• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічна система сучасного капіталізму

Дисперсійний аналіз моделі та обчислення коефіцієнта множинної детермінації

Аналіз ступеня адекватності побудованої моделі та вибіркових даних

Оцінка параметрів лінійної економетричної моделі

Оцінки параметрів визначимо за методом найменших квадратів. Запишемо теоретичну модель у векторно-матричному вигляді:

.

Сформуємо матрицю Х, першим стовпчиком якої будуть елементи, значення яких дорівнюють одиниці, іншими – значення пояснюючих змінних, та вектор , елементи якого складаються із значень залежної змінної.

Транспонуємо матрицю Х:

Перемножимо матрицю X^¢ спочатку на матрицю X, потім на вектор :

.

Обчислимо матрицю, обернену до X^¢Х. Ця матриця існує, якщо визначник матриці X^¢Х не дорівнює нулю: . Тому спочатку розрахуємо визначник матриці X^¢Х:

det(X^¢Х)=93643,75.

Тоді:

.

Використовуючи формулу

знаходимо статистичні оцінки параметрів моделі за методом найменших квадратів:

.

Таким чином, .

Отже, залежність ціни автомобіля від його віку та об’єму двигуна має вигляд:

.

Обчислимо вектор за формулою:

,

результати розрахунків наведено в табл.12.2.

Таблиця 16.2

Правильність виконаних розрахунків можна перевірити, порівнюючи середні значення та , де:

,

оскільки , то попередні розрахунки є вірними.

Для подальшого статистичного дослідження моделі використаємо результати таблиці 16.2.

Визначимо ступінь адекватності моделі та статистичних даних через відхилення між фактичними значеннями та значеннями, обчисленими за моделлю. Запишемо їх як елементи вектора :

.

Середнє значення , отже розбіжностей не існує, модель адекватна.

Проведемо дисперсійний аналіз побудованої моделі. Відомо, що

.

Можна довести, що й для дисперсій цих змінних виконується рівність:

.

Розрахунки табл.16.2 підтверджують цей висновок. Користуючись розрахунками, наведеними в табл.16.2, обчислимо коефіцієнт множинної детермінації:

;

.

З погляду формаційного підходу та відносин власності на засоби виробництва виокремлюється п’ять способів виробництва – первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний (комуністичний). Капіталістичний спосіб виробництва виник ще на початку XVI ст. і залишається провідною економічною формацією в XXI ст.

Перша стадія розвитку цього способу виробництва отримала в політичній економії назву капіталізм вільної конкуренції. У літературі такому капіталізму іноді дають й інші назви: класичний капіталізм, домонополістичний капіталізм, капіталізм вільного підприємництва, дикий капіталізм.

Це така економічна система, яка характеризується приватною капіталістичною власністю на речові ресурси, використанням найманої праці та системи ринків чистої конкуренції.

Капіталістичний спосіб виробництва почав зароджуватися у надрах феодалізму. Зростання продуктивних сил і розвиток суспільного поділу праці розширювали сферу товарного виробництва і підривали основи натурального господарства, на якому ґрунтувався феодальний спосіб виробництва. Розвивались міста, місцеві, а потім і національні ринки. Тим самим створювалися певні умови капіталістичного господарського укладу. Розклад феодальної системи господарства і початок капіталістичної ери наука відносить до XVI ст.

Капіталізм виник і розвинувся на базі простого товарного виробництва, насамперед на базі міського ремісництва. Поглиблення майнової диференціації серед ремісників і розорення все більшої кількості господарств розширювали сферу застосування найманої праці. Важливу роль у виникненні капіталізму виконав купецький капітал. Важливо усвідомити й те, що процеси становлення капіталістичного виробництва прискорювались первісним нагромадженням капіталу.

Остаточно капіталістичний лад закріпив себе як нову суспільно-економічну формацію, що вийшла на історичну арену замість феодалізму, під час переможних буржуазних революцій: в Англії - у XVII ст. у Німеччині – в середині XIX ст.

На початку останньої третини XIX ст. завершилась стадія капіталізму вільної конкуренції. Друга – монополістична – стадія розвитку капіталізму почалася на межі XIX і XX ст. і завершилася у середині 30-х рр. XX ст. Третя, сучасна, стадія розвитку капіталізму почала формуватися у середині 30-х рр. XX ст. і триває нині.

Економічна система монополістичного капіталізму є теоретичною гіпотезою в тому розумінні, що чистого монополістичного капіталізму ні в якій країні капіталістичного світу не було.

Монополістичний капіталізм – це економічний лад із системою великих і надвеликих підприємств, що уклали одне з одним різного роду угоди чи союзи, і як монополії посідають панівне становище в економіці та на ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.

Монополії, як вже зазначалось, виникли в процесі концентрації і централізації капіталу, які особливо швидко прогресували, починаючи з останньої третини XIX ст. Саме у цей період почали формуватися такі великі монополістичні об’єднання, які отримали назви трести, картелі, концерни, синдикати. У США перші трести почали виникати на початку 70-х рр. XIX ст., а в 1889 р. в обробній промисловості їх налічувалося 185. У Німеччині вже в 1896 р. налічувалось близько 250 картелів та ряд синдикатів. У Росії формувалися синдикати: «Продамет», частка якого становила 70-80 % загального імперського збуту листового і універсального заліза, балок і швелерів; синдикат «Гвоздь», що охоплював 32 заводи, синдикати «Кровля», «Продвагон» тощо.

У США у 1904 р. налічувалось 78 трестів, кожний із яких контролював не менше 50 % ринку того чи іншого товару, у тому числі 26 трестів – не менше 80 % продукції.

