Чиста вода є слабким електролітом, який незначною мірою проводить електричний струм. Справді, при 22°С її ступінь електролітичної дисоціації дорівнює 1,8•10-9, тобто дисоціює лише одна з 555 000 000 молекул води. Однією з причин такої незначної дисоціації води є те, що дисоціація пригнічується дією водневих зв’язків, які є типовими для води. Дисоціацію води можна записати наступним чином:
Н2О ↔ Н++ ОН-
Застосувавши до цієї рівноваги закон діючих мас, матимемо:
або
де К — константа електролітичної дисоціації води.
Оскільки ступінь дисоціації води дуже малий (α= 1,8•10-9), то практично [Н2О] = const (кількість дисоційованих молекул води не враховують) і тоді:
[Н+]•[ОН-] = К(Н2О)
Цю константу Кн2оназивається йонним добутком води. При 22 °С К(Н2О) = 10-14. Відомо, що концентрація іонів Н+ і ОН- у воді однакова і дорівнює 10-7 добутку ступеня дисоціації води на її концентрацію.
Значення Кнго є сталою величиною при певній температурі. Оскільки дисоціація води є ендотермічним процесом, то нагрівання води зміщує рівновагу в бік утворення йонів води, що спричинює збільшення величини Кн,о із збільшенням температури.