• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формою виконавчої влади є ієрархічно побудований адміністративний апарат. Вона організаційно єдина, ланки ниж­чого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня.

Конституція України про гілки влади в Україні. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на за­конодавчу, виконавчу та судову. Особливе місце в системі поділу влад відводиться главі держави (монарху чи президенту) а також контрольно-наглядовим органам, до яких відноситься прокуратура, рахункові палати чи ревізійні ради.

Ключові слова: СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ЗАКОНДАВЧА ВЛАДА , ВИКОНАВЧА ВЛАДА, СУДОВА ВЛАДА, МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ.

Главою держави є Президент України, законодавчу владу здій­снює Верховна Рада України, виконавчу — Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади (міністерства, відомства), місцеві державні адміністрації. Судову владу здійсню­ють Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції (загальні) та спеціальної (військові та арбітражні суди).

Доктрина розподілу державної влади на три гілки - законодавчу, виконавчу і судову, авторами якої були англійський філософ Джон Локк та французький вчений і просвітитель Шарль-Луї Монтеск'є, визнана у цивілізованих державах світу як загальнодемократичний принцип та існує вже понад двісті років. Хоча в Україні спроба законодавчого закріплення цього принципу була зроблена ще на початку XVIII століття у Конституції Пилипа Орлика, однак до його осмислення і послідовного втілення у життя ми підходимо лише тепер.

А вперше принцип розподілу влади був запроваджений на практиці у 1787 році творцями конституції США, яка є чинною й сьогодні, Гамільтоном, Джейом, Медисоном. Юридична форма закріплення ідей розподілу влад тут має вигляд функціонального визначення кожного з вищих органів держави (конгресу, президента, верховного суду) як органів, які здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову владу. Саме така форма закріплення ідей розподілу влад стала найпоширенішою в конституційній практиці країн світу.

В систему органів державної влади України входять: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міні­стрів України, центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціаль­ним статусом) та територіальні органи центральних органів виконав­чої влади на місцях, місцеві державні адміністрації, Конституційний Суд України, Верховний суд України, місцеві суди, Генеральна Прокуратура України та її органи на місцях в т.ч. і Прокурор АРК, Пред­ставництво Президента України в АРК, Вища Рада юстиції, Цен­тральна виборча комісія України, урядові органи державного управ­ління. Органи влади АРК (Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК, міністерства і республіканські комітети АРК) не є органами систе­ми державної влади України, вони за свої статусом є органи влади АРК: ВР АРК — є представницькоим органом Автономії, РМ АРК — виконавчим органом АРК; статус міністерств та республіканських комітетів АРК взагалі не визначений.

Єдиним органом законодавчої влади в Украї­ні є парламент — Верховна Рада України. З прин­ципу поділу влади випливає, що Верховна Рада не розглядається як орган вищого рівня щодо інших органів державної влади та щодо органів місцевого самоврядування. ВпливВерховної Ради на діяльність інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, обов'яз­кових для всіх суб'єктів на території України. Лише вона має повноваження приймати закони, які є актами найвищої юридичної сили.

Верховна РадаУкраїни складається з однієї палати, оби­рається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування стро­ком на п’ять років. До складу Верховної Ради України входять 450народних депутатів України, якими можуть бути лише громадяни України, що на час виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом п'яти років.

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Го­лову, першого заступника і заступника голови Верховної Ради.

За Верховною Радою закріплено повноваження, пов'язані з: прийняттям законів, визначенням засад політики держа­ви та програм суспільного розвитку; внесенням змін до Кон­ституції України; визначенням взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формуванням інших державних органів; організацією адміністративно-територіального устрою країни; здійсненням зовнішніх функцій держави і затвер­дженням бюджету та контролем його виконання.

Виконавча влада забезпечує безпосереднє управління дер­жавними справами. Їй притаманні такі ознаки: організаційний характер; не­перервне здійснення скрізь, де функціонують колективи людей; предметність; примусовість, опора на силу.

