• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік процесу продажу, формування та розподілу результатів господарювання.

Актуальність теми:

Тема надає інформацію про господарські процеси, які можуть відбуватися на підприємстві. Студентам пропонується вивчити , яким чином відображаються в обліку процеси придбання, виробництва та реалізації.

Навчальні цілі:

Повинні знати: що таке процес постачання; основні завдання процесу придбання; за якою вартістю зараховуються на баланс необоротні активи; що таке первісна, переоцінена і залишкова вартість; якими документами оформляється придбання необоротних та оборотних активів.

Повинні вміти:відображати на рахунках бухгалтерського обліку процес придбання основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів; охарактеризувати рахунки, призначені для обліку процесу виробництва ; визначати фінансовий результат від реалізації.

Рекомендована література:

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / Вид. 2-е, доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – с. 274-328

2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / з-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – с. 182-232

3. Бухгалтерський облік: концептуальні основи теорії. Навчально-практичний посібник / Під заг. ред. Сопко В.В. – ТОВ “Видавничий дім “Професіонал”, Київ, 2004. – с.83-96

4. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2004.– с.180-213

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Облік процесу придбання

Процес придбання – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства засобами виробництва, необхідними для здійснення господарської діяльності.

В процесі придбання відбувається заготівля всього необхідного для процесу виробництва, а саме: основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних активів, сировини та матеріалів тощо.

Основними завданнями процесу придбання є:

Ø Правильне і своєчасне встановлення обсягів оборотних і оборотних активів

Ø Виявлення всіх витрат, пов’язаних із заготівлею засобів та предметів праці

Ø Визначення фактичної собівартості придбаних засобів і предметів праці

Ø Визначення результатів постачальницької діяльності.

Порядок формування вартості придбаних засобів і предметів праці залежить від виду витрат, понесених при їх придбанні.

Активи, які надходять на підприємство і використовуються в процесі виробництва продукції та її реалізації поділяються на оборотні й необоротні.

Розглянемо облік оборотних та необоротних активів.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Велике значення для обліку запасів має його правильна організація та основні принципи побудови, за які відповідає керівник підприємства.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси встановлюється П(С)БО 9 „Запаси".

Синтетичний облік виробничих запасів здійснюється на активному рахунку 20 „Виробничі запаси”. Аналітичний облік запасів ведеться у відповідності до їх номенклатури. Номенклатура – перелік окремих видів, найменувань та сортів матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство шляхом придбання у постачальника, в результаті обміну, виготовлення власними силами, внесеними до статутного капіталу, безоплатного одержання тощо.

При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі витрати на придбання, обробку та інші витрати, що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення їх до необхідного стану.

Облікові записи в обліку здійснюються на основі первинних документів.

Договір купівлі-продажу є основним документом, який визначає права і обов’язки постачальників і покупців. В договорі наводяться найменування і кількість товарів, їх ціна, строки поставки, порядок розрахунків тощо.

На підставі договорів підприємство-продавець складає рахунок, що підлягає оплаті покупцем. Після здійснення оплати рахунку матеріальні цінності відпускаються підприємству-покупцю, як правило, за накладною, яка є основним документом з руху запасів.

При придбанні запасів приймають участь додатково такі бухгалтерські документи:

Ø довіреність — призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів,

Ø акт списання бланків довіреностей - призначений для списання використаних бланків довіреностей,

Ø журнал реєстрації довіреностей - призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні,

Ø прибутковий ордер - використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника, при оприбуткуванні запасів з переробки,

Ø акт про приймання матеріалів - застосовується при прийнятті матеріалів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку надходження запасів і для направлення листа-претензії постачальнику.

Придбання сировини у постачальників здійснюється за договірними цінами. Така вартість називається купівельною. Крім того, в процесі їх доставки до місця зберігання виникають транспортно-заготівельні витрати: оплата перевезення вантажів, витрати з їх навантаження і розвантаження тощо. Купівельна вартість в сумі з транспортно-заготівельними витратами складає фактичну собівартість придбаних запасів.

