Вибір типу та розрахунок необхідної кількості вогнегасників рекомендується проводити залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин і матеріалів в приміщенні, що захищається, або об'єкта відповідно до “Типових норм належності вогнегасників” НАПБ Б.03.001-2004 та “Правил експлуатації вогнегасників” НАПБ Б. 01.008-2004.
В таблиці 7.7 наведені норми оснащення при-міщень ручними вогнегасниками. В таблиці 7.8 наведено розподіл класів можливих пожеж.
Вибір типу вогнегасника (пересувний або ручний) обумовлений розмірами можливих вогнищ пожежі. При їх значних розмірах необхідно використовувати пересувні вогнегасники.
В таблиці 7.9 наведені норми оснащення приміщень пересувними вогнегасниками.
Пожежний зв'язок і сигналізація
Пожежний зв'язок і сигналізація передбачаються для своєчасного повідомлення про виникнення пожежі, централізованого управління пожежного підрозділу і для керівництва гасіння пожежі.
Для цієї мети застосовуються сигналізатори, які визначають наявність в повітрі виробничих приміщень вибухонебезпечних концентрацій, автоматичні пожежні оповіщувачі, оповіщувачі ручної дії, телефонний зв'язок.
Велике значення має автоматична сигнализація, яка сповіщає про наявність вибухонебезпечних концентрацій горючої пари або газів у виробничих приміщеннях. Для цієї мети застосовуються різні газоаналізатори вибухозахищеного виконання.
Сигналізатор ПГФ має шкалу від нуля до нижньої межі вибуховості для таких газів, як метан, водень, пари бензину, спиртів і ефірів.
Сигналізатори СГГ і СВК при вмісті горючого газу в кількості 20% від нижньої межі вибуховості подають аварійні сигнали – світловий і звуковий. Датчики цих приладів встановлюються в місцях, де найбільш вірогідна поява горючих газів і виконуються у вибухозахищеному виконанні. Вторинний прилад і блок живлення встановлюються там, де немає пальних газів.
Вибір типу сигналізатору здійснюють залежно від наявності тих чи інших хімічних речовин у виробничому приміщенні.