Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

Літературна мова - унормована, загальноприйнята форма національної мови.

Усі національні мови обов'язково мають норми, тобто історично сформовані і суспільно усвідомлені стандарти. Ці стандарти усталені на основі літературної традиції, що регулює мовленнєву діяльність у її типових функціонально-комунікативних різновидах.

Мовна норма - сукупність найпридатніших (правильних, кращих) для обслуговування суспільства засобів мови, яка виникає як результат добору мовних ^елементів із наявних, утворюваних мовцями тепер чи взятих із запасу минулого..

Загальномовні нормиоб'єднують всі одиниці мови і прийоми їх організації, які є в ній у цей час і мають комунікативне значення для мовців незалежно від функціонально-стильових різновидів.

Різновиди норм мови
Літературні норми мови - це ознаки, правила опрацьованого мовлення, яке є зразком писемної і усної форм спілкування. Літературні норми у порівнянні із загальнонародною мовою є диференційованішими. Вони мають вищий ступінь загальнообов'язковості і більше обмежень.
Стильові норми - це спосіб добору і організації мовних засобів у певному типі мовлення, у функціональному стилі. Вибір стилю і визначає стильову норму (офіційно-діловий чи художній стиль, науковий чи розмовний тощо).
Стилістичні норми - це норми, що діють у межах літературної норми і регламентують не лише правильність мовлення, а й доцільність та довершеність його відповідно до умов спілкування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю	\|	Норми української літературної мови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.