Вищим органом у системі органів виконавчоївлади є Кабінет Міністрів України. Структурною ланкою виконав­чої вертикалі є центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), до складу яких входять міністерства, державні комітети (дер­жавні служби) та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Наступним організаційно-правовим рівнем органів ви­конавчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Виконав­чу владув областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Функції вико­навчої влади також здійснюють місцеві (територіальні) орга­ни (підрозділи) міністерств та інших ЦОВВ.

Органи вико­навчої влади забезпечують управління економічною та соці­альною сферами всієї країни, вирішення всіх інших управ­лінських справ.

Основу судової влади в Україні станов­лять суди, що є різними за своєю компетентністю та юрис­дикцією.Система судів загальної юрисдикції забезпечує за­хист прав і свобод громадян через розгляд цивільних, кримі­нальних, адміністративних та інших справ.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Стаття 125 Консти­туції передбачає створення в Україні судів спеціальної юрис­дикції. До судів спеціальної юрисдикції належать військові, арбітражні (господарські) суди.

До судової гілки влади як її самостійний суб'єкт входитьКонституційний Суд України- вирішує питання про відповід­ність законів та інших правових актів Конституції Украї­ни. Судову владу, єдину з гілок влади в Україні, держава наділила правом використовувати примусові повноважен­ня державної влади.

У системі органів влади є частина, які за своїм статусом є держа­вними, однак не входять до законодавчої, виконавчої чи судової влади. Це прокуратура України, Центральна виборча комісія Укра­їни, Представництво Президента в Автономній Республіці Крим, Національний банк України, Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Ці органи мають статус державних, але не входять інституційно ні до однієї з гілок держа­вної влади.

Центральна виборча комі­сія (Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 року) є постійно діючим державним органом по за­безпеченню організації підготовки і проведення виборів, всеукраїн­ських референдумів. Комісія (колегіальний орган) здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів та органів місцевого самоврядування, але, протягом підготовки і проведення виборів, всеукраїнсько­го референдуму взаємодіє з цими органами. Як постійно діючий державний орган Комісія утворена в листо­паді 1997 року.

Комісія очолює систему комісій, які утворюються для проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів, здійснює консультативно-методичного забез­печення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, місь­ких голів і проведення місцевих референдумів. До складу Комісії входять 15 членів Комісії, з числа яких обираються шляхом таємного голосування на засіданні Комісії: Голова Комісії, заступник Голо­ви Комісії та секретар Комісії. Оскільки Комісія працює на постій­ній основі (строк повноважень — 6 років), то члени Комісії обо­в'язково звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за попереднім місцем роботи.

Організаційне, юридичне, аналітичне, ін­формаційно-довідкове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Комісії у здійсненні нею повноважень покладається на Секретаріат Комісії. Структура Секретаріату Комісії, зміни та допов­нення до неї затверджуються Комісією. Тож структурними підроз­ділами Секретаріату Комісії є управління організаційно-методичної роботи, юридичне управління, управління планування та фінансо­вого контролю, управління інформатизації, управління документа­льного забезпечення, господарське управління, відділ міжнародних зв'язків, відділ бухгалтерського обліку та звітності, відділ кадрової та режимної роботи, прес-служба. Також, до складу Секретаріату Комісії входять патронатні служби: служба Голови Комісії та група помічників при членах Комісії.

Крім того, при Комісії постійно діють на громадських засадах дорадчі органи: Науково-консультативна рада, Науково-технічна рада та Координаційна рада з питань контролю за дотриманням за­конодавства про фінансування виборів, референдумів.

Національний банк, з одного боку, є центральним банком України, а з іншого, особливим центральним органом державного управлін­ня — він забезпечує стабільність грошової одиниці України. Є підконтрольний Верховній раді .

Керівними органами Національного банку є Рада Національно­го банку України та Правління Національного банку України. Чле­нів Ради Національного банку призначають на паритетних началах Президент України та Верховна Рада України. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Ра­дою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Очолює Правління Голова Національного банку, який признача­ється на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу парламенту строком на п'ять років.

