Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Формою виконавчої влади є ієрархічно побудований адміністративний апарат. Вона організаційно єдина, ланки нижчого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня.

Конституція України про гілки влади в Україні. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Особливе місце в системі поділу влад відводиться главі держави (монарху чи президенту) а також контрольно-наглядовим органам, до яких відноситься прокуратура, рахункові палати чи ревізійні ради.

Ключові слова: СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ЗАКОНДАВЧА ВЛАДА , ВИКОНАВЧА ВЛАДА, СУДОВА ВЛАДА, МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ.

Главою держави є Президент України, законодавчу владу здійснює Верховна Рада України, виконавчу — Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади (міністерства, відомства), місцеві державні адміністрації. Судову владу здійснюють Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції (загальні) та спеціальної (військові та арбітражні суди).

Доктрина розподілу державної влади на три гілки - законодавчу, виконавчу і судову, авторами якої були англійський філософ Джон Локк та французький вчений і просвітитель Шарль-Луї Монтеск'є, визнана у цивілізованих державах світу як загальнодемократичний принцип та існує вже понад двісті років. Хоча в Україні спроба законодавчого закріплення цього принципу була зроблена ще на початку XVIII століття у Конституції Пилипа Орлика, однак до його осмислення і послідовного втілення у життя ми підходимо лише тепер.

А вперше принцип розподілу влади був запроваджений на практиці у 1787 році творцями конституції США, яка є чинною й сьогодні, Гамільтоном, Джейом, Медисоном. Юридична форма закріплення ідей розподілу влад тут має вигляд функціонального визначення кожного з вищих органів держави (конгресу, президента, верховного суду) як органів, які здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову владу. Саме така форма закріплення ідей розподілу влад стала найпоширенішою в конституційній практиці країн світу.

В систему органів державної влади України входять: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом) та територіальні органи центральних органів виконавчої влади на місцях, місцеві державні адміністрації, Конституційний Суд України, Верховний суд України, місцеві суди, Генеральна Прокуратура України та її органи на місцях в т.ч. і Прокурор АРК, Представництво Президента України в АРК, Вища Рада юстиції, Центральна виборча комісія України, урядові органи державного управління. Органи влади АРК (Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК, міністерства і республіканські комітети АРК) не є органами системи державної влади України, вони за свої статусом є органи влади АРК: ВР АРК — є представницькоим органом Автономії, РМ АРК — виконавчим органом АРК; статус міністерств та республіканських комітетів АРК взагалі не визначений.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. З принципу поділу влади випливає, що Верховна Рада не розглядається як орган вищого рівня щодо інших органів державної влади та щодо органів місцевого самоврядування. ВпливВерховної Ради на діяльність інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, обов'язкових для всіх суб'єктів на території України. Лише вона має повноваження приймати закони, які є актами найвищої юридичної сили.

Верховна РадаУкраїни складається з однієї палати, обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. До складу Верховної Ради України входять 450народних депутатів України, якими можуть бути лише громадяни України, що на час виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом п'яти років.

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Голову, першого заступника і заступника голови Верховної Ради.

За Верховною Радою закріплено повноваження, пов'язані з: прийняттям законів, визначенням засад політики держави та програм суспільного розвитку; внесенням змін до Конституції України; визначенням взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формуванням інших державних органів; організацією адміністративно-територіального устрою країни; здійсненням зовнішніх функцій держави і затвердженням бюджету та контролем його виконання.

Виконавча влада забезпечує безпосереднє управління державними справами. Їй притаманні такі ознаки: організаційний характер; неперервне здійснення скрізь, де функціонують колективи людей; предметність; примусовість, опора на силу.

Вищим органом у системі органів виконавчоївлади є Кабінет Міністрів України. Структурною ланкою виконавчої вертикалі є центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), до складу яких входять міністерства, державні комітети (державні служби) та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Наступним організаційно-правовим рівнем органів виконавчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Виконавчу владув областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Функції виконавчої влади також здійснюють місцеві (територіальні) органи (підрозділи) міністерств та інших ЦОВВ.

Органи виконавчої влади забезпечують управління економічною та соціальною сферами всієї країни, вирішення всіх інших управлінських справ.

Основу судової влади в Україні становлять суди, що є різними за своєю компетентністю та юрисдикцією.Система судів загальної юрисдикції забезпечує захист прав і свобод громадян через розгляд цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Стаття 125 Конституції передбачає створення в Україні судів спеціальної юрисдикції. До судів спеціальної юрисдикції належать військові, арбітражні (господарські) суди.

До судової гілки влади як її самостійний суб'єкт входитьКонституційний Суд України- вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Судову владу, єдину з гілок влади в Україні, держава наділила правом використовувати примусові повноваження державної влади.

У системі органів влади є частина, які за своїм статусом є державними, однак не входять до законодавчої, виконавчої чи судової влади. Це прокуратура України, Центральна виборча комісія України, Представництво Президента в Автономній Республіці Крим, Національний банк України, Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Ці органи мають статус державних, але не входять інституційно ні до однієї з гілок державної влади.

Центральна виборча комісія (Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 року) є постійно діючим державним органом по забезпеченню організації підготовки і проведення виборів, всеукраїнських референдумів. Комісія (колегіальний орган) здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів та органів місцевого самоврядування, але, протягом підготовки і проведення виборів, всеукраїнського референдуму взаємодіє з цими органами. Як постійно діючий державний орган Комісія утворена в листопаді 1997 року.

