Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



СТУДІЙНІ ПОШУКИ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ

ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА 60-80-х років

Післясталінська політична відлига кінця 60-х років дала змогу вітчизня­ному театрові певною мірою вийти за межі «прокрустового ложа» тоталі­тарного мистецтва. Із забуття повернулися імена багатьох визначних теат­ральних діячів, репресованих у 30-х роках. Було здійснено, кілька постано­вок за п'єсами М. Куліша, видано спогади про Леся Курбаса, реконстру­йовано його виставу «Гайдамаки».

Наприкінці 60-х - у середині 70-х років формується нове покоління українських акторів і режисерів, серед яких С. Данченко, Б. Ступка, В. Івченко, Ф. Стригун. Саме цьому поко­лінню належить провідна роль у теат­ральному процесі 70-80-х років, що увійшли в історію як «застійні». Того­часна українська драматургія (О. Коломієць, М. Зарудний) позначена продовженням традицій О. Корнійчу­ка. Однак попри ідеологічні обмежен­ня та репертуарний голод на сценах українських театрів з'являлися виз­начні постановки: «Кассандра» Київ­ського театру ім. І. Франка, «Камін­ний господар» Харківського театру ім. Т. Шевченка, «Земля» Чернівець­кого театру ім. О. Кобилянської, «Ук­радене щастя» Львівського театру ім. М. Заньковецької.

Кінець 80-х - початок 90-х років XX ст. став у театральному мистецтві України часом шукань, значних орга­нізаційних змін. Було створено низку нових театрів і так званих театрів-студій, з'явилася велика кількість експе­риментальних вистав. Український театр увійшов в епоху постмодернізму (режисери В. Козьменко-Делінде, В. Малахов, О. Більченко, О. Ліпцин). Така «оксамитова» революція передбачала відмову від ілюзіоніст­ського, життєподібного типу театру, пошуки принципово нової знакової те­атральної мови, студійне виховання актора.

Невеличкі театри-студії, що пере­важно працювали в камерних залах, а інколи у підвальних приміщеннях, га­ражах, галереях, попри їхні скромні реальні можливості сприяли станов­ленню нового покоління українських режисерів-експериментаторів, які зреш­тою зуміли кинути виклик старим те­атральним схемам. На їх сценах з'я­вився особливий репертуар - раніше заборонена драматургія абсурду, спектаклі-колажі за культовою про­зою XX ст. (Дж. Джойс, Ф. Кафка, П. Зюскінд), своєрідно інтерпретува­лася національна класика.

Один із найвідоміших експеримен­тальних, авангардних театрів Украї­ни - Львівський театр ім. Леся Курбаса під керівництом Володимира Кучинського.Цей режисер, обравши для свого театру ім'я творця україн­ського сценічного авангарду 20-х ро­ків, спробував відновити театр-лабо­раторію, театр-майстерню, головну мету якого він вбачав у створенні за­собами театру особливої творчої мате­рії, здатної вивести на поверхню жит­тя людського духу.

На початку 90-х років в Україні з'явилася когорта молодих режисерів, які творили альтернативне мистецтво не в студійних колективах, а в систе­мі державних театрів. На малій сцені Національного академічного драматич­ного театру ім. І. Франка поставив свою першу виставу нині відомий у сві­ті А. Жолдак, Державний угорський театр у Береговому очолив А. Віднянський - тепер головний режисер Націо­нального театру в Будапешті, в Київ­ському державному театрі драми і ко­медії на лівому березі під керівниц­твом Е. Митницького виросла ціла ко­манда режисерів-експериментаторів - Д. Богомазов, Ю. Одинокий, Д. Лазорко, які нині успішно працюють у різних театрах України і за кордоном. Кілька спроб створити новий тип аван­гардного театрального колективу від­булося в Харкові, зокрема на малій сцені Харківського театру ім. Т. Шев­ченка, свого часу очолюваного Лесем Курбасом, що дістав назву «Бере­зіль». Одна з кращих постановок на цій сцені - вистава «Маклена Граса» за М. Кулішем режисера С. Пасічника. Нині в Україні працюють чотири театри, що мають статус національних: Національна опера України ім. Т. Шев­ченка, Національний академічний дра­матичний театр ім. І. Франка, Націо­нальний Львівський академічний те­атр ім. М. Заньковецької та Націо­нальний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, а також по­над десяток академічних колективів і велика кількість державних театрів й антреприз.

