Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Зародження й розвиток багатопартійної системи в Україні

Багатопартійна система перебуває в нашій країні на стадії становлення. Її створення – найважливіший елемент побудови громадянського суспільства й правової держави, сучасної політичної системи.

Сучасному політичному плюралізму на території України немає ще й двох десятків років. Перші політичні угрупування виникають у середині 1988 р. На першому етапі створення багатопартійної системи в Україні цілком закономірно виникає двоколірна типологія з поділом політичних сил на "правих-партократів" й " лівих-демократів".

У середині 1988 р. у західних регіонах України були створені перші політичні організації: Демократичний союз (ДС) і Український Гельсінський союз (УХС). Це були угрупування відверто антикомуністичного напрямку, лідери яких провели чимало років у концтаборах за політичні погляди. УХС була першою організацією в країні, що заявила про необхідність побудови самостійної української держави.

Першою формально зареєстрованою політичною партією була Українська національна партія (УНП) (жовтень 1989 р., Львів).

Процес виникнення політичних об'єднань в Україні, як й у Росії й інших пострадянських республіках, не був пов'язаний з поділом суспільства на певні соціальні групи. Закономірний наслідок – формування на першому етапі широких демократичних коаліцій. В Україні таким об'єднанням став Народний Рух України за перебудову – перше масове політичне об'єднання, що зібрало під свої прапори людей з різними політичними поглядами: від комуністів до членів УХС. Це був час консолідації громадсько-політичних об'єднань й угрупувань на основі боротьби за національне, духовне, економічне й політичне відродження України.

Навесні 1990 р. під час виборів у Верховну Раду УРСР й у місцеві органи влади почався активний процес розмежування політичних сил. Виникає необхідність створення партій із чіткими політичними орієнтирами й статутною дисципліною. У республіці в цей час функціонувало понад 20 партій й об'єднань.

Невдала спроба державного перевороту в серпні 1991 р. привела до кардинальної зміни політичної ситуації. Розпад державності СРСР, проголошення Верховною Радою України Акту про незалежність, заборона у вересні 1991 р. Комуністичної партії України створили якісно нові умови для розвитку політичних об'єднань у країні.

За минулі роки в Україні сформувалася багатопартійна система. Але при цьому процес створення нових партій не припиняється. Так, якщо під час виборів у Верховну Раду в березні 1998 р. в Україні були 52 політичні партії, на початку 2001 р. – 110, а за рік до парламентських виборів 2006 р. (тобто в березні 2005 р.) їх було зареєстровано 126. У 2007 р. їх кількість виросла до 140 і продовжує збільшуватись. Відбуваються типові для багатопартійності міжпартійна й внутріпартійна боротьба, розколи в партіях, об'єднання партій, створення міжпартійних блоків. Особливо ці процеси активізуються під час виборів у Верховну Раду.

Багатопартійність в Україні відбиває весь ідейно-політичний спектр партій, що існує у світі. Так, відповідно до ідеологічних напрямків в Україні діють комуністичні (КПУ, КПРС й ін.), соціал-демократичні (СДПУ(о), СДПУ й ін.), ліберально-демократичні (ЛДПУ, ПРП й ін.), консервативні (УКРП, УНКП й ін.), християнські (ХДПУ, РХП й ін.), націоналістичні (КУН, УНА й ін.) партії.

Залежно від обставин й інтересів політичної боротьби діяльність деяких партій не повною мірою відповідає ідейно-політичній суті, зафіксованій в їхніх назвах і програмних документах. Трапляються розбіжності між проголошеними суспільно-політичними цілями партії й конкретними поточними інтересами її лідерів.

Багатопартійність в Україні стала реальністю й виводить її на шлях сучасного демократичного цивілізованого розвитку. Сучасна українська багатопартійність є передумовою створення партійної системи, що буде сприяти становленню сильної, стабільної, демократичної системи влади в країні.

Очевидно, партії як невід'ємний елемент сучасного цивілізованого суспільства мають майбутнє.

Питання й завдання

1. Що таке політична партія? Чим відрізняється політична партія від інших громадських організацій?

2. Назвіть основні передумови виникнення сучасних партій.

3. Перелічите основні (безумовні) ознаки політичної партії.

4. Які функції виконують партії в суспільстві?

5. Зрівняєте кадрові й масові партії по наступних ознаках:

а) будова партії,

б) принципи діяльності,

в) характер членства.

6. У чому розходження опозиційних і правлячих партій?

7. Сформулюйте достоїнства й недоліки однопартійної, двопартійної і багатопартійної систем.

8. Від яких факторів залежить вибір тієї або іншої партійної системи в суспільстві?

9. Чим обумовлюється існування такого різноманіття партій у сучасній Україні?

10. За якими критеріями розрізняються сучасні українські партії?

Рекомендована література

1. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., 2000.

2. Дюверже М. Политические партии. – М., 2000.

3. Кривоцюк П. Створення партій демократичного типу: Світові та українські реалії // Людина і політика. – 2002. – № 5.

4. Партії та громадсько-політичні рухи: світовий досвід і Україна. – К., 2004.

5. Пахарев А. Багатопартійність і партійні системи – поняття не тотожні // Віче. – 2002. – № 2.

6. Попов С.А. Партии, демократия, выборы. – М., 2003.

7. Політологія: Підручник / М.І. Панов (керівн. авт. кол.), Л. М. Герасіна, В. С. Журавський та ін. – К., 2005.

8. Примуш М. Партії і партійні функції // Віче. – 2002. – № 5.

9. Рогозин Н. П. Украина: партии и партийная система. – Донецк, 2006.

10. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. – К., 2004.


Читайте також:

  1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
  5. IV. Розподіл нервової системи
  6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  7. IV. Філогенез кровоносної системи
  8. POS-системи
  9. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
  10. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
  11. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
  12. VI. Філогенез нервової системи




Переглядів: 1497

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Сутність і різновиди партійних систем | Тема 11 Громадські об'єднання і рухи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.