Предмет і метод бухгалтерського обліку

Щоб пояснити зміст та сутність предмету бухгалтерського обліку, необхідно проаналізувати процес відтворення на підприємстві.

На стадії постачання підприємство купує необхідні йому матеріальні цінності, які надходять на склади і становлять виробничі запаси. Далі відбувається виробництво необхідних продуктів. При відображенні процесу виробництва в обліку фіксуються витрати на виробництво, оцінюється вихід продукції (робіт, послуг), підприємство вступає у взаєморозрахунки тощо. Таким чином, елементи процесу виробництва ( а отже об”єкти обліку), виражені у грошовому вимірнику, є складовою частиною предмету бухгалтерського обліку. Практично кожна подія, що стосується діяльності підприємства, підлягає обліку і є об”єктом обліку. Отже, рух грошових коштів, розрахункові взаємовідносини з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, з податковою та банківською системами, з працівниками, іншими дебіторами і кредиторами, а також наявність та рух матеріальних та нематеріальних активів , капіталу підприємства та інші об”єкти є складовими предмету бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік побудований на певних принципах та має свій метод, що об"днує сукупність способів та прийомів, за допомогою яких він виконує свої функції.

Отже, основними елементами методу бухгалтерського обліку є:

- документація;

- інвентаризація;

- оцінка і калькуляція;

- рахунки і подвійний запис;

- бухгалтерський баланс і звітність.

Важливим є обумовити сутність кожного з методів, оскільки це дає можливість осягнути модель функціонування обліку як системи.

Документація. Початковим етапом обліку є складання первинних документів – документів, зміст яких несе інформацію про подію, що відбулася , виражену як в натуральних, так і грошових вимірниках. Таким чином, документація відіграє роль імпульса, який дає початок руху облікової інформації.

Відображення господарських операцій у документах виконується, як правило, у момент їх здійснення і є першим етапом облікового процесу. Документ включає в себе опис господарської операції та її кількісний вираз.

Важливо зауважити, що будь-яка подія, не зафіксована у відповідних первинних документах, не є предметом бухгалтерського обліку.

Отже, документація – як одна із складових методу бухгалтерського обліку забезпечує поточний контроль, рівень достовірності кінцевого продукту облікової системи, а також надає юридичної сили обліковій інформації.

Інвентаризація. Не зважаючи на те, що бухгалтерський облік чітко документований, для достовірності його даних необхідно систематично перевіряти господарські засоби в натурі, бо бухгалтерські записи мають відповідати фактичним даним (фактичній наявності). Для цього необхідно систематично проводити інвентаризацію, тобто перевіряти в натурі вказані об”єкти в обліку і у випадку виявлення розбіжностей, доводити в облікових документах наявність до фактичного стану. Таким чином, інвентаризація забезпечує контроль та достовірність облікової інформації.

Оцінка. Бухгалтерський облік відображає різноманітні засоби і процеси. Для групування і узагальнення різнорідних господарських явищ необхідно зробити їх оцінку. Отже, оцінка – це відображення об”єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.Таким єдиним грошовим вімірником є гривня. Облік грошових коштів на валютних рахунках також ведеться у гривні шляхом переведення іноземної валюти в національну за офіційним курсом НБУ на дату проведення операції.

Калькулювання. Свого роду це також спосіб оцінки, який підприємство використовує при визначенні (розрахунку) собівартості продукції (робіт, послуг). Вибір методики калькулювання має важливе значення для підприємства, оскільки від цього залежить кінцевий фінансовий результат, прийняття управлінських рішень щодо розвитку виробничої програми на підприємстві.

Слід відмітити, що оцінка і калькуляція тісно пов”язані між собою, оскільки точна калькуляція є необхідною умовою правильної , раціональної оцінки майна підприємства, і, навпаки, використання реальної оцінки засобів, що використані в процесі виробництва – необхідна передумова правильного обчислення (калькуляції) собівартості.

Рахунки і подвійний запис.Господарські операції, відображені у первинних документах, реєструються в обліку у спеціальних таблицях, що називаються рахунками бухгалтерського обліку. Бухгалтерські рахунки – це мережа обліку, на якій знаходить відображення вся діяльність підприємства.

Для кожного виду засобів, їх джерел і процесів відкривається окремий рахунок. Наприклад, для обліку готівки – “Каса”, “Рахунки в банках”; для обліку запасів – “Виробничі запаси”; тощо.

Важливим прийомом в обліку, таким, що забезпечує функціонування обліку як системи, є подвійний запис, оскільки він здійснює взаємопов”язане відображення господарської операції, яка стосується ,як мінімум, двох сторін. Іншими словами подвійний запис забезпечує відображення на бухгалтерських рахунках взаємного зв”язку об”єктів обліку. Наприклад, придбання сировини включає, з одної сторони операцію надходження засобів на підприємства, тобто збільшення його активів, а з другої сторони – операцію розрахунків з постачальниками сировини, тобто виникнення заборгованості (зобов”язань).