Основні операції з надходження виробничих запасів:

1. оприбутковано виробничі запаси, виготовлені власними силами Д-т 20 К-т 23,

2. оприбутковано виробничі запаси, придбані підзвітною особою Д-т 20 К-т 372,

3. оприбутковано виробничі запаси як внесок до статутного капіталу Д-т 20 К-т 46,

4. оприбутковано виробничі запаси, придбані у постачальника Д-т 20 К-т 63

5. оприбуткування безоплатно отриманих запасів Д-т 20 К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності”

Облік процесу придбання виробничих запасів можна вести:

Ø за фактичною собівартістю,

Ø за купівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат,

Ø за обліковими цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду інтим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основним законодавчим актом з регулювання обліку основних засобів виступає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", в якому зазначається трактування поняття основних засобів, поділ основних засобів на групи, оцінка основних засобів, амортизація основних засобів, відображення в звітності та багато іншого.

Придбанні основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаних основних засобів включає:

Ø суми, що сплачуються постачальникам за придбаний актив або підрядникам за виконані роботи за вирахуванням суми податку на додану вартість;

Ø суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

Ø витрати, пов'язані зі сплатою збору за реєстрацію, державного мита, ввізного мита, інших обов'язкових платежів;

Ø витрати, пов'язані зі страхуванням ризиків доставляння;

Ø витрати, пов'язані з монтажем, налагоджуванням основних засобів;

Ø інші витрати, пов'язані з приведенням у робочий стан придбаних основних засобів.

Не включаються до складу первісної вартості основних засобів витрати, пов'язані з виплатою відсотків за користування позиковими коштами, взятими для придбання або створення таких засобів.

Переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням суми нарахованого зносу.

Під зносом основних засобів розуміють економічний вартісний показник втрати об’єктом основних засобів їх первісної вартості з початку їх корисного використання.

Основні засоби використовуються тривалий час. За цей проміжок часу відбувається, з одного боку, процес зносу, протягом якого основні засоби поступово втрачають свою вартість, а з іншого боку – процес створення джерел, необхідних для їх відтворення і, нарешті – процес придбання, протягом якого основні засоби відтворюються. Амортизація в бухгалтерському обліку означає віднесення на витрати звітного періоду частини вартості необоротних активів, використання яких було однією з умов отримання в цьому періоді продукції та доходів.

Формування первісної вартості придбаних або створених основних засобів відображається на рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. Цей рахунок призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесеш до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первинною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, сума до оцінки вартості об'єкта основних засобів. За кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активом, а також у разі часткової ліквідації, сума оцінки основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо по кожному об’єкту за допомогою інвентарних карток, які відкриваються в одному примірнику на кожен об’єкт основних засобів і містять дані про найменування об’єкта, його інвентарний номер, назву підприємства-виробника, дані про первісну вартість, джерела придбання, коротку характеристику об’єкта. Придбання необоротних активів (основних засобів) підприємства здійснюють у порядку інвестиційної діяльності, а витрачені кошти характеризують як капітальні інвестиції.

1. Облік процесу придбання

Процес придбання – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства засобами виробництва, необхідними для здійснення господарської діяльності.

Основними завданнями процесу придбання є:

Ø Правильне і своєчасне встановлення обсягів оборотних і оборотних активів

Ø Виявлення всіх витрат, пов’язаних із заготівлею засобів та предметів праці

Ø Визначення фактичної собівартості придбаних засобів і предметів праці

Ø Визначення результатів постачальницької діяльності.

Порядок формування вартості придбаних засобів і предметів праці залежить від виду витрат, понесених при їх придбанні.

Активи, які надходять на підприємство і використовуються в процесі виробництва продукції та її реалізації поділяються на оборотні й необоротні.

Необоротними називають активи, призначені для використання більше одного року. До них відносяться основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові та капітальні інвестиції тощо.

Оборотні активи – це активи, призначені для реалізації або споживання в процесі діяльності підприємства протягом операційного циклу. До них відносяться виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), напівфабрикати, готову продукцію, товари, грошові кошти тощо.

Розглянемо облік оборотних та необоротних активів.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Велике значення для обліку запасів має його правильна організація та основні принципи побудови, за які відповідає керівник підприємства.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси встановлюється П(С)БО 9 „Запаси".

Синтетичний облік виробничих запасів здійснюється на активному рахунку 20 „Виробничі запаси”. Аналітичний облік запасів ведеться у відповідності до їх номенклатури. Номенклатура – перелік окремих видів, найменувань та сортів матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство шляхом придбання у постачальника, в результаті обміну, виготовлення власними силами, внесеними до статутного капіталу, безоплатного одержання тощо.