Комісія очолює систему комісій, які утворюються для проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів, здійснює консультативно-методичного забезпечення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів. До складу Комісії входять 15 членів Комісії, з числа яких обираються шляхом таємного голосування на засіданні Комісії: Голова Комісії, заступник Голови Комісії та секретар Комісії. Оскільки Комісія працює на постійній основі (строк повноважень — 6 років), то члени Комісії обов'язково звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за попереднім місцем роботи.

Організаційне, юридичне, аналітичне, інформаційно-довідкове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Комісії у здійсненні нею повноважень покладається на Секретаріат Комісії. Структура Секретаріату Комісії, зміни та доповнення до неї затверджуються Комісією. Тож структурними підрозділами Секретаріату Комісії є управління організаційно-методичної роботи, юридичне управління, управління планування та фінансового контролю, управління інформатизації, управління документального забезпечення, господарське управління, відділ міжнародних зв'язків, відділ бухгалтерського обліку та звітності, відділ кадрової та режимної роботи, прес-служба. Також, до складу Секретаріату Комісії входять патронатні служби: служба Голови Комісії та група помічників при членах Комісії.

Крім того, при Комісії постійно діють на громадських засадах дорадчі органи: Науково-консультативна рада, Науково-технічна рада та Координаційна рада з питань контролю за дотриманням законодавства про фінансування виборів, референдумів.

Національний банк, з одного боку, є центральним банком України, а з іншого, особливим центральним органом державного управління — він забезпечує стабільність грошової одиниці України. Є підконтрольний Верховній раді .

Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Членів Ради Національного банку призначають на паритетних началах Президент України та Верховна Рада України. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Очолює Правління Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу парламенту строком на п'ять років.

До системи Національного банку входять:

- центральний апарат;

- філії (територіальні управління);

- розрахункові палати;

- Банкнотно-монетний двір;

- фабрика банкнотного паперу;

- Державна скарбниця України;

- Центральне сховище;

- спеціалізовані підприємства;

- банківські навчальні заклади та інші структурні підрозділи.

Національний банк Україниє юридичною особою і у межах своїх повноважень видаєобов'язкові до виконання постанови Правління Національного банку Українита затверджені постановами правління інструкції, положення та правила. Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи, і не наділяються правом видання нормативно-правових актів.

Службовці Національного банку є державними службовцями.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим утворюється Президентом України на строк його повноважень. Статус Представництво Президента, згідно з законом, є державним органом, хоча на думку науковців, воно повинно бути лише представництвом глави держави.. Постійного Представника Президента України в АРК та його заступників за поданням Постійного Представника призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Глава держави своїми указами визначає і склад та структуру Представництва. Представник Президента в АРК представляє Президента України у Верховній Раді та Уряді Республіки Крим, у взаємовідносинах з органами самоврядування, об'єднаннями громадян і громадянами та засобами масової інформації тощо.

Іншим органом, що має статус державного, але діє при Президентові та не має статусу юридичної особи, є Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України . Персональний склад комітету затверджує Президент України.

Основними функціями прокуратури є: 1) наглядза додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, 2) представництво інтересів громадян або держави у суді та 3) підтримання державного обвинувачення в суді.

Прокуратура України утворює систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури та військові прокуратури.

Генерального прокурора України призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України. Припиняє повноваження Генерального прокурора Президент України за власною ініціативою, за ініціативою парламенту чи з інших підстав, передбачених Законом.

Державні органи у своїй сукупності утворюють державний апарат. Останній у свою чергу входить як складова до механізму держави, іншими складовими якого є державні установи, державні організації та державні підприємства, між державними органами та цими складовими механізму є суттєві відмінності. На відміну від державного органу, державна установа — це різновид організації, що виконує соціально-культурні чи адміністративно-політичні функції.Установи створюють соціальні цінності в основному невиробничого характеру (наприклад, установи освіти, культури, охорони здоров'я). Створення державних установ передбачається законами чи іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, основами законодавства про охорону здоров'я передбачено створення установ охорони здоров'я, Законом «Про освіту» — установ освіти.

Державне підприємство — різновид організації, що здійснює економічну діяльність на основі державної власності.

Державна організація — виконує організаційні функції у різних сферах суспільного життя (наприклад, благодійний фонд «Україна — дітям»).

Отже, на відміну від державного органу, ці три державні структури:

- не мають державно-владних повноважень;

- не виступають від імені держави;

- виступають частиною механізму, а не апарату держави;

- мають певні права і обов'язки щодо створення матеріальних і духовних благ, а не компетенцію по реалізації функцій держави.

Реалізація принципу поділу влади покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу через запровадження системи взаємних стримань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади.

Поділяється не сама влада, а механізм її здійснення. Він структуруєтьсяза функціональною та суб'єктною ознаками. У першому випадку поділ влади означає виділення основних функціональних видів діяльності держави — законотворення, правозастосування та правосуддя. У другому — означає організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів — законодавчих, виконавчих і судових з притаманною їм компетенцією, тобто державно-владними повноваженнями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Християнське віровчення і культ.	\|	Верховна Рада та державне управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.

Формою виконавчої влади є ієрархічно побудований адміністративний апарат. Вона організаційно єдина, ланки ниж­чого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня.

Формою виконавчої влади є ієрархічно побудований адміністративний апарат. Вона організаційно єдина, ланки нижчого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня.