність людини.

Кожна людина, живучи в суспільстві, характеризується як представник статі, як фахівець у якій-небудь професії, як громадянин, як член сім'ї тощо. Тим самим вона, на основі досвіду життя і процесу навчання, реалізує певне соціальне начало, виявляє себе як особистість.

Поняття “людина” і “особистість” нерідко ототожнюються, уживаються як синоніми. Однак між ними є різниця. По-перше, людина є цілісністю, а особистість - частиною, компонентом людини. По-друге, людина є істотою біосоціальною, тоді як поняття “особистість” характеризує суспільну сторону людини, що піднялася до певного рівня соціалізації.

Особистість –це окрема людина з певними рисами характеру, індивідуальними здібностями і схильностями.

Це поняття використовується тільки стосовно окремої людини, і до того ж починаючи тільки з певного етапу її розвитку. Не можна говорити про особистість новонародженої або маленької дитини. Особистістю в специфічному значенні цього слова є людина, що має свій світогляд, свої позиції і яскраво виражене ставлення до життя.

Невід'ємними ознаками особистості виступають розумність, володіння мовою, здатність до трудової діяльності, самостійність, прагнення до волі, сила волі, оригінальність почуттів, відповідальність. Ці ознаки особистості детермінуються всією системою суспільних відносин, всім укладом соціального життя.

Основним видом діяльності особистості є праця. У праці виявляються соціальні якості людини, що роблять її особистістю. У цьому плані можна стверджувати, що суспільство формує особистість шляхом її соціалізації, шляхом впливу на неї соціального середовища.

Особистість не тільки формується соціумом, соціальним середовищем, але й сама впливає на них у залежності від освіти, професії, суспільного становища й активності. Визначальна роль у цьому процесі належить соціумові, який створює відповідні умови для діяльності особистості.

Разом з тим треба враховувати, що взаємозв'язок між особистістю і суспільством залежить також від індивідуальної життєдіяльності особистості, так само, як від потреб і можливостей суспільства, від того, які умови створені в ньому для спілкування і виокремлення особистості, для її самотворчості.

Необхідно також враховувати можливість загострення взаємин між особистістю і суспільством, особливо під час кризових явищ у соціальній системі, в умовах ослаблення керованості соціальними процесами чи її неефективності. Ці процеси зараз властиві нашому суспільству і виражаються, в першу чергу, в ціннісній і практичній переорієнтації в області економіки, політики і духовної сфери.

Зміна ціннісних орієнтирів, порушення балансу інтересів викликають в особистості відчуття соціальної незахищеності і, як наслідок, по-перше, орієнтацію на індивідуальне виживання (“кожний за себе, один Бог за всіх”); по-друге, посилення групового егоїзму, тобто спроб захистити індивідуальні інтереси, спираючись на інтереси групові, причому будь-якими засобами. По-третє, відбувається посилення стихійного процесу порівняння майнового стану різних груп у суспільстві, в результаті чого виникають особливо агресивні типи поведінки.

Аналіз другого питання “Співвідношення необхідності, свободи і відповідальності в діяльності особистості” доцільно почати з з'ясування змісту категорій “свобода”, “необхідність”, “відповідальність”.

Поняття свободи є багатогранним. Її можна розуміти як смисл і ціль людського існування і як єресь, найтяжчий злочин; як порожню фікцію і як шлях до божественного блага, порятунок душі, як засіб відновлення людського достоїнства і як шлях до соціальної рівності. Діапазон цього поняття включає так само спектр негативних проявів (свобода “від”) і різноманіття позитивного (свобода “для”).

Свобода характеризує сутність людини і її існування, що полягають у можливості мислити і діяти у відповідності зі своїми уявленнями і бажаннями. У той же час слід враховувати, що в розвитку природи і суспільства панує необхідність. Вона є первинною. У природі і суспільстві необхідність існує у формі об'єктивних законів. Закони, що не пізнані людиною, виявляють себе як “сліпа” необхідність. Людина, якій не відома об’єктивна суть законів розвитку дійсності, залишається несвободною. Чим глибше і повніше вона пізнає їх, тим більш свободною і свідомою стає її діяльність.

У цьому плані, свобода є пізнанням необхідності і дією відповідно до цих знань.

Що стосується особистості, яка живе і діє в суспільстві, свобода є її правом робити все, що дозволено законами, які виражають пізнану необхідність. Якщо людина пізнала необхідність і знає, як робити, щоб досягти поставленої мети, то вона втрачає залежність від неї. Необхідність стає внутрішнім змістом її знань і умінь. Людина ніби звільняється від зовнішнього прояву необхідності й дістає можливість діяти вільно. Прояв волі у відповідності до необхідності обумовлює досягнення бажаної свободи, тому що людина робить так, як диктує її воля, а не за примусом.

Про свободу можна говорити тільки тоді, коли в людини є вибір не тільки цілей діяльності, але й засобів, необхідних для її здійснення. Об'єктивною умовою свободи вибору є існування спектра можливостей. У цьому випадку міра можливості прямо пропорційна мірі необхідності: можливим є те, що не суперечить об'єктивним законам і для реалізації чого є відповідні умови. Крім цього, людина повинна впливати на створення відповідних умов, за яких вона може реалізувати бажану можливість. Кожен вибір зв'язаний з перевагою однієї з альтернативних можливостей і відмовленням від інших.

