• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Терміни з бухгалтерського обліку, фінансової та економічної діяльності

Аваль— банківська гарантія, що передається у формі підпису на лицьовій стороні векселя.

Аванс— грошова сума, що виплачується в рахунок наступних платежів.

Авізо— у банківській, комерційній практиці офіційне пові­домлення про виконання розрахункової операції.

Авіста —1) напис на векселі чи іншому платіжному документі, який засвідчує, що оплату за цим документом належить здійснити відразу після його пред'явлення або через певний час після цього; 2)вексель на пред'явника, виданий без зазначення терміну оплати.

Автаркія— економічна політика відокремлення держави від економіки інших країн із метою створення самодостатнього, замкнутого господарства у межах окремої держави.

Авуари —1)різні активи (готівка, чеки, векселі, акредитиви), за рахунок яких можуть бути здійснені виплати і погашені зобов'язання їх власників; 2)грошові ресурси банку в чужоземних валютах, цінних паперах, золоті, що є на рахунках у закордонних банках.

Ажіо— відхилення курсів грошових знаків, векселів та інших цінних паперів від номінальної вартості їх або паритету в бік від підвищення.

Ажур— ведення бухгалтерського обліку, при якому записи у рахункових книгах робляться у день здійснення операцій.

Акредитив— платіжний документ, за яким одна кредитна установа дає розпорядження іншій, згідно із заявою клієнта, сплатити за його рахунок певну суму пред'явнику.

Актив— 1) частина бухгалтерського балансу (як правило, ліва сторона), яка відображає на певну дату всі належні підприємству активи (матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги); 2) майнові права (майно), що належить фізичній або юридичній особі.

Активні операції банків— операції, з допомогою яких банки розміщують грошові кошти (купівля цінних паперів, видача позик), які вони мають.

Акцепт— 1) форма розрахунків за товари, що поставляються, і надані послуги; здійснюється з допомогою кредитно-банківських установ; 2) згода укласти договір на умовах, запропонованих іншою стороною; 3) підтвердження страховою компанією готовності виписати поліс страхування життя.

Акцептант— особа, яка зобов'язалася сплатити за пред'явле­ним рахунком, векселем.

Акциз— вид непрямого податку на товари масового спожи­вання.

Ампліація— копія розписки про прийняття грошей.

Анатоцизм— обчислення відсотків не лише з початкової суми, а й з відсотків, які наросли за час, що минув.

Антиципація —1) сплата боргу раніше визначеного терміну; 2) стягнення податків раніше, ніж передбачено чинним законо­давством.

Ануїтет— вид державної позики, з якої кредитор періодично одержує певний прибуток, що встановлюється з розрахунком на поступову сплату боргу, та проценти з нього.

Аудит— перевірка, ревізія, що здійснюється з метою підви­щення рентабельності підприємства.

Аудиторська служба— організації, які перевіряють стан фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.

Базис— 1) надвишка до біржового котирування чи знижка з нього, які є предметом торгу; 2) різниця між ціною товару, проданого з умовою постачання через певний час, і ціною того ж товару, проданого за готівку з умовою негайної поставки.

Балансбухгалтерський — система показників (у грошовому виразі) діяльності підприємства.

Банк— установа, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені за умов повернення, платності та строковості.

Банк центральний— емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави.

Банківська система України— сукупність банківських установ, що функціонують на території України.

Банкноти— банківські білети, грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком. ;

Банко— курс, за яким банк купує і продає цінні папери.

Банкрут— неплатоспроможний боржник.

Банкрутство— неспроможність боржника-підприємства, банку, іншої організації чи окремої особи платити за своїми борговими зобов'язаннями.

Банківський кредит- кредит, що надається банками підприєм­цям та іншим позичальникам у вигляді грошових позик.

Бенефіціар— особа, якій призначений платіж, одержувач грошей.

Боніфікація— доплата до ціни товару, якщо фактична якість його вища за передбачену договором, стандартом або технічними умовами.

Беса— зниження курсу цінних паперів або цін на товари.

Біметалізм— грошова система, коли роль загального еквіва­лента законодавчо закріплена за двома металами (переважно за золотом і сріблом), а монети із цих металів виконують усі функції грошей.

