• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИДИ ТКАНИН. РЕГЕНЕРАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РІЗНИХ ТКАНИН

Тканина - це жива система, яка складається з клітин і міжклітинної речовини, що має загальний розвиток і виконує певну функцію.

За будовою, функцією та розвитком розрізняють таки види тканин: І.- епітеліальну, 2.- сполучну, 3.- м'язову, 4.- нервову.

1. Епітеліальні тканини розташовуються у вигляді суцільних скупчень, переважно пластів, які покривають зовнішні поверхні та внутрішні порожнисті органи. З поверхневим розташуванням епітеліальних тканин пов'язані захисна і обмінна функції та регенераційна здатність. В епітеліальній тканині немає кровоносних судин, а живлення її відбувається за рахунок глибше розміщених судин сполучних тканин. За формою вони бувають плоскими, кубічними і циліндричними. Розрізняють наступні види епітелію:

а) плоский одношаровий епітелій,

б) кубічний одношаровий епітелій,

в) циліндричний епітелій,

г) війчастий епітелій,

д) багатошаровий епітелій,

ж) судинний епітелій.

2. Сполучні тканини або опорно-трофічні. Не мають зв'язку і зовнішнім середовищем. Характерною особливістю цієї тканини є наявність між клітинами сильно розвинутої міжклітинної речовини. Вона може бути рідкою (плазма і рові), драглистою та волокнистою (колагенові, еластичні волокна волокнистої сполучної тканини). Розрізняють наступні види сполучних тканин:

- пухка волокниста сполучна тканина- утворює сполучно-тканинний шар слизових і серозних оболонок, заповнює прошарки між органами і знаходиться в товщі органів. Виконує опорну, трофічну та захисну функцію. Різновидом її г жирова тканина.

- ретикулярна тканина складається з розгалужених клітин зірчастої форми, які взаємно пов'язуються за допомогою ретикулінових волокон. Утворює основу червоного кісткового мозку, що виконує функцію кровотворення.

- щільна волокниста сполучна тканинамає велику кількість колагенових волокон, які утворюють упорядковано розташовані міцні пучки. В одних органах вони переплітаються (шкіра, білкова оболонка ока), а в інших розташовується паралельно відповідно до напрямку дії розтягуючих сил (зв'язки).

- хрящова тканина утворена зі щільної та пружної міжклітинної речовини. Залежно від будови міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини: волокниста, еластична, гіалінова. Прикладами волокнистого хряща є міжхребцеві диски, еластичного-вушна раковина, гіалінового- суглобові хрящі. Хрящі не мають кровоносних судин. Живлення, ріст та регенерація їх відбувається за рахунок поверхневої пластинки - охрястя. Воно утворене з різновиду иолокнистої сполучної тканини, що має мезенхімні елементи, судини, і нервові закінчення.

- кісткова тканина складається з основної міжклітинної речовини - осеомукоїду, пучків колагенових волокон і невеликої кількості клітинних елементів, які взаємно пов'язані відростками. Колагенові волокна розташовані впорядковано, внаслідок чого утворюються кісткові пластинки. Пластин­часта будова зміцнює кісткову тканину, яка є основою кісток. За винятком суглобових поверхонь, покритих хрящами, кістки оповиті сполучнотканинною оболонкою - окистям.

3. М'язові тканининалежать до групи збудливих тканин. Процес збудження виявляється в них специфічною реакцією - скороченням. Скоротлива здатність м'язових елементів зале­жить від особливих органоїдів - міофібрил, що мають форму ниток, розташованих у м'язовій цитоплазмі. Кожна міофібрила складається з часточок - протофібрил, які побудовані з видовжених макромолекул білків - міозину і актину.

Різновиди м'язових тканин: посмугована м'язова тканина - на мікроскопічних препаратах якої спостерігаються чергу­вання світлих і темних смуг; гладенька м'язова тканина, що не має поперечної смугастості, м'язова тканина серця.