При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі витрати на придбання, обробку та інші витрати, що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення їх до необхідного стану.

Облікові записи в обліку здійснюються на основі первинних документів.

Договір купівлі-продажу є основним документом, який визначає права і обов’язки постачальників і покупців. В договорі наводяться найменування і кількість товарів, їх ціна, строки поставки, порядок розрахунків тощо.

На підставі договорів підприємство-продавець складає рахунок, що підлягає оплаті покупцем. Після здійснення оплати рахунку матеріальні цінності відпускаються підприємству-покупцю, як правило, за накладною, яка є основним документом з руху запасів.

При придбанні запасів приймають участь додатково такі бухгалтерські документи:

Ø довіреність

Ø акт списання бланків довіреностей

Ø журнал реєстрації довіреностей

Ø прибутковий ордер

Ø акт про приймання матеріалів

Придбання сировини у постачальників здійснюється за договірними цінами. Така вартість називається купівельною. Крім того, в процесі їх доставки до місця зберігання виникають транспортно-заготівельні витрати: оплата перевезення вантажів, витрати з їх навантаження і розвантаження тощо. Купівельна вартість в сумі з транспортно-заготівельними витратами складає фактичну собівартість придбаних запасів.

Основні операції з надходження виробничих запасів:

1. оприбутковано виробничі запаси, виготовлені власними силами Д-т 20 К-т 23,

2. оприбутковано виробничі запаси, придбані підзвітною особою Д-т 20 К-т 372,

3. оприбутковано виробничі запаси як внесок до статутного капіталу Д-т 20 К-т 46,

4. оприбутковано виробничі запаси, придбані у постачальника Д-т 20 К-т 63

5. оприбуткування безоплатно отриманих запасів Д-т 20 К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності”

Облік процесу придбання виробничих запасів можна вести:

Ø за фактичною собівартістю,

Ø за купівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат,

Ø за обліковими цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основним законодавчим актом з регулювання обліку основних засобів виступає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", в якому зазначається трактування поняття основних засобів, поділ основних засобів на групи, оцінка основних засобів, амортизація основних засобів, відображення в звітності та багато іншого.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Придбанні основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю основних засобів, придбаних за плату, визнається фактичних витрат підприємства на їх придбання, спорудження та виготовлення, за виключенням податку на додану вартість та інших податків, що відшкодовуються підприємству.

Первісна вартість придбаних включає:

Ø суми, що сплачуються постачальникам за придбаний актив або підрядникам за виконані роботи за вирахуванням суми податку на додану вартість;

Ø суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

Ø витрати, пов'язані зі сплатою збору за реєстрацію, державного мита, ввізного мита, інших обов'язкових платежів;

Ø витрати, пов'язані зі страхуванням ризиків доставляння;

Ø витрати, пов'язані з монтажем, налагоджуванням основних засобів;

Ø інші витрати, пов'язані з приведенням у робочий стан придбаних основних засобів.

Не включаються до складу первісної вартості основних засобів витрати, пов'язані з виплатою відсотків за користування позиковими коштами, взятими для придбання або створення таких засобів.

Переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням суми нарахованого зносу.

Під зносом основних засобів розуміють економічний вартісний показник втрати об’єктом основних засобів їх первісної вартості з початку їх корисного використання.

Основні засоби використовуються тривалий час. За цей проміжок часу відбувається, з одного боку, процес зносу, протягом якого основні засоби поступово втрачають свою вартість, а з іншого боку – процес створення джерел, необхідних для їх відтворення і, нарешті – процес придбання, протягом якого основні засоби відтворюються.

Амортизація в бухгалтерському обліку означає віднесення на витрати звітного періоду частини вартості необоротних активів, використання яких було однією з умов отримання в цьому періоді продукції та доходів.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. Цей рахунок призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесеш до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первинною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, сума до оцінки вартості об'єкта основних засобів. За кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активом, а також у разі часткової ліквідації, сума оцінки основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо по кожному об’єкту за допомогою інвентарних карток, які відкриваються в одному примірнику на кожен об’єкт основних засобів і містять дані про найменування об’єкта, його інвентарний номер, назву підприємства-виробника, дані про первісну вартість, джерела придбання, коротку характеристику об’єкта.

Придбання необоротних активів (основних засобів) підприємства здійснюють у порядку інвестиційної діяльності, а витрачені кошти характеризують як капітальні інвестиції

2. Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

Основною метою виробничого підприємства є випуск продукції. Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.

Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських операцій, пов’язаних з виготовленням продукції.

Він здійснюється під дією засобів праці і самої праці на предмети праці. Це зумовлює відповідні затрати підприємства на виробництво продукції: вартість матеріалів, що витрачені на виробництво продукції; заробітної плати, нарахованої робітникам та відрахувань від їх заробітної плати на соціальні заходи: амортизацію основних засобів, зайнятих у виробництві та інші витрати. Окрім даних витрат підприємство здійснює витрати , пов’язані з обслуговуванням виробництва і управлінням даним виробництвом.

Національні стандарти бухгалтерського обліку ( П(С)БО “Витрати”) трактують витрати як зменшенняекономічної вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (завинятком зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілу власниками).

Витрати виробництва – вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції.

Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Собівартість продукції – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво та збут товарів, робіт і послуг.

Розрізняють виробничу собівартість (яка відображає лише поточні витрати на виробництво продукції) та повну собівартість продукції (яка включає разом із виробничою собівартістю та поточними витратами підприємства витрати на збут).

Для успішного здійснення господарської діяльності необхідно, щоб ціна кожної одиниці виготовленої підприємством продукції покривала витрати, а кожний підрозділ або частина виробничого процесу несли б відповідальність за формування своєї частини витрат на виробництво.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на:

Ø прямі- витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів

Ø непрямі - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, тому потребують розподілу. Прикладом таких витрат є загально виробничі.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

Ø Прямі матеріальні витрати (вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється, куплених напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можна віднести до конкретного об’єкта витрат)

Ø Прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат)

Ø Інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема плата за оренду майнових паїв)

Ø Загальновиробничі витрати (загальновиробничими є витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів і управління ними).

Витрати на виробництво поділяються:

- за елементами;

- за статтями калькуляції.

Під елементами витрат належить: витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби тощо), що включаються до їх собівартості.

До непрямих витрат відносяться витрати, пов’язані з виробництвом продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загально виробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Ці витрати створюють комплексні статті калькуляції, тобто включають декілька елементів, які відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень, витрати поділяються на:

- умовно-змінні;

- умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать: витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням.

До цих витрат належать: витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергія, оплата праці робітникам, зайнятим у виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи та ін.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До них належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на:

- поточні;

- одноразові.

Поточні витрати (постійні) – це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати – це витрати, що здійснюються періодично і спрямовані на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на переробку (виробництво) запасів включають: прямі матеріальні витрати, а також постійні, змінні виробничі накладні витрати.

Розподілення постійних виробничих накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування, а змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

Витрати на виробництво обліковують в системі рахунків, призначених для відображення процесу виробництва. Витрати на виробництво обліковують на рахунку 23 “Виробництво”.

По дебету цього рахунку групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

По кредиту – відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів, одержаних у процесі виробництва.

Залишок по рахунку 23 на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва.

Аналітичний облік по рахунку 23 ведеться по дебету за видами виробництв або за статтями витрат, а по кредиту – за видами або групами продукції. Ці дані використовуються для складання калькуляцій.

Основними документами при відображенні витрат є:

Ø Наряди на оплату праці

Ø Табелі обліку використання робочого часу

Ø ПКО

Ø ВКО

Ø Накладна

Ø Звіт про використання коштів

Ø Рахунок-фактура

Ø Прибутковий ордер

Ø Довідки бухгалтерії тощо.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на виробництво.

3. Облік процесу продажу, формування та розподілу результатів господарювання

Продукція, виготовлена на будь-якому підприємстві, підлягає реалізації.

Реалізація – це процес продажу готової продукції, товарів або виконання робіт і надання послуг.

Її підставою є укладання договору з покупцями, в якому зазначається асортимент продукції, термін відвантаження, кількість та якість продукції, умови постачання, ціна, форми розрахунків та інші умови.

Відвантажена продукція – це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Відвантаження продукції здійснюється покупцям на підставі наступних документів: накладних, товарно –транспортних накладних, доручення.

Розрахунковими документами є договір, рахунки-фактури, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків фактур, специфікації.

Ціну, по якій підприємство реалізує продукцію (роботи, послуги) називають відпускною ціною реалізації.