Брутто дохід— 1) дохід за вкладеннями у цінні папери чи нерухомість, обчислений до сплати податків; 2) валовий дохід без урахування витрат.

Брутто-лрибуток— вартість продажів за вирахуванням витрат виробництва, обчислена до сплати податків.

Бюджет— грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, підприємства, установи за певний період.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)- макроекономічний показник економічної статистики, який визначає сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг, вироблених у даній країні за певний проміжок часу, у поточних ринкових цінах без урахування сальдо платіжного балансу.

Валовий національний продукт— макроекономічний показник економічної статистики, який відображає сумарну вартість това­рів та послуг (у цінах реалізації), що надходять у розпорядження певної країни за визначений проміжок часу.

Валоризація— штучне підвищення ціни товару (головним чином через скорочення його виробництва).

Валюта— 1) тип грошової системи, що діє в країні; 2) грошові чеки іноземних держав; 3) міжнародні грошові одиниці.

Валютування— зазначення терміну, з якого починається нара­хування процентів на суми, що дебетуються або кредитуються.

Вексель— цінний папір, що містить безумовне грошове зобов'язання про сплату певній особі або пред'явнику векселя певної суми в зазначений термін.

Відсоток— плата за кредит, ціна за користування позиченими коштами.

Вклад— грошова сума, внесена в ощадний банк на збереження на певних умовах.

Внесок— гроші, цінності, передані юридичною або фізичною особою до благодійних, екологічних фондів громадських чи міжнародних організацій, а також на певні конкретні потреби.

Гроші— економічна категорія, що означає специфічний товар, який виконує у суспільстві роль загального еквівалента під час обміну товарів.

Гроші електронні— умовна назва грошових засобів, які вико­ристовуються їх власниками в електронній системі банківських послуг.

Грошова одиниця— встановлений грошовий знак, один із еле­ментів грошової системи, що слугує для вимірювання і вираження цін товарів.

Ґап— різке зниження або підвищення ціни біржового товару в Межах біржового дня.

Ґарант— поручитель, юридична або фізична особа, держава, що дає гарантію (виступає запорукою) у чомусь.

Ґарантія— форма угоди, згідно з якою при порушенні умов контракту банк сплачує певну неустойку.

Ґотівка— форма існування грошей у вигляді банкнот і купюр.

Гривня —1) вагова, лічильна і монетна одиниця Київської Русі; 2) грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920 рр.); 3) українська національна валюта.

Гросбух— головна книга в бухгалтерії.

Дамніфікація— зазнання збитків, втрата майна.

Дамно —1) збиток від продажу цінних паперів за ціною, нижчою від номінальної вартості; 2) спеціальна плата клієнтів банків за інкасування й облік векселів, коносаментів та інших документів; 3) різниця між номінальною вартістю грошей та їхньою вартістю за поточним курсом.

Дебет— ліва сторона бухгалтерського рахунка, на якій відоб­ражаються господарські операції; рахунок надходжень і боргів певній установі.

Дебітор— боржник, що має грошову заборгованість підприєм­ству, організації.

Девальвація— зниження офіційного курсу національної валюти щодо валют інших країн.

Девіація— раптове, не передбачуване відхилення курсу цінних паперів, цін біржових товарів під впливом форс-мажорних обставин.

Девізи— платіжні засоби: чеки, векселі, перекази.

Дезинфляція— зниження темпів інфляції або повне її припи­нення.

Декорт— знижка ціни товару за довгострокову його оплату.

Декувер— різниця між сумою оцінки майна і страховою сумою.

Демпінг— продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від в итрат виробництва з метою отрим ання конкурентних переваг в експорті на певний ринок.

Деномінація— зміна (збільшення) номінальної вартості грошо­вих знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків.

Депозит— гроші чи цінні папери, що їх вносять до кредитних установ для зберігання.

Депозитор— особа чи організація, що є власником депозиту.

Депонент— фізична чи юридична особа, що має певну суму грошей, не виплачену їй через якусь причину підприємством чи організацією у визначений термін і відкладену для подальшої виплати.

Депорт- 1) спекулятивна біржова угода з метою отримання курсової різниці (дисконту); 2) зниження курсу цінних паперів.