4. Нервова тканинамає складну будову. Основним структур­ним і функціональним елементом нервової тканини є нервова клітина з відростками - нейрон. Нейрони мають виняткову властивість - утворюють численні контакти, що служать для передачі збудження з одного нейрона на інші. Місця цих контактів мають назву синапси. Нейрони дуже різноманітні за своєю будовою, Найтиповішою є модель нейрона, якій властивий один довгий відросток - нейрон або аксон і численні розгалужені короткі відростки - дендрити. Нервова клітина є організаційним центром нейрона і називається його тілом. У ній відбуваються найскладніші процеси, пов'язані з обробкою інформації.

Регенерація - утворення замість пошкодженої частини організму нової. Регенерація буває фізіологічною (послідовне обновлення складових частин організму в процесі їх життєвої діяльності, або регенеративною (здійснюється зразу ж після пошкодження).

Регенерацію поділяють на три періоди:

а) закриття рани та зміни, зв'язані з пошкодженням,

б) закладка новостворених структур,

в) подальший ріст і диференціювання тканин.

Закриття рани здійснюється в першу чергу в результаті виникнення кров'яного згустку або пробки з лейкоцитів. Наступний період характеризується закладкою основних рис організації регенеруючих органів. В зв'язку з цим також проходить часткове зруйнування старих структур. Клітини, що входять до складу, якщо вони не загинули, гублять особ­ливості, властивості їх стійкому стану та приймають ознаки, які притаманні молодим клітинам, які приймають активну участь в процесі розвитку* Клітини приймають округлу форму - кругле ядро з округлим ядерцем. В цілому цей комплекс змін може бути названий активізацією клітин. Акти- нповані клітини починають ділитись, що призводить до збіль­шення їх кількості. Крім того значну роль в активізації відіграє переміщення цих клітин в ділянку утворення нових структур.

В третьому періоді регенерації спостерігається ріст по новому створених частин і диференціювання всіх недостаючих структур. Ріст проходить за рахунок розмноження клітин, так і за рахунок < тіюрення ендоплазматичних структур і гіпертрофії клітин.

Характерна особливість регенеруючих клітин - це активація, перехід у стан, коли вони спроможні до гіерег- норення, і водночас не втрачають повністю ознак спеціа­лізації. Регенераційна гіпертрофія є також у більшості внутрішніх органів: печінки, селезінки, яєчників, залоз - щитоподібній, слинній та підшлунковій.

Часто доводиться стикатися з недосконалою регенерацією »(к> порушенням регенеративного процесу. Створення умов для усунення такого виду порушень є одним із важливих завдань медицини. Розроблені прийоми різних трансплантантів.

ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ

Твердий скелет людини складається більш ніж з 200 кісток, і яких 95 - парні кістки. Скелет важить 5-6 кг., складає у чоловіків - 10%, а у жінок 8,5% від загальної ваги тіла. Скелет людини виконує такі функції: опори, руху, захисту, обміну речовин і кровотворення.

В залежності від форми кістки поділяються на плоскі, довгі пі короткі, трубчасті, змішані.

До довгих кісток відносяться довгі трубчасті кістки кінцівок, які складаються з середньої частини - тіла (діафіз) і а двох потовщених кінців - верхнього та нижнього (епіфізів). V дитячому віці між діафізом і епіфізом міститься хрящ - мегафіз, за рахунок якого відбувається ріст кістки.

Кожна кістка - це окремий орган. Механічні властивості кістки визначає кісткова тканина. Однак складовим компонентом є також кістковий мозок, сполучнотканинна оболонка окістя - судини і нерви.

Всі сполучення кісток поділяються на два основні види:

- несуглобові сполучення,

- суглобові сполучення або суглоби.

Несуглобові сполучення за характером речовини, що їх сполучає розрізняють:

- синдесмоз - щільна сполучна тканина (шви, мембрани, зв'язки),

-синхондроз - хрящі (сполучення тіл хребців),

-синостоз - кісткова тканина,

Більшість кісток з'єднані між собою за допомогою суглобів. У кожному суглобі є три основних елементи - суглобова по­верхня, вкрита хрящем, суглобова сумка, що герметично зак­риває суглоб і скріплює його, га суглобова порожнина, в якій знаходиться синовіальна рідина, що виконує роль мастила, сприяє вільному ковзанню суглобових поверхонь кісток.

