Педагогічна діяльність і погляди українських просвітителів Г.С.Сковорода

Отримання підвищеної і вищої освіти

Молодь, яка прагнула продовжити навчання, отримувала освіту в вітчизняних колегіумах (Переяславський, Чернігівський) і академіях (Києво-Могилянська з 1694 р.), університетах європейських країн.

Після їх закінчення випускники очолювали національно-визвольний рух., брали активну участь у розбудові освіти, науки і культури в Україні.

4. Військова підготовка в козацьких об'єднаннях

Перебуваючи в козацьких об’єднаннях, юнаки опановували бойове мистецтво.

У кінці ХVIII ст. під впливом освітньої політики Росії відбуваються зміни в системі освіти і шкіл України. У 1786 році Катериною ІІ видається Статут про створення загальнодержавної системи народної освіти, за яким утворюються два типи навчальних закладів: головні і малі училища. Під його впливом зникають братські, козацькі школи, школи мандрівних учителів.

Виразником ідей просвітництва і гуманізму в Україні виступає філософ, мислитель, письменник Г.С. Сковорода.

Мета виховання: істинна, справжня людина, що знаходить своє покликання і щастя у “спорідненій” праці (за нахилами і здібностями); підготовка вільної людини, гармонійно-розвиненої, щасливої, корисної для суспільства, людини, здатної жити і боротися

Основні ідеї педагогічної спадщини Г.С Сковороди:

1. природного виховання, спорідненого з природою людини;

2. самопізнання і саморозвитку;

3. народності виховання як служіння простому люду (просвітництво) та вивчення історії і культури народу.

Педагогічні погляди Сковороди втілюють основні напрями прогресивної педагогіки: демократизм, гуманізм, високу моральність, любов до Батьківщини і народу.

Будучи прихильником принципу народності у вихованні, відстоював думку, що воно має відповідати інтересам народу, живитися з народних джерел і зберігатися в житті кожного народу, висміював дворянсько-аристократичне виховання, плазування перед усім іноземним.

Провідне місце у всебічному розвитку відводив розумовій освіті, яка допомагає людині пізнати себе, навколишній світ, суть щастя.

Обстоював рідну мову в школах, радив вивчати граматику, літературу, математику, фізику, хімію, логіку, іноземні мови, механіку, музику, філософію, медицину та інші науки.

Особливу роль відводив формуванню моральних якостей особистості, зокрема таких, як любов до вітчизни і праці, людяність, дружба, правдивість, чесність, сила волі, почуття людської гідності.

Значної уваги Г.Сковорода надавав фізичному вихованню людей, яке повинно починатися ще до народження дитини і полягати в здоровому способі життя батьків, у турботі про матір у період вагітності й вигодовування дитини. Фізичному вихованню сприяють праця, вправи, режим і відпочинок, розваги, загартування організму.

Дбав про естетичне виховання, яке має облагороджувати людей, допомагати у житті і праці. Засобами естетичного виховання повинні бути поезія, музика, народні пісні, краса природи, образотворче мистецтво.

Першими вихователями дитини вважав батьків, а тому зневажливо ставився до тих батьків, які передоручали виховання своїх дітей іншим, порівнював їх із зозулями, що підкидають яйця в чужі гнізда.

Вирішальну роль у вихованні він відводив школі, вчителям. Школа, на його думку, має бути доступною для всіх, з безплатним навчанням. Розробив низку дидактичних і методичних положень. Стверджував, що усвідомлювати істину найкраще самостійно, через власну активність. У процесі навчання треба враховувати нахили і здібності дітей, їх вікові та індивідуальні особливості. Радив правильно дозувати матеріал, викладати його доступно, ясно, точно, використовувати наочність, пов’язувати теорію з практикою, навчання з життям. Високо цінував такі методи навчання, як лекція, розповідь, розмова, бесіда.

У вихованні пропонував такі методи, як бесіда, роз’яснення, поради, приклади, радив виховувати не тільки словом, а й ділом, переконанням привчати дітей критично аналізувати свої вчинки, дотримуватися суворого режиму, уникати надмірностей.

Висунув ряд вимог до вчителя, зокрема до його знань, благородства, любові до дітей, до своєї справи, повинен бути прикладом для інших в усьому.

Г.С.Сковорода був, безумовно, найсамобутнішим мислителем того часу, недарма його називали “українським Сократом”.

Педагогічні погляди Г.С.Сковороди висвітлені в байках, притчах, філософських трактатах, афоризмах (“Орел і черепаха”, “Бджола і шершень”, “Вдячний Єродій”, “Убогий жайворонок”).

Висновок:

Характерною рисою української педагогіки XVI-XVIII ст. є її зміст у розвитку на своїй власній, національній основі із врахуванням кращих досягнень західної педагогічної культури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шкільне виховання в січових (козацьких) школах	\|	Мольєр і світовий театр

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.

Педагогічна діяльність і погляди українських просвіти­телів Г.С.Сковорода

Педагогічна діяльність і погляди українських просвітителів Г.С.Сковорода