Дефіцит— нестача певного ресурсу, зокрема споживчого, в мікроекономіці; перевищення видатків над доходами.

Дефлятор— індекс цін, що використовується для перерахування вартісних показників у цінах базового року.

Дефляція— вилучення з обігу надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.

Дефолт— відмова платити за боргами.

Джобер— 1) посередник на фондовій біржі; 2) фірма, яка скуповує значні партії товарів з метою їх швидкого спекулятивного продажу.

Дивіденд— частина прибутку акціонерного товариства, яку що­річно розподіляють між акціонерами за кількістю акцій.

Дисконт —1) знижка з ціни товару, валюти; 2) різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість; 3) різниця між цінами на один і той же товар; 4) різниця між форвардним курсом і курсом негайної поставки валюти.

Диферент— різниця у цінах товару під час укладання угоди на постачання товару та в момент його отримання.

Договірна ціна— ціна на продукцію, що встановлюється за згодою між виробником і споживачем.

Дотація— 1) сума коштів, що виділяється з державного бюдже­ту підприємствам, у яких витрати на виробництво та реалізацію продукції не покриваються отримуваними доходами, а також на підтримування відносно низьких роздрібних цінна окремі товари для населення; 2) фіксована грошова допомога, що за певних умов на безповоротній основі надається державним бюджетом місцевим бюджетам; 3) матеріальна допомога, доплата.

Дохід —1) різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво і збут цієї продукції; 2) гроші чи матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг).

Дохід валовий— сукупний грошовий виторг підприємства, одержуваний від діяльності основного, допоміжних, обслуго­вуючих виробництв підприємства та від реалізації додаткових послуг.

Евальвація— оцінювання, обчислення.

Еквівалент— 1) товар, вартість якого відповідає вартості іншого товару; 2) товар, яким виражено вартість іншого товару.

Економіка— історично визначена сукупність виробничих відносин, економічний базис суспільства.

Емісія— випуск в обіг банківських білетів, грошей, цінних паперів.

Емітент— установа чи підприємство-ініціатор, організатор емісії цінних паперів, грошових знаків, платіжно-розрахункових документів тощо.

Євровалюти— сукупна назва стійких валют, якими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами країн-емітентів.

Жирант— особа, яка робить на звороті векселя або чека передавальний напис.

Жират— особа, на яку жирант переказує вексель абочек.

Жиро— надпис на звороті векселя, чека, який дає право іншій особі на одержання грошей.

Жироконто— особливий вид поточного рахунка, що відкри­вається для розрахунків із третіми особами, котрі мають поточні рахунки у тому самому банку.

Заборгованість— сума фінансового зобов'язання чи грошового боргу, яка підлягає погашенню (поверненню) протягом певного терміну.

Завдаток— певна погоджена сторонами сума грошей, яку одна зі сторін угоди передає іншій у рахунок договірних платежів.

Залік— взаємне скасування грошових зобов'язань у рівновеликих сумах між двома чи кількома юридичними або фізичними особами.

Заощадження— частина доходу, яка не використовується на поточне споживання, а накопичується для майбутнього.

Запас золотий— запас золота у злитках чи монетах у централь­ному банку країни для покриття банкнотної емісії, а в деяких країнах і для забезпечення поточних розрахунків та ін. зобов'язань.

Збитки— перевищення витрат підприємства над його доходами.

Збір акцизний— непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), включений до їх ціни.

Збір гербовий— мито, що стягується за оформлення цивільно-правових і фінансово-торгових документів.

Золоті точки— межі, в яких міг коливатися валютний курс, що базується на золотому паритеті в умовах золотого стандарту при вільних купівлі та продажу золота і його необмеженому ввезенні-вивезенні.

Зона офшорна— невеликі держави чи території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових та інших пільг у проведенні фінансово-кредитних операцій із чужоземними резидентами і в чужоземній валюті.

Інвестиція— вкладення капіталу в різні галузі економіки.

Інвестори— юридичні і фізичні особи, що вкладають капітал.

Індекс— статистичний показник, що характеризує динаміку певних явищ, зокрема економічних, у часі або просторі.

Індекс цін— показник, що характеризує динаміку змінисереднього рівня цін у часі або в територіально-регіональному аспекті.