ІІри визначенні рухів у суглобах умовно проводять три осі:

- поперечну (навкруг неї відбувається згинання і розгинання),

- сагітальну (відведення та приведення),

- вертикальну, (колові рухи - обертання) .

За формою суглоби поділяються на:

- кулясті, еліпсоподібні, сідлоподібні, блокоподібні,

У скелеті людини розрізняють такі відділи: скелет голови

5. череп; скелет тулуба, скелет верхніх кінцівок, скелет

нижніх кінцівок.

Скелет голови - череп (рис.З) складається з великої кількості, з'єднаних між собою, парних і непарних кісток. Парні кістки - тім'яна, скронева, слізна, нижня носова раковина, піднебінна, верхня щелепа, клиноподібна, решітчаста, під'язикова кістка, леміш. Череп поділяється на два відділи: мозковий та лицевий. До кісток мозкового черепа відносяться: лобова кістка, тім'яна, потилична, скронева, клиноподібна та решітчаста кістки. В черепі прийнято розпізнати склепіння та основу.

До лицевого відділу відносяться: носова кістка, слізна кістка - лежить в передній частині внутрішньої стінки орбіти, піднебінна - входить до складу твердого піднебіння, леміш - входить до складу носової перетинки, продовжуючись у м'якій частині носа у вигляді хрящової пластинки. Під'язикова кістка міститься між нижньою щелепою та щи­топодібним хрящем гортані і оточена м'язами шиї.

1- лобова,

2- тім'яна,

3- скронева,

4- клиноподібна,

5- решітчаста,

6- носова,

7- верхня щелепа,

8- сльозна,

9- вилична,

10 - нижня щелепа

Рис. З

Через численні отвори черепа проходять кровоносні судини, черепно-мозкові нерви.

При травмах черепа можуть пошкоджуватись нерви та судини, мозкова речовина, спостерігається кровотеча з вух, носа, очей. Усі кістки черепа, крім нижньої щелепи, з'єднуються за допомогою швів. Нижня щелепа з'єднується зі скроневими кістками парним скронево-щелепним суглобом, в якому можливі рухи у трьох площинах.

До складу скелету тулуба хребетний стовп, скелет грудної клітки: груднина та 12 пар ребер. Хребет складається з 33-34 хребців.

Відділи хребта: шийний - 7 хребців, грудний - 12 хребців, поперековий - 5 хребців, крижовий - 5, куприковий - 4-5 хребців. Хребець складається з тіла і дуги, що разом обмежують хреб­цевий отвір. Від дуги відходять сім відростків: 2 верхні і 2 нижні - суглобові, 2 поперечні та один непарний - остистий відросток.

Хребці сполучаються між собою за допомогою міжхребцевих дисків та суглобових відростків. Хребцеві отвори хребців утворюють хребтовий канал, в якому знаходиться спинний мозок та його оболонки. Хребет новонародженого майже прямий. По мірі розвитку дитини утворюються вигини хребта. Розрізняють два вигини вперед - шийний та поперековий - лордози; два вигини назад - грудний і крижовий - кифози. Ці вигини виникають в наслідок вертикального положення людини і послаблюють струс голови і тулуба при ходьбі, бігу, стрибках

Груднина - плоска кістка, складаєтьсяз ручки, тіла та мечо подібного відростка.

Ребра - плоскі вигнуті кістки. Розрізняють ребра справжні несправжні та коливні. Ребро складається з кісткової частини та хряща. Своїми задніми кінцями ребра з'єднуються тілами хребців та їх поперечними відростками. Передні кінці 7 верхніх ребер своїми хрящами сполучаються з грудниною, їх умовно називають справжніми. 5 інших ребер з грудниною не сполучаються і їх називають несправжніми. Хрящі УІІ-Х пар ребер утворюють реберну дугу, а ХІ-ХІІ пари ребер передніми кінцями вільно закінчуються у м'язах і називаються коливні

Рис. 4

Груднина, ребра, грудні хр^оці та їх сполучення утворюють скелет грудної клітки, в якій знаходяться важливі внутрішні органи - серце, легені, стравохід ^та ін. Завдяки ритмічним коливан­ням грудної клітки збільшується та зменшується її об'єм - відбу­вається вдих і видих. Величина та форма грудної клітки залежить від віку, статі та індивідуальних особливостей організму.

