• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток серцево-судинної системи в антенатальному періоді.

Серце утворюється з клітин мезенхіми, воно закладається в шийній ділянці дуже рано – наприкінці другого тижня розвитку ембріона (його довжина в цей час 1,5 мм}. Спочатку з’являються дві подовжньо спрямовані ендотеліальні трубки. Вони. наближаються один до одного, а потім зливаються й утворюється одна серцева трубка, що інтенсивно росте з третього тижня розвитку ембріона. З внутрішньої оболонки цієї трубки утвориться ендокард, а з зовнішнього шару пізніше розвивається міокард. Такий зачаток серця уже скорочується і проштовхує кров.

У процесі онтогенетичного розвитку серця розрізняють три періоди: диференцієровки, стабілізації й інволюції. Під час диферанціювання клітинних елементів відбувається збільшення кількості міофібрил і збагачення міоцитів саркоплазмою. Клітини провідної системи серця диференціюються швидше, ніж скорочувальні. До двох місяців у м’язових клітинах з’являються міофібрили з поперечною посмугованістю, що йдуть у різних напрямках.

У 7 місяців у плоду немає ще виразного диференціювання клітин стінок серця. У цей період вони ще посилено поділяються (особливо м’язові). Диференціювання клітинних елементів серця не завершується і до моменту народження, вона продовжується протягом тривалого часу і закінчується тільки до 16–20 років.

Період стабілізації серця триває від 20 до 30 років при нормальному навантаженні серця.

Після 30–40 років виникають зміни м’язових волокон серця, з’являються жирові клітини – це начало періоду інволюції.

Первинна серцева трубка росте дуже швидко і нерівномірно, тому вона згинається. У ній утворюються передсердя і шлуночок, розмежовані клапанами (стадія двокамерного серця). Протягом шостого тижня розвитку плоду передсердя здобуває остаточну форму і розділяється подовжньою перетинкою на праве і ліве. До цього періоду серце переміщається із шийної області в грудну порожнину. При цьому відбувається поворот серця: шлуночок, що розташовувався попереду, переміщається ліворуч, а передсердя, що знаходилися позаду, зміщується праворуч. До кінця другого місяця шлуночок подовжньою перетинкою розділяється на правий і лівий. Серце з двокамерного перетворюється в чотирикамерне.

Аорта, що виходить з шлуночка, подовжньо розділяється на дві судини: легеневу артерію й аорту. Потім відбувається подальше перетворення судин. У плоду легенева артерія з’єднана з аортою судиною, що називають боталловою протокою.

Протягом перших місяців внутрішньоутробного розвитку плоду утворюється біля серцева сумка – перикард.

Серце в плоду відносно велике по розмірах; у 7-місячного плоду воно має довжину 2,2 см і ширину 3 см (у хлопчиків). До дев’яти місяців довжина збільшується до 3 см, а ширина – до 3,85 см.

Маса серця також відносно велика. У 10-тижневого зародка вона складає 10% маси тіла.

Розміри і маса збільшуються в основному за рахунок м’язової маси. Особливо інтенсивне серце росте в плоду. Про це говорять такі цифри: в ембріона масою 1 г маса серця дорівнює 10 мг (що складає 1/100 маси тіла). До моменту народження маса серця досягає 20 г, тобто за період внутрішньоутробного розвитку серце збільшується в 2000 разів. Наступні темпи розвитку значно менше. Середня маса серця дорослого 300 г, – виходить, від народження і до дорослого стану воно збільшується тільки в 15 разів.

Відмінною рисою будови серця плоду є наявність овального отвору (розміром 6х8 мм) між правим і лівим передсердями. шлуночки і сосочкові м’язи серця розвиті слабко.

Будова і розташування серця в плоду пристосовані до умов його подиху. На розвиток серця і його функції в плоду впливають відсутність функціонування легеневого кола кровообігу і мала величина тиску крові.

Кровообіг плоду. У процесі внутрішньоутробного розвитку розрізняють період лакунарного, а потім плацентарного кровообігу. На дуже ранніх стадіях розвитку ембріона між війками хоріона утворюються лакуни, у які безупинно надходить кров з артерій стінки матки. Ця кров не змішується з кров’ю плоду. З неї через стінку судин плоду відбувається виборче всмоктування живильних речовин і кисню. Також із крові плоду в лакуни надходять продукти розпаду, що утворюються в результаті обміну речовин, і вуглекислий газ. З лакун кров відтікає по венах у систему кровообігу матері.