З'ясування загального розуміння свободи дозволяє виділити її конкретні аспекти. Серед них на перший план висуваються такі: економічна свобода, що припускає волю прийняття економічних рішень і дій; політична свобода, що складається, у першу чергу, з набору цивільних прав, які гарантують людині участь у керуванні суспільними справами; духовна свобода - вільний вибір світогляду, ідеології, системи моральних цінностей, свобода совісті тощо.

Свобода особи завжди вимагає і її відповідальності. Якщо свобода означає для особистості можливість вибору тієї або іншої форми дії в конкретній ситуації на основі пізнаної необхідності, то відповідальність - це здатність особистості приймати рішення, що відповідають обстановці, передбачати наслідки своїх дій і, нарешті, особистість повинна нести відповідальність перед кимсь - перед суспільством, судом, начальником, Богом або своєю власною совістю. Відповідати (звідси термін “відповідальність”) доводиться за вчинене, за наслідки дій, що ставлять людину в положення обвинувачуваної. Етика відповідальності – це етика вчинку; якщо вчинок не відбувся, немає і відповідальності.

Залежність між волею і відповідальністю особистості є прямо пропорційною: чим більше свободи людині надає суспільство, тим більшою є її відповідальність за використання цієї свободи. Острах відповідальності, відхилення від неї - одна з негативних якостей особистості. Усвідомлення відповідальності, готовність прийняти її на себе - риса особистості, що лежить в основі довіри до неї.

Соціальна відповідальність особистості виявляється в різних формах: політичній, правовій, моральній, адміністративній. Існують ще індивідуальна, колективна і різні види професійної відповідальності. Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. У суспільстві не може бути особистості, вільної від відповідальності в якій-небудь формі.

При вивченні третього питання “Соціальні ролі особистості. Роль особистості в історичному процесі” необхідно визначити соціальний статус особистості, її здатність бути активним суб'єктом історичного процесу.

Соціальна визначеність особистості знаходить своє виявлення в категоріях соціального статусу і соціальних ролей. Ці поняття, визначають місце індивіда в соціальній системі, конкретизують його спосіб життя і соціальні функції особистості.

Поняття соціального статусу і соціальних ролей зв'язані між собою як можливість і дійсність, як потенційне й актуальне буття. Їхній взаємний зв'язок означає, що всякий статус може бути реалізований через ту або іншу сукупність ролей, обумовлених як цим статусом, так і індивідуальними особливостями особистості.

Співвідношення соціального статусу і соціальних ролей є одним з аспектів свободи. Той суспільний лад є більш свободним, котрий, усуваючи тверду фіксованість статусу особистості, разом з тим допускає більше число рольових проявів особистості в межах кожного статусу.

Межі рольової поведінки особистості в суспільстві чітко визначені, оскільки зсув різних функцій або неадекватне їхнє виконання може привести до порушення рівноваги всієї соціальної системи. Для забезпечення границь рольової поведінки використовується ціла система соціального контролю.

Багатоплановість життя суспільства визначає і розмаїтість соціальних ролей особистості. Студент повинний осмислити вихідну, базисну роль особистості, що полягає, по-перше, у тому, що особистість є трудівником. По-друге, особистість завжди прагне виступати в ролі власника, використовуючи для цього результати своєї фізичної або інтелектуальної праці. По-третє, особистість завжди виявляє себе як споживач вироблених суспільством цінностей. По-четверте, особистість виконує роль сім'янина, що полягає в господарсько-побутовій діяльності і вихованні своїх дітей. По-п'яте, особистість виконує роль громадянина відповідно до наданих йому прав й обов'язків. По-шосте, особистість відіграє вирішальну роль у захисті своєї країни від будь-яких форм зовнішньої агресії.

Всі перераховані основні соціальні ролі є взаємозалежними і виконуються особистістю в залежності від соціальної зрілості і професійної підготовленості.

Ступінь цієї зрілості і рівень активності визначають роль індивіда в суспільстві, є основою для поділу особистостей на рядові і видатні, а, отже, визначає і їхню роль в історичному процесі.

У зв'язку з цим належить знати, які існують уявлення про роль особистості в історії.

Волюнтаризм заперечує об'єктивний характер законів суспільного розвитку і стверджує, що розвиток суспільства залежить від волі “героїв”, що ведуть за собою “юрбу”. Тут проголошується ідея про визначальну роль особистості в історичному процесі.

Фаталізм, навпаки, заперечуючи роль особистості, вважає, що в людській історії усе визначається долею, що людина не здатна впливати на хід подій.

Сучасна соціально-філософська наука у розумінні ролі особистості в історії виходить з того, що розвиток суспільства є закономірним процесом, який здійснюється завдяки діяльності людей. Якщо вся історія складається з діяльності народних мас і особистостей, то кожна людина вносить свій внесок у загальний потік громадського життя. Цей внесок залежить як від соціальних умов, так і від індивідуальних якостей особистості. А звідси висновок: найбільш видатні з них здатні до більш глибокого і масштабного впливу на хід історичних подій.

^* _* ^*

У довідковій літературі з даної теми дивіться статті:

Новаяфилософская энциклопедия. В 4-х т. - М.: 2001. Ст.: “Личность”, “Народ”, “Свобода воли”, “Ответственность”, “Свобода”.

Філософський енциклопедичний словник. - К.: 2002. Ст.: “Особистість”, “Свобода”, “Свобода волі”, “Відповідальність”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 14. Буття людини як проблема філософії	\|	Тема 16. Культура і цивілізація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.