Індексація— встановлення зв'язку, пропорційної залежності між змінами величин будь-яких показників.

Інкасація— збір готівки в касах підприємств, організацій та установ і здавання її до кас кредитних установ.

Інкасо— банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів гроші, перераховані клієнтові, і зараховує ці кошти на банківський рахунок клієнта.

Інтеграція— об'єднання частин і елементів. В економіці — вища форма інтернаціоналізації господарського життя, об'єктивно зу­мовлена поглибленням міжнародного поділу праці, виражається у взаємному зближенні та об'єднанні в єдині господарські орга­нізми підприємств, галузей і навіть національних економік різних країн, а також економічна політика, що регулює цей процес.

Інфляція— знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари і послуги.

Іпотека —1) застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довго­термінового кредиту; 2) борг за іпотечним кредитом.

Кадастр— опис і оцінка будь-яких об'єктів, що підлягають оподаткуванню.

Калькуляція —1) розрахунок, обчислення у грошовому вимірі певних економічних показників: собівартості робіт, продукції, послуг, гуртових та інших цін; 2) форма калькуляційного листа, в якому розраховують собівартість робіт (продукції, послуг) за встановленими статтями витрат; 3) один із елементів методу бухгалтерського обліку.

Камбіо— вексель, позиковий лист.

Камбіст— калькулятор вексельних арбітражних обчислень.

Капітал— кошти для розвитку підприємницької діяльності.

Каса —1) грошова наявність (установи, підприємства, особи); 2) рахунок бухгалтерського обліку, де відображено надходження і видачі готівки; 3) спеціально обладнане приміщення для приймання, зберігання і видачі грошей та інших цінностей; 4) структурний підрозділ підприємства, організації чи установи, що виконує касові операції.

Квазіціна— ціна, що не відповідає реальній вартості товару.

Квота —1) кількісний показник, що визначає частку у спільному виробництві, збуті, платежах кожного з учасників певної угоди;

2) податкова ставка, що припадає на певну одиницю оподат­кування; 3) один із способів уведення кількісних обмежень імпор­ту з протекціоністською метою.

Кліринг— система безготівкових розрахунків, що грунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін.

Комерційний кредит- кредит, наданий у товарній формі про­давцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за проданий товар.

Контракт— договір, письмова угода сторін.

Компенсація— 1) відшкодування, винагорода за щось; 2) грошові виплати працівникам, крім основної заробітної плати.

Конвертованість валют— валютно-фінансовий режим, що дозволяє під час зовнішньоекономічних операцій здійснювати більш або менш вільний обмін національних грошових одиниць на іноземні.

Коридор валютний— установлені державою межі коливання валютного курсу.

Кредит — права сторона бухгалтерського рахунка; кредит активних рахунків — вибуття цінностей, пасивних — надходження.

Кредит— продаж товару з відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей та матеріальних цінностей з умовою їх повернення.

Кредитор— один із учасників кредитних відносин, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника (дебітора) сплати боргу.

Купюра— позначення номінальної вартості паперових грошей, банкнот, цінних паперів.

Локо— встановлення ціни товару покупцем за місцем зна­ходження цього товару, без урахування транспортування.

Ломбард— кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна.

Лотерея— форма залучення коштів населення через продаж нумерованих лотерейних білетів, коли частина зібраних коштів розігрується у вигляді грошових або речових виграшів.

Маржа— різниця між ціною прожажу і купівлі товарів.

Маса грошова— вся сукупність випущених в обіг паперових грошей і металевих монет.

Міжнародний валютний фонд (МВФ)— міжнародна валютно-кредитна організація, що регулює міждержавні відносини у валютно-кредитній сфері; спеціалізована установа ООН.

Мобілізація коштів— залучення підприємницькою структурою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб для реалізації певного проекту, угоди.

Монета— грошовий знак, викарбуваний із золота, срібла, міді, інших металів чи сплавів.

Монетаризм— економічна теорія, згідно з якою кількість гро­шей, що перебувають в обігу, є визначальним чинником цін, доходів і зайнятості.

Монометалізм— грошова система, коли роль загального екві­валента закріплено лише за одним валютним металом — золотом чи сріблом.

