• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Читання твору.

Словникова робота.

Класи 7-8 класи 9-11 класи

У - а

Пуск -

Ви -

ник Інтелігентний читач

Літературний критик

Літературознавець

Дослідник проблем

Творець власних творів У – ч

У – к

У – л

У – д

Щоб досягти такого результату, необхідно виробити систему роботи над творами.

Система роботи в основі має знання, а саме з теорії літератури, історії літератури, критики (на доступному рівні).

Методика накопичила значний досвід вивчення епічних творів у школі. Важливу роль відіграє правильна організація читання епічних творів. Як правило, великі за обсягом твори (повісті, романи) читаються вдома самостійно учнями. Тому емоційно-естетичне первинне сприймання твору, усвідомлення змісту твору учнями не піддається контролю. Усе це вияснить учитель під час поглибленої роботи над текстом твору. Бажано, щоб учитель заздалегідь визначив ті епізоди, образи, вислови, які можуть бути хибно сприйняті, і в настановній бесіді, і під час поглибленої роботи звернути увагу школярів-читачів саме на них.

Завдання прочитати великий за обсягом твір дається заздалегідь, завчасно. Читанню твору передує вступна бесіда. Її головним завданням є актуалізація учнівського досвіду, а також мотивація навчальної діяльності, підготовка до сприймання. Змістом бесіди є встановлення зв’язків між виучуваним твором із іншими творами цього ж автора чи інших авторів, близькими в ідейно-тематичному плані. Важливе значення має мотивація навчальної діяльності учнів. Тут використовуємо все, що може підвищити інтерес до твору: розповідь про життєву долю автора і самого твору, премії, відгуки критики, місце і роль твору в літературному процесі, актуальність твору для сьогодення тощо. У вступній бесіді іноді доцільно провести лексичну роботу, звернути увагу на використання автором діалектизмів, архаїзмів, жаргонізмів тощо і пояснити лише тією мірою, якою це необхідно для розуміння змісту твору. Записувати ненормовану лексику до словників не варто, адже це може засмічувати мовлення школярів.

2. Основні етапи роботи над епічним твором.

У методиці вироблені такі етапи роботи над епічним твором.

Підготовка до сприймання твору. Читання твору з коментарем. Словникова робота. Бесіда за змістом прочитаного. Близький до тексту переказ. Використання окремих елементів аналізу.

Підсумкові заняття. Творчі усні та письмові роботи.

Підготовка до сприймання твору. Читання твору.

Бесіда за змістом прочитаного.

Використання елементів аналізу.

Підсумкові заняття.

Творчі усні та письмові роботи.

Підготовка до сприймання твору.

Підготовка до аналізу.

Аналіз твору.

Підсумкові заняття.

Творчі усні та письмові роботи.

Приступаючи до аналізу, вчитель повинен визначити ті компоненти художньої структури твору, які потребують особливої уваги, докладного розбору, розуміння яких необхідне для глибокого усвідомлення творчого задуму письменника, у яких зосереджена головна думка твору або які є показовими для індивідуального стилю письменника. Варто, уважно для цього перечитати анотацію програми, критичні матеріали тощо.

Аналізуючи твір, слід завжди пам’ятати про те, що він є явищем мистецтва й надто докладний розбір його елементів може зашкодити його емоційно-естетичному сприйняттю, і про те, що для розкриття ідейно-художнього змісту твору не треба розглядати всі його компоненти, засоби з однаковою глибиною, досить визначити найхарактерніші, найтиповіші, щоб, детально розібравши їх, усвідомити головний ідейно-художній зміст, відчути особливості творчого почерку автора.

При вивченні епічних творів застосовуються всі шляхи аналізу. У 5-7 класах перевага віддається послідовному аналізу, у 8-11 класах – пообразному та проблемно-тематичному, мовностильовому, компаративному тощо.

Аналізу художнього твору передує первісне ознайомлення з текстом, емоційно-естетичне його сприйняття.

Вибір шляху аналізу залежить від жанрових особливостей, композиції твору, системи образів, розвитку дії, спрямування авторської думки, вікових і пізнавальних особливостей учнів, рівня їх знань, умінь і навичок, а також від особистості вчителя, його уподобань і стилю роботи.

Пообразний аналіз, як свідчить його синонім – традиційний аналіз, - має довгу історію розвитку й застосування в школі. Він і сьогодні дає високі наслідки, якщо спирається на проблемність вивчення, на цілісне сприйняття художнього твору, на самостійність мислення учнів, якщо твір розглядається як неповторне явище мистецтва, а на уроці звучить живе слово письменника.

Пообразний аналіз епічних творів, як правило, має усталену послідовність роботи. Починається із визначення теми. Пообразний аналіз виходить із специфіки мистецтва – мислення в образах засобами мови і є найпоширенішим у практиці вчителів. Він базується на послідовній характеристиці персонажів, через яку розкривається творчий задум письменника, ідейно-художня своєрідність твору.

Через образи персонажів письменник виявляє погляди на життя, власні естетичні концепції, утверджує чи заперечує явища дійсності, порушує важливі соціальні та моральні проблеми. В літературних персонажах опредмечується реальна дійсність, виражається психологія народу, його менталітет, розкривається внутрішній світ людини, а сама вона розкривається у вчинках та дії.

