• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.

Форфейшинг— це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання (форфейтинге) відмовитися від свого права регресної вимоги до кредито­ра у разі неможливості одержання грошових коштів від боржни­ка. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються у разі викорис­тання форфейтингу, є векселі. Однак об'єктом форфейтингу мо­жуть бути інші види цінних паперів (але вони обов'язково повин­ні містити абстрактне зобов'язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов'я­зане з простотою їх оформлення, а також із давнім використан­ням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.

Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов'язано з тим, що для дисконтування пода­ються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.

Удаючись до форфейтингу, експортер дістає можливість до­датково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгова­ність. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:

- власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;

- імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експор­тера, недостатньо кредитоспроможний;

- експортеру не вдається отримати першокласної гарантії.

Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може збе­рігати їх у себе, у цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиціями. Якщо форфейтер не бажає тримати своїх коштів у такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Унаслідок такого наступного пе­репродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

- взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

- договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах;

- основними документами, що застосовуються при здійснен­ні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні;

- кредитування експортера здійснюється через купівлю век­селів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

- кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких ви­падках — до семи років;

- дисконтування відбувається на основі фіксованої процент­ної ставки;

- здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Форфейтингові операції здійснюються у такий спосіб. Експор­тер, банк експортера або імпортер є ініціаторами договору. Екс­портер, який хоче скористатися форфейтингом, знаходить зару­біжного покупця (імпортера), котрий, у свою чергу, хоче отрима­ти середньостроковий кредит для фінансування угоди з експор­тером. При цьому імпортер може виявити бажання оплатити час­тку вартості товарів відразу, а залишок регулярно оплачувати протягом узгодженого терміну (наприклад, п'яти років). Імпортер повинен оформити серію простих векселів або акцептувати серію переказних векселів. Якщо імпортер має добру кредитоспромож­ність, то експортер може не вимагати, щоб переказні векселі були гарантовані. Однак у більшості випадків, особливо коли імпортер не є першокласним позичальником, від нього вимагають знайти банк, котрий гарантував би або авалював зазначені векселі.

Експортер, у свою чергу, мусить знайти форфейтера. Як пра­вило, експортер може звернутися до кількох форфейтерів, нама­гаючись виявити найвигідніші пропозиції. Для форфейтера важ­ливо знати: загальну суму операції; строк; валюту; назву експор­тера та імпортера, країну, яку вони представляють; чим оформ­лена заборгованість (прості чи переказні векселі); форму забезпе­чення (аваль, гарантія); суму та строк погашення; процентну ста­вку; предмет та ціну товару; строк та кількість поставок; місце платежу.

Після того як форфейтер отримає відповіді на зазначені вище питання, він здійснює кредитний аналіз. Форфейтер може відмо­витися від укладення угоди з експортером або дати згоду на Й укладення. Якщо експортер уклав угоду про форфейтинг до підписання контракту з покупцем, він матиме можливість зробити точний розрахунок ціни товару з урахуванням реальних витрат щодо залучення коштів.

Експортер відвантажує товари, отримує векселі, які потім продає форфейтеру зі скидкою та на безповоротній основі.

Застосовуючи форфейтинг, експортер має такі переваги:

- можливість одержання грошових коштів відразу після від­вантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;

- при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ста­вка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього терміну кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

- відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимо­ги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

- відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;

- простота документації та оперативність її оформлення;

- робить зайвим експортне страхування.

До недоліків форфейтингу з погляду експортера можна віднести:

- його високу вартість;

- вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;

- необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу в разі банкрутства гаранта або аваліс­та, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.

Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі пе­реваги:

- простота та оперативність в оформленні документації;

- вища маржа, ніж при кредитуванні;

- можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:

- відсутність права регресу у разі несплати боргу;

- необхідність знання законодавства країни імпортера;

- необхідність нести ризики до погашення векселів;

- відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
3. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
4. VII Контроль постачальника
5. Активні операції банків
6. Активні операції комерційних банків
7. Алгебраїчні операції
8. Альтернативна вартість і незворотні витрати
9. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
10. Арифметичні операції
11. Арифметичні операції в різних системах числення
12. Арифметичні операції над цілими числами

Переглядів: 624