Нетто —1) чиста ціна товару з вирахуванням скидок; чистий прибуток з урахуванням усіх витрат; 2) маса товару без упаковки.

Номенклатура— перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія.

Номінал— зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна.

Ностро— рахунок, який банк має у свого кореспондента для зарахування сум, які надходять на нього.

Обіг грошовий— рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу.

Облігація- вид цінного паперу, за яким виплачується щорічний дохід у формі певного відсотка номінальної вартості облігації.

Оборотний капітал— частина виробничого капіталу, що пере­носить свою вартість на заново створений продукт і повертається до виробника в грошовій формі.

Оборотні засоби— грошові кошти підприємства, які використовуються для фінансування господарської діяльності.

Обліго —1) сума загальної заборгованості підприємства за векселями; 2) банківська книга, де фіксують заборгованість окремих осіб за векселями, облікованими у цьому банку.

Овердрафт— форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку.

Оверсолд— ситуація на ринку, коли ціни на товари, валюту чи цінні папери внаслідок перенасичення ними ринку знижуються до збиткового рівня.

Онколь —1) банківська позичка під заставу цінних паперів чи товарів; 2) поточний рахунок у банку, відкритий під заставу цінних паперів чи товарів.

Ордер— бухгалтерський документ, який містить наказ на здійснення певної операції з грошовими засобами, матеріальними цінностями.

Оренда — 1) тимчасове користування майном на договірних засадах; 2) плата за таке користування. Пагамент — оплата готівкою.

Пай — сума внеску кожного учасника підприємницького проекту, що є свідченням членства і права участі в управлінні.

Пасив — 1) частина бухгалтерського балансу, яка показує джерела формування засобів підприємства, банку тощо та їх приналежність; 2) сукупність боргів і зобов'язань підприємства; 3) перевищення закордонних витрат держави над надходженням ксіштів із-за кордону; 4) дефіцит платіжного балансу.

Пеня— штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань. Застосовується у разі несвоєчасної сплати податків і податкових платежів, а також у разі затримання оплати одержаних товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи виконання робіт.

Переказ (грошовий) — спосіб перерахування грошей юридичними або фізичними особами один одному через кредитні установи чи підприємства зв'язку.

Платіжний баланс — співвідношення платежів.

Платіжні угоди — угоди, що регулюють організацію розрахунків і платежів.

Платоспроможність — здатність суб'єкта підприємницької діяльності погасити свої довгострокові зобов'язання.

Повний строк кредиту — період часу від початку використання до остаточного погашення всієї суми кредиту.

Погашення— операція щодо припинення дій, виплат чи ліквідації позики, векселя, облігації.

Податок — установлений державою обов'язковий збір, який сплачують юридичні і фізичні особи.

Податок на додану вартість — податок на різницю між вартістю проданих товарів і вартістю товарів, придбаних на інших під­приємствах.

Податок на прибуток — податок, який стягується в процентному обчисленні з прибутку, що обкладається податком.

Політика цінова — концепція стратегії держави та окремих підприємств щодо зміни рівня цін з урахуванням динаміки попиту і пропозиції.

Позичковий капітал— капітал, який отримують за рахунок випуску позичкових цінних паперів.

Постійний капітал— сума довгострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Постійний рахунок— рахунок, на якому ведеться облік за окремою статтею балансу.

Постійні витрати— витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягу виробництва.

Поточний рахунок— рахунок у банку для зберігання грошових коштів установ, організацій, підприємств.

Прибуток— форма чистого доходу підприємства.

Прибуток від реалізації— різниця між виручкою від реалізації і затратами на виробництво.

Приріст капіталу— дохід, що отримується в результаті продажу цінних паперів, рухомого і нерухомого майна за вищими цінами, ніж ті, за які їх придбали.

Пункт— одиниця виміру мінімального коливання ціни, курсу чи індексу.

Рахунок— документ на отримання грошей за надані послуги чи виконану роботу.

Ревізія— метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності.

Реквізит— обов'язкові вихідні дані як елемент оформлення бухгалтерських документів.

Ремітент— особа, на яку виписано вексель і якій має бути сплачена певна сума грошей за цим векселем.

