Життєвий шлях

Вільям Теккерей

(1811-1863)

Вільям Мейкпіс Теккерей за своїм талантом був другим найбільшим прозаїком Англії XIX ст., хоча його популярність серед читачів не можна прирівняти до слави Діккенса. Теккерею, великому майстру сатири, не вистачає діккенсівського демократизму і доброти, зацікавлення долею людей з народу. Але якби Теккерей не написав нічого іншого, крім роману «Ярмарок суєти», він все одно належав би до найвідоміших письменників-реалістів XIX ст. «Романіст знає все», – писав він на сторінках свого роману. Справді, Теккерей багато сказав про свою епоху і про людську природу взагалі, зливши воєдино сатиру і філософію. Залишаючись вікторіанцем, письменник великого значення надавав моральним проблемам. Використовуючи сатиру і гротеск, він намагався виправити соціальні вади.

В філософсько-естетичних поглядах Теккерея на першому плані стоїть його непримиренність з пафосом, сентименталізмом і риторикою. Захисник правди в мистецтві, він вважає, що письменник повинен показувати життя таким, яке воно є насправді. Хист художника допомагає йому ввійти в атмосферу зображуваного, побачити головне. Теккерей прагнув створити добре продуманий художній світ, позбавлений крайнощів романтизму.

В естетиці Теккерея відчутний зв'язок з традицією Просвітництва щодо продуманої композиції роману, яка виключає все, що не сприяє розвиткові дії і не становить єдиного цілого з усім твором. Письменник часто звертався до історії з метою глибшого висвітлення подій сучасності, які мають з минулим безпосередній зв'язок. Самостійність і принциповість поглядів Теккерея обумовлена прекрасним знанням письменником сучасної йому дійсності і вмінням співставити свій і суспільний досвід.

Реалізм Теккерея, на відміну від реалізму Діккенса, не має прихильності до романтичної естетики. За висловом Шарлотти Бронте, він - “не романтичний, як ранок понеділка”. Твори Теккерея менш всього схожі на казку. Це іронічна, аналітична і сувора проза. Тому Теккерея вважають спадкоємцем англійських просвітників ХУІІІ ст. ( Свіфта, Філдінга, Стіла, Аддісона ), які демонстрували єхидний, різкий, як скальпель хірурга, погляд на свою схильну до чванства батьківщину.

Вільям Теккерей народився в Індії, в Калькутті, в сім'ї чиновника англійської колоніальної служби, людини забезпеченої і респектабельної. Батько помер, коли хлопчику було 4 роки, мати одружується вдруге, згодом 6-річного хлопчика відправляють в Англію, до дідуся, щоб він отримав освіту в англійській школі. Через чотири роки до Англії переїжджає мати і вітчим, який зумів замінити Вільяму батька. Мати ж стала його кращим товаришем, він ділився з нею усіма своїми думками.

Після закінчення школи Теккерей поступає в Кембріджський університет, але залишає його через 2 роки. Навчання мало задовольняло запити майбутнього письменника, який до того ж мав здібності живописця. Можливо, у нього почались конфлікти з університетським начальством: нелегально Теккерей видавав студентський журнал «Сноб», який вміщував карикатури на професорів і наглядачів. На той час Теккерей вирішив стати художником-карикатуристом. Коли в 1836 році Діккенс шукав ілюстратора для «Записок Піквікського клубу», він подав свої малюнки, але Діккенс їх відхилив. Обидва письменники часто спілкувались, але міцної дружби між ними не було.

Поступово література починає переважати в задумах і діяльності Теккерея. Він пише сатиричні повісті і нариси, працює як письменник в журналах, зокрема у сатиричному тижневику «Панч». Саме там публікується в 1846 році відома «Книга снобів».

Особисте життя письменника було трагічним: його дружина, ірландка Ізабелла Шоу, яку він палко кохав, після народження двох дочок захворіла важким психічним розладом, Теккерей піклувався про неї до кінця життя.

Помер Вільям Теккерей 1863 року в розквіті свого таланту, а його викривально-сатиричні романи і в наші дні не втратили своєї ідейної і художньої сили.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Реалізм Англії	\|	Творчість

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.