Заставні кредитори (згідно зі ст. 210 ГК) – це кредитори, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою.
Слід зазначити, що кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою, не можуть бути стороною у справі про банкрутство.
Конкурсні кредитори (абз. 6 ст. 1 Закону ) – це кредитори, вимоги яких:
● до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство;
● до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Вимоги, що подаються цією категорією кредиторів до господарського суду, повинні, як правило, бути безспірними, а саме: визнаними боржником, підтвердженими виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Поточні кредитори– це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після після порушення провадження у справі про банкрутство.
Ця категорія кредиторів вступає у процес після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство. Їхні вимоги подаються як господарському суду, так і боржникові, мають бути обґрунтованими, але не обов'язково безспірними.
Збори (комітет) кредиторів
Інтереси кредиторів у провадженні справ про банкрутство представляють колегіальні органи кредиторів – збори (комітет) кредиторів, створені відповідно до Закону. Ці органи утворюються, якщо до одного боржника мають грошові вимоги два або більше кредиторів.
Порядок утворення, скликання зборів (комітету) кредиторів, організація та проведення засідань останніх, їх компетенція, порядок прийняття рішень цими органами визначаються ст. 16 та іншими статтями Закону .