Місце і роль правових норм в системі соціальних норм

Суспільство має дуже неоднорідну структуру, воно складається з різних особистостей, наділених своїми специфічними інтересами, запитами і потребами, які іноді не збігаються. Суспільство нормально функціонує лише тоді, коли враховуються інтереси всіх верств, коли відбувається певне обмеження власного інтересу заради досягнення компромісу. Адже люди як суспільні істоти не можуть весь час діяти тільки виходячи зі своїх власних інтересів і потреб.

Соціальним відносинам притаманна така важлива ознака, як нормативність. Ця ознака склалась внаслідок історичного розвитку суспільства, поступово утворювалась ціла система соціальних норм. У них закріплено той тип поведінки, який гарантує, найоптимальніший результат соціальної взаємодії людей. Мстою соціальних норм є досягнення злагодженості в суспільних відносинах, суспільного компромісу. Соціальне регулювання, яке здійснюється за допомогою соціальних норм, це необхідна умова нормальної життєдіяльності суспільства. Цивілізація виробила безліч різних норм і правил, якими люди керуються у своєму повсякденному житті.

Соціальні норми це певні стандарти, зразки поведінки учасників соціального спілкування, за допомогою яких здійснюється соціальне регулювання. Юристи мають справу насамперед із правовими нормами, що представляють для них безпосередній професійний інтерес. Але вони постійно співвідносять їх з іншими соціальними регуляторами, адже всі норми взаємозалежні та взаємозумовлені. Отже, специфіку правових норм не можна оцінити без з’ясування їх місця і ролі в загальній системі соціальних норм.

Соціальні норми за своєю природою означають певний стандарт поводження. Норма – це міра позитивної, суспільно корисної поведінки, спрямована на досягнення мети соціального регулювання. Соціальні норми регулюють неабиякі, а найтиповіші суспільні відносини.

Система соціальних норм відбиває досягнутий ступінь економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, в них знаходять вираження історичні та національні особливості життя країни, характер державної влади.

Соціальні норми численні її різноманітні. Це пов’язано з розмаїтістю самих суспільних відносин – предмета регулювання. Соціальні норми підрозділяються на види залежно від способів формування, сфери дії, соціальної спрямованості. З цього погляду виділяються правові норми; моральні; політичні; естетичні; релігійні; корпоративні; норми звичаїв, традицій, звичок, обрядів, ритуалів; ділові звичаї; правила етикету, пристойності.

Це загальноприйнята і найбільш розповсюджена класифікація соціальних норм. Об’єднує їх те, що всі вони носять соціальний, а не технічний характер. Незважаючи на розходження, ці норми взаємозалежні, жодні з них не діють ізольовано від інших.

Соціальні норми – це правила людського співжиття, що регулюють відносини людей між собою. Їхні відмітні ознаки:

1) соціальні норми є типовою моделлю (зразком) поведінки людини. Вони спрямовані на регулювання суспільних відносин;

2) соціальні норми мають загальний характер, тобто розраховані на неодноразове застосування;

3) виконання соціальних норм забезпечується певними засобами впливу (внутрішнє переконання людини, громадський осуд, державний примус).

Види соціальних норм:

1) норми моралі – відносно стійкі уявлення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за поняттями «добрий» і «поганий». Норми моралі, зазвичай, не зафіксовані документально, вони існують як моральні орієнтири у свідомості людей. Наприклад, самоочевидне, що брехати – погано;

2) норми права – загальнообов’язкові, формально визначені, встановлені або санкціоновані державою та забезпечені її примусовою силою правила поведінки. Наприклад, норма права наказує громадянам України щорічно надавати декларацію про доходи;

3) релігійні норми – правила поведінки віруючих людей, які склались на базі уявлень людей про Бога та про бажану для нього поведінку. Ця група соціальних норм зафіксована у священних книгах християн, іудеїв, мусульман, буддистів – Біблії, Торі, Корані, Ведах, в усних переказах. Норми релігії регулюють відносини віруючих у межах церкви або іншої релігійної організації, порядок відправлення релігійних культів. Наприклад, до релігійних норм належать: обов’язок православного християнина дотримуватися поста, обов’язок мусульманина чинити п’ять разів на день молитву;

