Коефіцієнти активності речовин і іонів є функцією не лише концентрації розчину. Їхні значення також залежать від природи електроліту, температури та йонної сили розчину.
Під активністю розуміють величину, яку треба підставити у термодинамічне рівняння замість концентрації, щоб обчислені значення збігалися з експериментальними.
У рівнянні С — концентрація, яка виражається в одиницях молярності або моляльності; f — коефіцієнт активності, тобто коефіцієнт, на який треба помножити величину концентрації, щоб дістати значення активності. Він є мірою розбіжності активності і концентрації або мірою відхилення стану електроліту у реальному розчині від cтану того самого електроліту в ідеальному розчині, де немає міжйонної взаємодії. Чим ближче реальний розчин до ідеального, тим ближчі між собою концентрація і активність. Коли концентрація розчину дорівнює 10-3 - 10-4 моль/л, то а=С, а коефіцієнт активності наближається до одиниці.
Йонна сила розчину є півсумою добутку концентрацій усіх йонів у розчині на квадрат їхнього заряду z:
Вважають, що при сталому значенні йонної сили розчину коефіцієнти активності йонів також залишаються сталими і не залежать від їхньої концентрації.
Негативною стороною теорії сильних електролітів є те, що їй підлягають лише розбавлені розчини. Крім того, вона не враховує хімічні процеси, що відбуваються у розчині, зокрема явище сольватації і можливу зміну при цьому активності розчинника, який також є активним компонентом розчину.