Обмін речовин, що здійснюється через лакуни, не може довгостроково задовольняти потреби організму, що бурхливо розвивається. На зміну лакунарному приходить плацентарний кровообіг, що встановлюється на другому місяці внутрішньоутробного розвитку.

Венозна кров від плоду до плаценти надходить по пупковим артеріям. У плаценті вона збагачується живильними речовинами і киснем і стає артеріальною. Артеріальна кров до плоду надходить по пупочній вені, що направляється до печінки плоду, поділяється на дві галузі. Одна. з галузей впадає в нижню порожню вену, а інша йде через печінку й у її тканинах поділяється на капіляри, в яких відбувається обмін газами, після чого змішана кров надходить у нижню порожню вену і потім у праве передсердя, куди потрапляє також венозна кров з верхньої порожньої вени.

Менша частка крові з правого передсердя йде в правий шлуночок і з нього у легеневу артерію. У плоду легеневе коло кровообігу не-функціонує в зв’язку з відсутністю легеневого дихання, і тому в нього надходить незначна кількість крові. Основна частина крові, що йде по легеневій артерії, зустрічає великий опір у легенях, що спалися вона надходить в аорту по боталлову протоку, що впадає в неї нижче місця відхождення судин до голови і верхніх кінцівок. Тому ці органи одержують менш змішану кров, що містить більше кисню, чим кров, що йде до тулуба і нижніх кінцівок. Це забезпечує краще харчування мозку і більш інтенсивний його розвиток.

Велика частина крові з правого передсердя надходить через овальний отвір у ліве передсердя. Сюди ж попадає і невелика кількість венозної крові з легеневих вен.

З лівого передсердя кров надходить у лівий шлуночок, з нього в аорту і йде по судинах великого кола кровообігу, від артерій якого відгалужуються дві пупкові артерії, що йдуть до плаценти.

Швидкість кровообігу збільшується при рухах плоду (його ворушіннях), що виникають у другій половині вагітності.

Зміни кровообігу в немовляти. Акт народження дитини характеризується переходом його до зовсім інших умов існування. Зміни, що настають в серцево-судинній системі, зв’язані насамперед із включенням легеневого дихання.

↓ Голова ↑

↓ Шия ↑

↓ верхні кінцівки ____↑

↓ грудь праве → овальний отвір → ліве → лівий │

↓ передсердя передсердя шлуночок

АОРТА таз ↑ →правий легенева ↑__________

↑ нижні кінцівки ---------------→ нижня шлуночок → артерія →легені→леген.

↑ порожня вена ↑ вени

↑ живіт → ворітна вена →печінка → ↑

↑ ↑

↑ пупкові ↑ ↑

↑ артерії → плацента →пупкова вена → венозний канал ↑

-----------------------------------------------------------артеріальний канал--------------------------------↑

Схема, що показує рух крові по судинах плода (по Андронеску).

Рис. 86. Форма серця немовляти (по Ф. І. Валькеру).

У момент народження дитини перев’язують і перерізають пупковий канатик (пуповину), у зв’язку з чим припиняється обмін газів, що здійснюється в плаценті. При цьому в крові немовляти збільшується зміст вуглекислого газу і зменшується кількість кисню. Ця кров, зі зміненим газовим складом, приходить до дихального центру і збуджує його – виникає перший вдих, при якому розправляються легені і розширюються судини, що знаходяться в них. У легені вперше входить повітря.

Розширені, майже порожні судини легень мають велику ємність і мають низький тиск крові. Тому вся кровізправого шлуночка по легеневій артерії спрямовується в легені. Боталлова протока поступово заростає. У зв’язку з тиском крові, що змінився, овальне віконечко в серці закривається складкою ендокарда, що поступово приростає, і створюється суцільна перетинка між передсердями. З цього моменту розділяються велике і мале кола кровообігу, у правій половині серця циркулює тільки венозна кров, а в лівої – тільки артеріальна.

У той же час перестають функціонувати судини пупкового канатика, вони заростають, перетворюються в зв’язки. Так у момент народження система кровообігу плоду здобуває всі риси її будови в дорослого.