4) норми об’єднань громадян (корпоративні норми) – норми, створені об’єднаннями громадян, у тому числі трудовими колективами, підприємницькими союзами. Головним чином вони закріплюють порядок формування корпорацій, права й обов’язки їх членів. Такі, наприклад, як статут Християнсько-демократичної партії України, статут Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницькогою;

5) звичаї та традиції – стихійно сформовані правила повсякденної поведінки, що передаються з покоління в покоління. Такі, наприклад, як звичай потискувати один одному руку під час зустрічі, традиція зустрічати Новий рік;

6) естетичні норми – відносно мінливі уявлення людей про прекрасне і потворне. Цих норм люди дотримуються найчастіше не цілком свідомо (вибір одягу, манера поведінки).

Виконання більшості соціальних норм забезпечується недержавними засобами: громадським осудом, санкціями з боку об’єднань громадян і церкви (наприклад, виключення з партії, покаяння або відлучення від церкви). Держава забезпечує тільки норми права.

Попри всі свої відмінності соціальні норми щільно взаємозв’язані. Їх взаємозв’язок виявляється в наступному:

1) регулятивність – усі соціальні норми регулюють суспільні відносини шляхом встановлення певних правил поведінки людини в суспільстві;

2) єдина мета – всі соціальні норми спрямовані на впорядкування життя, на стабільність і спокій у суспільстві. Результатом реалізації (втілення в життя) соціальних норм є громадський порядок. Норми релігії, моралі, права мають також величезний виховний потенціал, вони впливають на формування людської особистості;

3) єдність оцінки бажаної і небажаної для суспільства поведінки – нерідко і право, і релігія, і мораль забороняють чи дозволяють ту саму лінію поведінки. Наприклад, крадіжка розцінюється правом як злочин, релігія – як гріх, мораль – як дурний вчинок. Заподіяння шкоди нападнику під час самооборони виправдовується і правом, і мораллю.

Взаємозв’язки соціальних норм носять парний або багатобічний характер. Наприклад, і мораль, і релігія вимагають поважного ставлення дітей до батьків. У той же час право не містить аналогічного наказу. Повага, любов, прихильність – це глибоко внутрішні почуття людини, що не піддаються правовому регулюванню. Не містять будь-яких вимог щодо цього й інші соціальні норми. Таким чином, взаємозв’язок моралі та релігії в цьому випадку має парний характер.

Розглянемо з позицій соціального регулювання таке явище як власність. На її захисті стоять і право, і мораль, і релігія, і корпоративні норми. У цьому випадку можна казати про багатобічний взаємозв’язок соціальних норм.

Взаємозв’язок соціальних норм виявляється й у тому, що неправові норми можуть набути правового оформлення. Наприклад, образливе чіпляння до перехожих, нецензурна лайка в громадському місці (порушення норм моралі) розцінюються як адміністративне правопорушення (дрібне хуліганство) і як таке караються. Деякі релігійні свята (наприклад, Різдво Христове, Великдень) в Україні закріплені трудовим законодавством.

Щоб показати, що правові норми є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.

Так, правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:

· виникають разом із виникненням держави;

· встановлюються чи санкціонуються державою;

· виражають волю керівної частини суспільства;

· утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права);

· існують у суспільстві як одна система норм;

· формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов’язків;

· є правилами поведінки, формально визначеними за змістом;

· мають певні форми зовнішнього виразу;

· мають точно визначені межі дії;

· забезпечуються державним примусом та іншими засобами.

· Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального

· регулювання:

· існують у будь-якому суспільстві;

· встановлюються чи санкціонуються іншими суб’єктами;

· виражають волю різноманітних частин населення;

· можуть існувати й безсистемно, не будучи внутрішньо узгодженими;

· існують здебільшого у вигляді кількох відносно самостійних систем нормативного регулювання;

· виражаються не тільки через права та обов’язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо;

· зазвичай позбавлені формальної визначеності;

· можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих формах;

· не завжди мають точно визначені межі дії;

· забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрямами впливу на суспільні відносини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та ознаки права	\|	Поняття системи права як внутрішньої його організації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.