Національний академічний драма­тичний театр ім. І. Франка з 1979 по 2001 р. очолював режисер Сергій Данченко.За час його керівництва в теат­рі утвердилися й зміцніли кращі тра­диції акторської школи, сформувало­ся нове покоління провідних акторів української сцени: Б. Бенюк, А. Хостікоєв, Н. Сумська, Л. Кубюк, Л. Смородіна, О. Задніпровський. Кращі вистави з творчого доробку С. Данченка - «Украдене щастя» І. Франка, «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта, «Енеїда» за І. Котляревським, «Тев'є-Тевель» за Шолом Алейхемом, «Ко­роль Лір» В. Шекспіра, «За двома зайцями» М. Старицького - досі збе­рігаються в репертуарі франківців. Нині художній керівник театру - Бог­дан Ступка.

З 1987 р. головним режисером На­ціонального Львівського академічного театру ім. М. Заньковецької є Федір Стригун.За останнє десятиріччя на сцені театру з'явилися такі вистави, як «Павло Полуботок» К. Буревія, «На­родний Малахій» М. Куліша, «Натал­ка Полтавка» І. Котляревського, «Ха­зяїн» І. Карпенка-Карого, «Ісус, син Бога живого» В. Босовича, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра.

У репертуарі Національного акаде­мічного театру російської драми ім. Лесі Українки вистави «Школа скандалу» Р. Б. Шерідана, «Ревізор» М. Гоголя, «Пані міністерша» Б. Нушича, в яких беруть участь провідні актори театру Т. Назарова, Ю. Мажуга, В. Заклунна, Л. Кадочникова, О. Бондаренко, В. Задніпровський, Ю. Гребельник та ін.

На початку нового тисячоліття те­атральне мистецтво України знову опинилося на роздоріжжі. Стара ме­режа державних театрів, створена ще в 30-х роках XX ст., потребує рефор­мування, утверджується також новий тип видовища, виникають нові органі­заційні театральні форми. Так, у Ки­єві було створено перший приватний театр «Браво» (художній керівник Л. Титаренко), виникли театральні агентства, антрепризи, актори дер­жавних театрів почали працювати за контрактом.

Проте головне - кардинально змі­нюється сам театр. Відтак, у сучасно­му театральному процесі помітні дві основні тенденції: з одного боку, те­атр вбирає в себе дедалі більше еле­ментів розважальних видів мистецтв - шоу, естради, цирку, з іншого, - , він стає елітарнішим, тяжіє до камерності й втрачає риси масового мистецтва, такого, яким він був упродовж бага­тьох років.

 


Читайте також:

  1. Архітектура Грецького театру
  2. Види театру. Види театрального спектаклю.
  3. Вимоги до проведення сучасного уроку
  4. Вимоги, які пред'являються до сучасного менеджера
  5. Виникнення і характеристика сучасного організованого молодіжного руху в Україні
  6. Вплив глобалізаційних процесів на культуру сучасного світу.
  7. Геополітична структура сучасного світу.
  8. Демографічні проблеми сучасного світу і завдання демографічної науки.
  9. Дефекти сучасного ринку і функції держави
  10. Досягнення сучасного геодезичного приладознавства
  11. Економічна система сучасного капіталізму
  12. Економічний розвиток України на рубежі ХIХ-ХХ століть: промисловий переворот, індустріалізація, аграрні реформи, торгівля, фінанси і кредит




Переглядів: 787

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЕПОХА ІДЕОЛОГІЧНИХ МІФІВ СОЦРЕАЛІЗМУ | Соціальна організація і соціальна спільність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.