Держава і право Великобританії в ХХ ст.

ПЛАН

1. Соціально – політична структура Великобританії. Зміни державного ладу.

2. Структура англійської судової системи.

3. Консолідація англійського законодавства.

4. Особливості розвитку англійського цивільного права.

1.Найважливішими змінами в державотворенні Великобританії періоду між двома світовими війнами були виборчі реформи 1918 та 1928 років, посилення ролі уряду, присвоєння ним деяких функцій, які до того часу виконував парламент.

За виборчою реформою 1918 року вводилося загальне виборче право для чоловіків від 21 року. Жінки отримували право голосу з30 років за умови наявності річного доходу не менше 5f. Право голосу надавалося навіть тим жінкам, які не мали самостійних доходів, але були одружені з чоловіком і доходом не меншим зазначеного. Завдяки цій реформі кількість виборців зросла з 8до 21 млн. осіб. Виборчі округи стали рівними за кількістю виборців – 70 тис. у кожному. Від такого округу обирався лише один депутат.

Відповідно до виборчої реформи1928року виборче право жінок вже не відрізнялося від „чоловічого”. Це додало ще 4-5 млн. виборців. Ценз осілості зберігався на рівні –3 місяці.

У 1920 році прийнято Закон про надзвичайні повноваження уряду, який дозволяв виконавчій владі оголошувати надзвичайний стан в країні, проводити арешти в обхід звичайній процедурі. У 1935 році поліція одержала право розганяти політичні мітинги. Уряд почав втручатися в законотворчу діяльність. Набула поширення практика делегованого законодавства, тобто видання урядового акта за дорученням парламенту. Різко зросла чисельність державного апарату (у 1914році – 21міністерство, у 1924– 35 міністерств).

Головним законодавчим органом у Великобританії є двопалатний парламент. Палата громад у складі 659 депутатів обирається на 5 років. Право законодавчої ініціативи належить тільки членам цієї палати. Міністри вносять законопроекти як члени парламенту. Уряд розробляє законодавчу програму парламенту і, спираючись на парламентську більшість, реалізує її.

Палата лордів складається з 1195 членів (спадкові, пожиттєві, архієпископи та єпископи). Очолює палату лорд-канцлер, який призначається прем’єром; він також є членом кабінету і главою судової системи країни. Палата лордів розглядає прийняті палатою громад закони, крім фінансових. Вона володіє правом відкладального вето на рік і може в такий спосіб впливати на законодавчий процес.

Королева, як глава держави, здійснює представницькі функції. Вона також санкціонує прийняті парламентом закони і має право відкладального вето за згодою уряду. Формально королева призначає прем’єр-міністра – лідера партії парламентської більшості. За традицією Кабінет Міністрів носить назву „Уряд її Величності”.

Прем’єр-міністр призначає членів Кабінету і міністрів, заміщає провідні посади в державному апараті. Він уповноважений одноособово вирішувати усі значні питання внутрішнього та зовнішнього життя. Прем’єр не зобов’язаний представляти в парламент на схвалення склад свого Кабінету, одержувати підтримку на проведення кадрових перестановок. Через підпорядковану йому парламентську більшість прем’єр-міністр фактично керує палатою громад.

Разом з тим, уряд подає у відставку в разі оголошення йому вотуму недовіри в палаті громад. Недовіра, висловлена парламентом одному із міністрів, тягне за собою відставку всього уряду. Королева за порадою прем’єра може розпустити парламент і призначити нові вибори.

2.Найнижчою судовою інстанцією в Англії є суддя-магістрат, якого призначає корона із найбільш поважних громадян довічно, якщо він не вчинить злочину. Суддя-магістрат розглядає „менш тяжкі злочини”. Без санкції магістратського суду жоден з англійців не може бути затриманий більш ніж на 24 години, який би тяжкий злочин він не вчинив. Суддя-магістрат має право оштрафувати на певну суму і відправити до в’язниці на 6 місяців, а у виключних випадках – на рік. При прийнятті рішення він керується власним переконанням.