Важливу роль у концентрації капіталу і формуванні монополістичного капіталізму виконало бурхливе акціонування капіталу і створення акціонерних товариств.

Вважається, що на рубежі XIX–XX ст. капіталізм вільної конкуренції поступився капіталізму недосконалої конкуренції. В економіці панівне місце посіли олігополії і монополії. Це означало, що на початку XX ст. у розвинутих капіталістичних країнах утвердився монополістичний капіталізм.

Зміни, які відбувалися у сфері виробництва під впливом концентрації і централізації капіталу, сприяли виникненню таких самих процесів і в банківській сфері. Почала зростати концентрація банківського капіталу. На рубежі XIX–XX ст. на зміну звичайним спеціалізованим банкам прийшли великі банківські корпорації.

Створюється багатоступенева система володіння великими пакетами акцій, яка дозволяє обплутати мережею фінансової залежності цілі сфери економіки. Виникає фінансово-монополістичний капітал, тобто банківський монополістичний капітал, що зрісся з монополістичним капіталом нефінансових галузей економіки.

Основною формою фінансово-монополістичного капіталу є фінансові групи. Прикладом фінансової групи на початку XX ст. може бути фінансово-монополістична група Моргана (США). Морган був господарем стального треста, тримав .у своїх руках велику мережу залізниць довжиною 75 тис. км, контролював багато компаній і ряд трестів у різних сферах господарства, у тому числі й ряд великих банків.

Панування фінансово-монополістичного капіталу в капіталістичній економіці уособлює фінансова олігархія – капіталістична еліта, до якої належать верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій. Представники фінансової олігархії є найбагатшими людьми капіталістичної країни, вони здійснюють великий вплив на економіку, що дозволяє через систему участі управляти гігантськими капіталами та розподільними відносинами.

Сучасний капіталізм значною мірою вже втратив класичні інституціональні ознаки. Проте, що зіставляти сучасні економічні відносини США і економічні відносини цієї країни у XIX ст., то, незважаючи на значний соціально-економічний прогрес, економіка Сполучених Штатів все ще залишається капіталістичною, хоча певний етап соціалізації уже пройшла. Тому такі країни, як США, Франція, Великобританія, Японія все ще називаються капіталістичними.

Сьогодні змішана економіка є вдалим варіантом соціально-економічного прогресу в країнах, які ще 300–400 років потому стали на шлях капіталістичного розвитку. Виникає питання:чому в умовах капіталістичного способу виробництва утворюється і прогресує змішана економіка, яка за своїм змістом є запереченням капіталізму? Як уже зазначалось, причинами виникнення змішаної економіки є недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання:

· зростання монополізації виробництва, капіталу, розподільних відносин і ринку, що порушує принципи економічної свободи, справедливого розподілу життєвих благ та веде до загострення суперечностей;

· необхідність посилення ролі держави як суб’єкта економічних відносин;

· розвиток колективних форм власності, які звужують сферу існування індивідуальної приватної власності на засоби виробництва;

· необхідність розширення масштабів перерозподілу доходівз метою кращого задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення, що живе за межею бідності.

Соціально-економічною основою сучасної змішаної економіки є взаємодія і взаємозв’язок двох провідних секторів економіки – приватно-колективного (акціонерного) та державного, які складаються з різних соціально-економічних укладів. Соціально-економічний уклад являє собою цілісну систему виробничих відносин певного типу, або відносин власності, які утворюють суспільну форму виробництва та господарювання.

У змішаній економіці капіталізму складається новий механізм господарювання, який поєднує в собі стихійне саморегулювання і свідоме регулювання.

Отже, сучасна змішана економіка є регульованою соціально орієнтованою ринковою економікою, коли на перше місце виходить задоволення зростаючих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства.

Особливим сектором сучасної змішаної економіки є панівне становище в недержавному секторі монополій та олігополій. Щоправда, в сучасних умовах класичні монополії у прямому розумінні зустрічаються рідко. Проте їх «сестри» – олігополії – дуже поширене явище в будь-якій розвинутій країні. Якщо чотири найбільших підприємства контролюють 40 % загального обсягу ринку і більше, то галузь вважається олігополістичною. Це юридично. А фактично така галузь є монополізованою, бо, як відомо, якщо в галузі кілька потужних корпорацій, то вони координують свої зусилля таким чином, щоб діяли умови, подібні до картельних угод. При цьому, як свідчать факти, процес концентрації і централізації продовжується, у тому числі на рівні величезних фірм.

Для сучасного етапу розвитку капіталізму притаманні революційні зміни в системі трудових відносин у розвинутих західних країнах. Ця революція почалася в 30-х рр. XX ст. «зверху», за ініціативою американського президента Ф. Рузвельта в процесі здійснення ним «нового курсу».

Складовими нового курсу в системі трудових відносин були:

• право робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів;

• впровадження мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю;

• прийняття закону про соціальне страхування;

• участь держави в регулюванні заробітної плати;

• право робітників на проведення страйків.

Діяльність профспілок і введення системи колективних договорів у всіх галузях економіки та більшості підприємств привели до поступової ліквідації монопсонії на ринку праці, а рівень заробітної плати поступово почав відповідати конкурентній заробітній платі, тобто реальній вартості робочої сили.

Таким чином, змішана економіка в сучасних розвинутих капіталістичних країнах є перехідним етапом від переважно капіталістичної до некапіталістичної.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
11. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
12. Автоматична система сигналізації

Переглядів: 1044