Ресконтро— допоміжна бухгалтерська книга, що містить рахунки для аналітичного обліку розрахунків з різними юри­дичними особами та громадянами-дебіторами і кредиторами.

Сальдо— 1) різниця між грошовими надходженнями та витратами за певний період часу; 2) у бухгалтерії — залишок на рахунку бухгалтерського обліку.

Самоокупність— принцип, на основі якого підприємство всі свої витрати покриває за рахунок виручки від реалізації продук­ції.

Санація — оздоровлення фінансового стану підприємства через систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних та соціальних заходів для запобігання його банкрутству чи підвищенню конкурентоспроможності.

Самофінансування— система господарювання, за якої під­приємство покриває всі затрати на просте і розширене відтворення за рахунок власних коштів.

Статутний капітал — початкова, визначена статутом сума капітшіу фірми.

Статутний фонд — сума коштів, необхідна для того, щоб почати діяльність підприємства.

Стагнація — застій в економіці, виробництві, соціальній сфері, стан тривалої суспільно-економічної депресії, що виявляється у сповільненні чи припиненні економічного росту й інвестиційних процесів, появі незавантажених виробничих потужностей, загаль­ному згортанні виробництва.

Субвенція — форма фінансової допомоги держави місцевим органам влади, що надається з метою забезпечення ними реалізації конкретних заходів чи програм.

Суброгація — заміна одного кредитора іншим.

Субсидія — вид допомоги (як правило, грошової), що надається державою, юридичною чи приватною особою іншим особам (юридичним чи фізичним), а також іншим державам.

Тантьєма — форма додаткової винагороди вищому керівництву з урахуванням одержуваного прибутку .

Тариф— система ставок, яка визначає розмір плати за послуги.

Трансакція — 1) банківська операція — переказ коштів з одно­го рахунка на інший; 2) угода, договір, що супроводжуються взаємними поступками, знижками.

Трасат— особа, що має сплатити за переказним векселем.

Тратта— переказний вексель.

Фікс— установлена ціна на товари; точно визначена сума винагороди.

Фіксинг— ціна товару, що складається на біржі у певний фіксо­ваний момент часу.

Фінанси — сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентра­лізованих грошових фондів.

Фінансове планування — процес оцінки потреб фірми в грошових ресурсах.

Фіск— державна скарбниця.

Фіфо — 1) метод бухгалтерського обліку товарно-матеріальних запасів за ціною першої виготовленої партії товару або першої партії товару, що надійшла на підприємство; 2) метод обчислення процентів у разі дострокового вилучення частини вкладу з банку.

Фоліо — дві сторінки (ліва і права) в бухгалтерських рахункових книгах, що мають один і той самий порядковий номер.

Фонд — 1) запаси, ресурси, нагромадження, капітал; 2) кошти, матеріальні цінності, накопичувані з певною метою; 3) організація чи установа, що розпоряджається грошовим або матеріальним фондом.

Фра — угода, контракт між банком і позичальником, яка га­рантує незмінну процентну ставку щодо певної суми кредиту протягом певного часу.

Фузія — поглинання фінансово сильними підприємствами слабких конкурентів шляхом злиття, об'єднання кількох одно­рідних підприємств в одне.

Ф'ючерс фінансовий — тривала строкова біржова угода, пов'я­зана з купівлею та продажем валюти, цінних паперів.

Ціна— грошове вираження вартості одиниці товару чи послуги.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право власності чи відносини позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права; що випливають із цих документів, іншим особам.

Чартист — фінансовий аналітик, що вивчає тенденції ціноутво­рення на ринку цінних паперів і прогнозує еволюцію біржових курсів шляхом складання схем, графіків, діаграм.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить наказ чекодавця кредитній установі про видачу власнику чека зазначеної в ньому суми.

Чистий прибуток — частина балансового прибутку, яка зали­шається в розпорядженні підприємства після сплати платежів до бюджету.

Швидкість обігу грошей - кількість разів на рік, яку кожна грошова одиниця із загальної маси грошей, що перебувають в обігу, використовується на купівлю готових товарів.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні показники фінансової стійкості
6. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автоматизація банківської діяльності в Україні
9. Автоматизація метрологічної діяльності
10. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
11. АГД як галузь економічної науки
12. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

Переглядів: 713