Слід відмітити, що бухгалтерські рахунки і подвійний запис операцій на них – функціональна основа обліку, оскільки є способами групування та систематизації об”єктів бухгалтерського обліку.

Система подвійного запису виникла в епоху Ренесансу. Вперше її системний опис створив у 1494 р. професор математики різних італійських університетів, французький монах Лука Пачолі ( 1445-1515), який рахується основоположником бухгалтерського обліку як науки, як самозабезпеченої системи, що здатна функціонувати та взаємообумовлено відорбажати усі господарські факти та процеси. Його фундаментальна праця “Трактат про рахунки і записи” – це першоджерело обліку як науки. Трактат був перекладений на багато мов і за ступенем його впливу на організацію обліку з ним не може порівнятися жодна праця.

Великий німецький поет Гете назвав подвійну бухгалтерію “одним із найчудовіших винаходів людського розуму”…

Бухгалтерський баланс і звітність. Відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках шляхом подвійного запису знаходять своє логічне завершення у балансі. Баланс у бухгалтерському розумінні розглядається як спосіб узагальнення та групування господарських засобів підприємства і джерел їх надходження на певну дату. За своїм складом це двостороння таблиця. Ліва сторона – актив (відображає наявність, склад і розміщення майна підприємства); права – пасив (показує джерела надходження майна та цільове призначення, зобов”язання підприємства). Таким чином, у бухгалтерському балансі завжди дотримується рівність підсумків: сума усіх статтей активу рівна сумі усіх статтей пасиву.

Звітність– це система підсумкових показників, які всебічно характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів, рух пасивів, стан зобов”язань тощо. Іншими словами звітність - це форми, у яких знаходить своє відображення результативна інформація бухгалтерського обліку; це продукт функціонування облікової системи.

Звітність ширше та багатоаспектніше висвітлює стан господарської діяльності підприємства, ніж баланс. Вона включає до свого складу ряд таблиць, які характеризують не лише стан, але й рух в аналітичному розрізі.

Основні терміни та визначення:

Актив балансу – лівий бік балансової таблиці, в якій відображають склад і розміщення всіх господарських засобів підприємства на певний момент. В активі засоби згруповані в розділи, а в розділах наводяться статті (рядки) , які характеризують стан окремих видів засобів (матеріалів, готової продукції, основних засобів тощо).

Бухгалтерський баланс - система показників ( у грошовому виразі) діяльності підприємства, згрупована у відповідну таблицю, що характеризує розміщення, джерела і призначення коштів на певну дату. Складається з двох частин : ліва – актив, права – пасив. Підсумки активу і пасиву повинні бути рівними.

Балансова стаття – рядок у балансі, в якому відображається сума одного або більше однорідного виду засобів або величина одного чи декількох джерел засобів.

Дебітор – боржник, юридична або фізична особа, що має грошову заборгованість підприємству, організації, установі.

Довгострокові зобов”язання – зобов”язання підприємства, що підлягають погашенню в строк, не більше одного року. За своїм змістом аналогічні позиковому капіталу.

Документ – письмове свідчення, доказ здійснення операцій або письмове розпорядження про її здійснення.

Елементи методу бухгалтерського обліку – окремі прийоми ведення обліку, що взаємопов”язані між собою і складають в сукупності систему прийомів, яка називається методом бухгалтерського обліку.

Звітність - сукупність підсумкових показників, які характеризують виробничу, комерційну і фінансову діяльність підприємства.

Звітний (бухгалтерський) період - період часу, для якого складається звіт про прибуток. Звичайно офіційний звітний період становить один рік. Однак звіти можуть складатись і для більш коротких проміжних періодів ( квартал, місяць).

Інвентаризація – виявлення фактичної наявності на певний момент матеріальних цінностей, коштів, перевірка розрахунків. Цей прийом забезпечує достовірність облікових даних.

Об”єкти бухгалтерського обліку – всі господарські засоби , їх джерела, господарські процеси, що підлягають бухгалтерському обліку.

Питання для самоконтролю:

1. Що ви розумієте під бухгалтерським обліком?

2. У чому полягає основне завдання бухгалтерського обліку?

3. Обгрунтуйте роль бухгалтера в підприємницькій діяльності.

4. Що є предметом вивчення бухгалтерського обліку?

5. Дайте визначення складових методу бухгалтерського обліку.

6. Які ви знаєте види обліку? Укажіть на функціональні особливості кожного з них.

7. Дайте визначення вимірників в обліку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимірники в обліку	\|	Розділ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.