Положення, будова і розміри серця дітей в постнатальний період. Серце немовляти відрізняється від серця дорослого за формою, відносною масою і розташуванням. Воно має майже кулясту форму, його ширина трохи більше довжини. Стінки правого і лівого шлуночків однакові по товщині.

У немовляти серце розташовується дуже високо через високе положення зводу діафрагми. До кінця першого року життя в зв’язку з опусканням діафрагми і переходом дітей до вертикального положення (дитина сидить, стоїть) серце займає косе положення. До 2–3 років його верхівка доходить до 5-го лівого ребра, до 5 років вона зміщається до п’ятого лівого міжребер`я. У 10-річних дітей границі серця майже такі ж, як і в дорослих.

Рис. 87. Положення серця немовляти.

З моменту роз’єднання великого і малого кола кровообігу лівий шлуночок виконує значно більшу роботу, чим правий, тому що опір у великому колі більше, ніж у малому. У зв’язку з цим посилено розвивається м’яз лівого шлуночка, і до 6 місяців життя співвідношення стінки правого і лівого шлуночків стає таким, як і у дорослого, – 1:2,11 (у новонародженого воно складає 1 : 1,33). Передсердя більш розвиті, чим шлуночки.

Маса серця немовляти в середньому дорівнює 23,6 г (коливання можливі від 11,4 до 49,5 г) і складає 0,89% від маси тіла (у дорослого цей відсоток коливається від 0,48 до 0,52%). З віком маса серця збільшується, особливо маса лівого шлуночка. Протягом перших двох років життя серце посилено росте, причому правий шлуночок трохи відстає в рості від лівого.

До 8 місяця життя маса серця збільшується вдвічі, до 2–3 років – у 3 рази, до 5 років – у 4 рази, до 6 – у 11 разів. Від 7 до 12 років ріст серця сповільнюється і трохи відстає від росту тіла. У 14– 15 років – у період статевого дозрівання – знову настає посилений ріст серця. Маса серця в хлопчиків більша, ніж у дівчаток. Але в 11 років у дівчаток настає період посиленого росту серця (у хлопчиків він починається в 12 років), і до 13–14 років його маса стає більше, ніж у хлопчиків. До 16 років серце в хлопчиків знову стає важче, ніж у дівчаток.

Вікові зміни частоти серцевих скорочень і тривалості серцевого циклу. У плоду частота серцевих скорочень коливається від 130 до 150 ударів у хвилину. У різний час доби вона може в того самого плоду відрізнятися на 30–40 скорочень. У момент ворушіння плоду вона збільшується на 13– 14 ударів у хвилину. При короткочасній затримці подиху в матері частота серцевих скорочень плоду збільшується на 8–11 ударів у хвилину. М’язова робота матері не впливає на частоту серцевих скорочень плоду.

У немовляти частота серцевих скорочень близька до її величини в плоду і складає 120–140 ударів у хвилину. Лише протягом декількох перших днів спостерігається тимчасове уповільнення серцевих скорочень до 80–70 ударів у хвилину.

Велика частота серцевих скорочень у немовлят зв’язана з інтенсивним обміном речовин і відсутністю впливів блу­каючих нервів. Але якщо в плоду ритм серцевих скорочень відрізняється відносною сталістю, то в немовляти він легко змінюється під впливом різних подразників, що діють на рецептори шкіри, органів зору і слуху, нюхові, смакові і на рецептори внутрішніх органів.

З віком частота серцевих скорочень зменшується, і в підлітків вона наближається до величини дорослих.

Зменшення числа серцевих скорочень з віком зв’язано з впливом блукаючого нерва на серце. Відзначено статеві відмінності в частоті серцевих скорочень: у хлопчиків вона рідше, ніж у дівчаток того ж віку.

Характерна риса діяльності серця дітей – наявність дихальної аритмії: у момент вдиху настає частішання ритму серцевих скорочень, а під час видиху – уповільнення. У раннім дитинстві аритмія зустрічається рідко і слабко виражена. Починаючи з дошкільного віку і до 14 років вона значна. У віці 15–16 років зустрічаються лише одиничні випадки дихальної аритмії.

Таблиця

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
10. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
11. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
12. VI. Філогенез нервової системи

Переглядів: 1841