Центральні(Вестмінстерські) суди складаються з суду королівської лави (верховний суд у справах кримінальних), кримінальної апеляції, суду канцлера (суд справедливості, що засідає під головуванням канцлера), суду у справах про заповіти, розлучення і у справах адміралтейства (один і той же суддя розглядає справи про розлучення та морське страхування).

Вищою судовою інстанцією є суд палати лордів.

3.Через особливості формування англійського права його джерела досить чисельні. У ХХ ст. набувають поширення так звані консолідовані закони, які поглинули ряд актів парламенту, що приймалися з одного й того ж питання. У 1949 р. прийнято „Акт про процедуру консолідації законодавства”, у якому підкреслено принцип незмінності консолідованих законодавчих положень.

Консолідовані закони – це систематизоване викладення нормативного матеріалу. Тому вони, по суті справи, є своєрідним сурогатом кодексів.

Поступово законодавство почало витісняти прецедентне право. У 1965 р. парламентським актом було створено комісії для „кодифікації правових норм, ліквідації важливих і непридатних норм права, його спрощення і удосконалення”. Суддям палати лордів та іншим суддям було дозволено відходити у певних випадках від попередніх рішень.

4.Протягом ХХ ст. в Англії спостерігалося посилення нормотворчої ролі держави. Особливо це стосується цивільно-правових відносин.

У 1949 р. було прийнято закон, у відповідності з яким держава набула права користуватися винаходом і навіть, якщо буде вважати необхідним, може продати його іншій країні.

Відповідно до актів „Про монополії і обмежувальну практику”(1948 р.), „Про ціни і перепродаж”(1964р.), „Про монополії і злиття”(1965 р.) суд повинен змушувати компанії розривати договори, які спрямовані на встановлення монопольних цін, і підтримувати систему мінімальних цін, якщо вона не суперечить „публічному інтересові” і т. ін.

Законами „Про власність одружених жінок”(1964 р.) та „Про деліктну відповідальність подружжя у відносинах між собою”(1965 р.) встановлювалось, що майно і грошові заощадження подружжя належать їм порівну, якщо інше не передбачено шлюбним договором. Матеріальні збитки, спричинені одним із подружжя іншому, мають бути відшкодовані у повному обсязі.

Подружня зрада, жорстоке ставлення, невиліковна душевна хвороба та ін. є підставою для розлучення. Проте заява про розлучення може бути подана не раніше ніж через три роки після одруження.

Законом від 1926р. було дозволено усиновлення позашлюбних дітей наступним шлюбом батьків. Такі діти успадковують майно на рівні з іншими дітьми, але не можуть успадкувати титул батьків.

У період після другої світової війни в Англії розвивалося законодавство, спрямоване на соціальний захист населення. Особа, яка відпрацювала не менше двох років, має право на отримання допомоги по безробіттю. У 80-х роках ХХ ст. середня заробітна плата англійського працівника досягала 250 фунтів стерлінгів на тиждень. Близько 9 % заробітної плати кожен працюючий відраховує у фонд допомоги безробітним.

Неодружений безробітній отримує 37,75f на тиждень; одружений – отримує 23,05f на тиждень для своєї дружини, а також соціальну допомогу для подружжя – 87,6f на місяць.

У разі наміру адміністрації провести масові звільнення, вона пропонує працівникам компенсацію за згоду на звільнення працівника за власним бажанням у сумі 30 – 40 тис. f (в залежності від стажу роботи) або суму дворічної заробітної платні.

Законом 1948 р. „усі види лікування, здоров’я дітей, материнство” були поставлені на контроль держави. Введено безкоштовне медичне обслуговування; усі ліки, виписані за рецептами лікарів, видавалися також безкоштовно. Національна система охорони здоров’я охоплює 99 % англійських сімей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
OPTIMA - workflow	\|	Органолептичні, фізико-хімічні та функціональні властивості соєвого борошна ЕСО

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.052 сек.