Скелет верхньої кінцівки (рис. 5) складається з плечового пояса і а скелету вільної верхньої кініки. Плечовий пояс складається і двох парних плоских кісток: ключиці та лопатки.

Скелет вільної верхньої кінцівки поділяється на три відділи - плече, передпліччя та кисть.

Плече складається з плечової кістки. Плечова кістка має на верхньому епіфізі головку, анатомічну шийку, великий і малий гор­бок, далі - звужене місце - хірургічну шийку. На її нижньому епіфізі г бічні шорсткі виступи - надвиростки, вінцева і ліктьова ямки, а нижче їх - блокоподібна суглобова поверхня для зчленування з ліктьовою і променевою кістками, які утворюють передпліччя.

Рис.5

Кістки кисті діляться на кістки зап’ястка (8 кісток, лежачих у два ряди), кістки п'ястка (5 кісток) і фаланги пальців (у великого пальця - 2, у інших пальців - по З фаланги).

Суглоби верхніх кінцівок.Розрняють: плечовий суглоб - згинання, розгинання, відведення та приведення, круговий рух, ліктьовий суглоб - згинання т розгинання, променевозап'ясний суглоб - згинання та ^згинання, круговий рух.

Скелет нижньої кінцівки складається із тазового пояса та скелету вільної нижньої кінцівки Тазовий пояс - крижова кістка, куприк та дві тазові кістки. Тазова кістка представлена трьома кістками; клубовою, лобковою та сідничною. На місці їх з'єднання є кульшова западина, в якій знаходиться головка стегнової кістки.

У клубовій кістці розрізняють і крило, яке має край (гребінь) з передньою верхньою остр і розташованою під нею передньою нижньою остю. Внутрішня поверхня клубової кістки має клубову ямку, зовнішня – сідничні лінії, задня – суглобову поверхню вушко подібної форми для сполучення з крижами.

В лобковій кістці виділяють тіло і дві гілки - нижню і верхню, остання має горбок і гребінь.

У сідничній кістці розрізняють тіло., сідничний горб, ость з великою та малою вирізками по боках, а також гілку, яка сполучається з нижньою гілкою лобкової кістки, обмежуючи разом з нею замкнутий отвір.

Кістки тазового пояса сполучаються між собою за допомогою парного, майже нерухомого крижово-клубового суглоба і лобкового зрощення (симфізу) та скріпляються зв’язками. Жіночий таз ширший та коротший від чоловічого, кісткові виступи в ньому більші згладжені. У жінок малий таз виконує роль пологового каналу.

Скелет вільної нижньої кінцівки включає стегнову кістку, кістки гомілки та стопи. Стегнова кістка є найдовшою кісткою скелета. На її верхній частині є головка, шийка, великий та малий вертлюги, на нижньому епіфізі - два надвиростки, два виростки із суглобовою поверхнею і міжвиросткова ямка. Надколінок (чашка) - це невелика сесамоподібна кісточка, розташована в сухожилку чотириголового м'яза стегна.

Кісток гомілки - дві: товста - великогомілкова і тонка - малогомілкова. Стопа поділяється на передплесно, плесно і фаланги пальців. Кісток передплесни сім: п'яткова, надп'яткова, човноподібна, кубоподібна і гри клиноподібні. Плесно складається з 5 коротких трубчастих кісточок, кожний палець з 3 фаланг (великий з двох).

Скелет вільної нижньої кінцівки має три великих суглоби: кульшовий, колінний, гомілковостопний. Колінний суглоб створений трьома кістками: стегновою, великою гомілковою кісткою та притиснутим спереду надколінником.

Читайте також:

1. А) Товар і його властивості.
2. Адаптаційні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів різних спеціалізацій.
3. Аеродинамічні властивості колісної машини
4. Але різних за значенням
5. Але різних за значенням.
6. Аналізатори людини та їхні властивості.
7. Аналізатори людини та їхні властивості.
8. Арифметичні операції в різних системах числення
9. Атрибутивні ознаки і властивості культури
10. Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів.
11. Білки, властивості, роль в життєдіяльності організмів.
12. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.

Переглядів: 1368