Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

Важливу роль у підприємництві відіграє фізична особа – підприємець, яка, реалізуючи закріплене у ст.42 Конституції України право на підприємни-цьку діяльність, визначає, яким видом такої діяльності займатись і в якій правовій формі (як індивідуальний підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.)

Правове становище підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (статті 42-45),«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 47) та інші.

Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Громадянином - підприємцем є фізична особа. Згідно зі ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових та майнових відносин — ст. 1 ЦК України). Громадянин, який бажає займатися підприємницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур до свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, набуває додаткової ознаки — "суб'єкт підприємницької діяльності". Громадянин за жодних умов не може змінити свого статусу фізичної особи. Цей статус втрачається лише з його смертю і не пов'язаний, зокрема, з обсягом його правоздатності та дієздатності та іншими чинниками. Він може бути позбавлений статусу суб'єкта підприємницької діяльності (добровільно або примусово), проте його статус як фізичної особи від цього не змінюється. Громадянин - підприємець в жодному разі не може набути статусу юридичної особи. Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідно, громадянин не може стати організацією. Він може стати засновником організації, її акціонером, укласти з нею господарський договір тощо. Проте, як йшлося вище, від цього його статус фізичної особи не втрачається.

Згідно зі ст. 50 ЦК право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно зі ст. 34 ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років.

Отже, підприємцями, як правило, можуть бути особи, які досягли віку цивільного повноліття – 18 років, з яким закон пов'язує настання повної дієздатності. Це пояснюється тим, що підприємницька діяльність не є звичайною трудовою діяльністю, яку мають право здійснювати особи, які досягли 16 років. Підприємництво припускає самостійну майнову відповідальність і прийняття на себе ризику, а отже, потребує такого рівня свідомості і волі, при якому особа здатна повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Винятками із цього правила є:

· набуття повної дієздатності до досягнення 18 років особою, яка зареєструвала шлюб (ч. 2 ст. 34 ЦК);

· надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦК);

· надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. У разі наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця (ч. 3 ст. 35 ЦК).

Крім того, індивідуальні підприємці повинні дотримуватися вимог закону щодо:

• ліцензування певних видів господарської діяльності (Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

• патентування окремих видів підприємницької діяльності відповідно до Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI;

• подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків та інших обов'язкових платежів;

• сплати податків та інших обов'язкових платежів;

• ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

• додержання прав і законних інтересів споживачів;

• добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;

• забезпечення найманим працівникам (у разі застосування найманої праці) умов, передбачених трудовим законодавством;

• своєчасного повідомлення державного реєстратора про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що мають відображатися в реєстраційних документах;

• дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних,протипожежних та інших вимог.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий статус фізичної особи-підприємця	\|	Державна реєстрація ФОП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.