До системи Національного банку входять:

- центральний апарат;

- філії (територіальні управління);

- розрахункові палати;

- Банкнотно-монетний двір;

- фабрика банкнотного паперу;

- Державна скарбниця України;

- Центральне сховище;

- спеціалізовані підприємства;

- банківські навчальні заклади та інші структурні підрозділи.

Національний банк Україниє юридичною особою і у межах своїх повноважень видаєобов'язкові до виконання постанови Правління Національного банку Українита затверджені постановами правління інструкції, положення та правила. Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи, і не наді­ляються правом видання нормативно-правових актів.

Службовці Національного банку є державними службовцями.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим утворюється Президентом України на строк його повноважень. Статус Представництво Президента, згідно з законом, є державним орга­ном, хоча на думку науковців, воно повинно бути лише представ­ництвом глави держави.. Постійного Представника Президента України в АРК та його заступників за поданням Постійного Предста­вника призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Глава держави своїми указами визначає і склад та структуру Предста­вництва. Представник Президента в АРК представляє Президента України у Верховній Раді та Уряді Республіки Крим, у взаємовідно­синах з органами самоврядування, об'єднаннями громадян і грома­дянами та засобами масової інформації тощо.

Іншим органом, що має статус державного, але діє при Президе­нтові та не має статусу юридичної особи, є Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президе­нтові України . Персональний склад комітету затверджує Прези­дент України.

Основними функціями прокуратури є: 1) на­глядза додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, за додержанням законів при виконанні судо­вих рішень у кримінальних справах, 2) представництво інтересів громадян або держави у суді та 3) підтримання державного обвину­вачення в суді.

Прокуратура України утворює систему, до якої входять: Генераль­на прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, ра­йонні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури та військові прокуратури.

Генерального прокурора України призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України. Припиняє повноважен­ня Генерального прокурора Президент України за власною ініціати­вою, за ініціативою парламенту чи з інших підстав, передбачених Законом.

Державні органи у своїй сукупності утворюють державний апарат. Останній у свою чергу входить як складова до механізму держави, іншими складовими якого є державні установи, державні організа­ції та державні підприємства, між державними органами та цими складовими механізму є суттєві відмінності. На відміну від держав­ного органу, державна установа — це різновид організації, що вико­нує соціально-культурні чи адміністративно-політичні функції.Установи створюють соціальні цінності в основному невиробничо­го характеру (наприклад, установи освіти, культури, охорони здо­ров'я). Створення державних установ передбачається законами чи іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, основами за­конодавства про охорону здоров'я передбачено створення установ охорони здоров'я, Законом «Про освіту» — установ освіти.

Державне підприємство — різновид організації, що здійснює еко­номічну діяльність на основі державної власності.

Державна організація — виконує організаційні функції у різних сферах суспільного життя (наприклад, благодійний фонд «Україна — дітям»).

Отже, на відміну від державного органу, ці три державні структури:

- не мають державно-владних повноважень;

- не виступають від імені держави;

- виступають частиною механізму, а не апарату держави;

- мають певні права і обов'язки щодо створення матеріальних і духовних благ, а не компетенцію по реалізації функцій держави.

Реалізація принципу поділу влади покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу через запровадження системи взаємних стримань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади.

Поділяється не сама влада, а механізм її здійснення. Він структуруєтьсяза функціональною та суб'єктною ознака­ми. У першому випадку поділ влади означає виділення ос­новних функціональних видів діяльності держави — зако­нотворення, правозастосування та правосуддя. У другому — означає організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів — законодавчих, виконавчих і су­дових з притаманною їм компетенцією, тобто державно-влад­ними повноваженнями.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
3. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
4. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
5. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Автомобільні ваги з залізобетонною платформою
9. Автомобільні ваги з металевоюплатформою
10. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
11. Адміністративний арешт активів та його наслідки
12. Адміністративний арешт та його види

Переглядів: 785