Аналітичний облік відвантаженої продукції здійснюється на складі в картках складського обліку в натуральних показниках на основі накладних відділу збуту.

При продажу продукції підприємство отримує доходи та несе відповідні витрати.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це сума грошових коштів, які надійшли на рахунок в банку або в касу підприємства за вироблену і доставлену покупцям та замовникам продукцію, виконанні для них роботи або надані послуги.

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – один із основних вартісних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, який є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а також використовується при визначенні валового прибутку.

Своєчасність відображення доходу від реалізації продукції визначається встановленим моментом реалізації. Моментом реалізаціївважається або дата відвантаження, або дата зарахування на поточний рахунок платежу від покупця.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Завдання обліку процесу продажу - надання апарату управління достовірної і своєчасної інформації про фактичні витрати на виробництво і збут конкретних видів виготовленої продукції.

Для бухгалтерського обліку наявності, руху, відвантаження і реалізації продукції (робіт, послуг), а також пов’язаних з цим операцій, використовуються наступні синтетичні рахунки: 23, 26, 93, 36, 90, 70. Відпускна вартість відвантаженої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, що зазначена в оформлених для оплати покупцем розрахункових документах, а при розрахунках готівкою або безготівковим шляхом – за коштами, що надійшли в касу та на поточний рахунок в банк відображається по кредиту рахунку 70.

Для обліку доходів і результатів діяльності передбачено рахунки класу 7 “Доходи і результати діяльності”. Які з цих рахунків використовуються в бухгалтерському обліку конкретного підприємства – залежить від того, якими видами діяльності підприємство займається і які види доходів отримує.

Для відображення собівартості реалізованої продукції введено активний рахунок 90 “Собівартість реалізації”, суми якого в кінці звітного періоду списуються в дебет рахунка 79 “Фінансові результати”.

Відображення податків на додану вартість, акцизного збору відображається по дебету рахунку 70 “Доходи від реалізації”. Витрати на збут (рах. 93) зменшують фінансові результати, які обліковуються на рахунку 79 “Фінансові результати”.

По кредиту рахунку 70 “Доходи від реалізації” відображаються доходи від реалізації (товарів, послуг).

Наприкінці звітного періоду кінцеве сальдо по рахунку 70 “Доходи від реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Таким чином, по дебету рахунку 79 “Фінансові результати” одержує відображення повна собівартість реалізованої продукції (яка складається з виробничої собівартості, витрат на збут, а також податку на додану вартість і акцизного збору), а по кредиту – дохід від реалізації продукції за цінами реалізації. Різниця між кредитовими і дебетовими записами на рахунку 79 “Фінансові результати” показує результати від реалізації, тобто доходи від реалізації, які списуються на рахунок 44 “Прибутки і збитки нерозподілені”.

Таблиця 9.1.Облік процесу реалізації

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід від:

Ø Реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу

Ø Надання послуг

Ø Використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом якого є отримання процентів, дивідендів тощо

В залежності від виду діяльності розрізняють доходи від:

Ø Звичайної діяльності

Ø Надзвичайної діяльності.

Крім того, доходи можуть бути виникати в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Звичайна діяльність поділяється коопераційну та не операційну (фінансову та інвестиційну) операційна діяльність - це основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - це здійснення операцій, пов'язаних із виробництвом або реалізацією продукції (товарів послуг) що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу. Для комерційного торговельного підприємства такими операціями будуть операції з придбання товарів, для виробничого - придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізація, для інвестиційної компанії-формування портфелю інвестицій тощо.

Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансову діяльність визначає діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Контрольні запитання

1. Які активи називають виробничими запасами?

2. Які рахунки використовують для обліку придбання матеріальних цінностей?

3. Що включається до первинної собівартості придбаних матеріальних цінностей?

4. У чому полягає синтетичний облік процесу виробництва?

5. Які синтетичні рахунки використовують для обліку процесу реалізації?

6. За допомогою яких рахунків здійснюється облік фінансових результатів?

7. В чому полягають відмінності між основними засобами та іншими активами?

8. Які витрати включаються до первісної вартості основних засобів?

9. Які рахунки призначені для обліку основних засобів?

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. IX. Відомості про військовий облік
6. IX. Відомості про військовий облік
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
9. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
10. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами

Переглядів: 2012