Творчий задум письменника викристалізовується в ідеї твору й розкривається шляхом розв’язання конфліктів та суперечностей між персонажами, які перебувають у постійних взаємозв’язках і взаємовідносинах, у дружбі чи ворогуванні як однодумці чи супротивники. Головна проблема твору, як правило, пов’язана з образом головного героя.

У процесі аналізу персонажа увага зосереджується на його ролі в розвитку сюжету та композиції; засобах характеристики (мова, розкриття в дії, внутрішній світ – думки, почуття, мрії, самохарактеристика, перехресна характеристика, портрет та авторська характеристика); типовому та індивідуальному; основній проблемі чи ідеї, носієм яких він виступає; пізнавально-виховному значенні. Важливо домогтися, щоб літературний герой постав перед учнями як повнокровний людський характер, жива людина, як тип, що втілює в собі найістотніші риси певної групи людей, класу чи народу.

Опрацьовуючи твір у 5-6 класах, домагаємося, щоб учні засвоїли: ким є головний персонаж, як себе поводить у певних ситуаціях, до чого прагне, що в ньому гідне наслідування, а що – засудження, що з ним сталося. У 7- 8 класах образи твори розглядаються у взаємозв’язках із іншими персонажами, посилюється увага до соціальних мотивів вчинків персонажів, визначення типових рис. На цьому етапі даємо школярам елементарні уявлення про систему образів-персонажів.

Літературознавчий струмінь посилюємо у 9-11 класах, коли художні образи-персонажі сприймаються учнями з більшим розумінням специфіки творення. Старшокласники розуміють роль творчого домислу, втілені образами ідеї чи проблеми, майстерність автора, усвідомлюють характер конфлікту, принципи групування дійових осіб. Письменник прагне викликати у читача певне ставлення до дійсності, пробудити емоції, роздуми. З цією метою він створює різні характери, епізоди, які відіграють важливу роль у розкритті творчого задуму й авторської позиції. Інтерес до внутрішнього світу людини посилюється в середньому й особливо в старшому шкільному віці, коли учень починає усвідомлювати себе як особистість. Тому в цей вік увага загострюється до позитивних персонажів.

Суттєвим недоліком пообразного шляху аналізу є недостатня увага до тексту твору, який часто виступає як ілюстрація до образів. Однак цей шлях аналізу дасть плідні наслідки, коли буде тісний зв’язок із текстом, тобто образи-персонажі будуть розглядатися в єдності із іншими компонентами твору (темою, ідеєю, композицією тощо), коли в під час роботи учитель уникатиме одноманітності та шаблонів. Слід також пам’ятати, що аналіз образів не повинен зводитися до переліку окремих рис удачі, який не здатний створити емоційний ефект, руйнується художність образу, позбавляє його впливу на читача. Важливо, щоб учні не тільки добре усвідомили характер та вчинки персонажа, а й побачили за цим важливі соціальні та морально-етичні проблеми порушені автором.

Отже, по образний шлях аналізу дозволяє через окремі характери і художні типи осягнути твір, побачити образи у взаємодії і нерозривному зв’язку з іншими компонентами художньої структури, усвідомити суперечності у змалюванні життєвих явищ, логіку групування персонажів, композицію й засоби типізації образу, його художньо-естетичну цінність.

Послідовний шлях аналізу передбачає розгляд твору за автором. В основі цього шляху лежить сюжет, сам аналіз здійснюється шляхом читання і коментування твору. Він забезпечує слідування за авторською думкою, емоційне сприйняття твору, дає можливість зупинитися на мовностильових особливостях та засобах характеротворення, виділити найголовніші сцени чи епізоди. Недоліком цього шляху аналізу є захоплення аналітичними елементами сюжету і недостатня увага до художньої деталі, засобів образності.

Аналіз за розвитком подій чи подієвий корисно трактувати в середніх класах, де сприймання творів мистецтва учнями відзначається фрагментарним характером, вибірковістю, інколи поверховим, неадекватним розумінням їх, невмінням оцінити як явище мистецтва. Тому на цьому етапі літературної освіти необхідно добирати такі види роботи, які привертають увагу учнів до художньої структури твору. Не можна й не зважати на те, що підлітки виявляють особливу увагу до сюжету. Тому розумно задовольнити запити читачів й через сюжетну канву тканини твору виховувати інтерес до інших компонентів та особливостей, розширювати рамки пізнавальних можливостей учнів.

Аналіз за розвитком подій диктується не лише віковими особливостями сприймання учнями твору, а й його жанровою специфікою. Його доцільно застосовувати під час вивчення невеликих за обсягом творів, у яких чітко дотримані елементи сюжету. Важко сприймається іноді учнями новелістика, історичні твори, їх також варто коментувати під час читання.

Проблемно-тематичний шлях аналізу передбачає розгляд найважливіших проблем, поставлених автором у творі. Його найчастіше використовуємо під час вивчення великих епічних творів, у яких митець ставить і вирішує кілька важливих проблем, що визначають жанр, композицію, систему образів-персонажів і художню специфіку твору. Цей шлях аналізу вимагає від учнів умінь аргументувати, узагальнювати, підсумовувати, робити висновки. Тому, як правило, до цього шляху аналізу вдаються в старших класах.

Л.Тимофєєв зазначає, що по суті кожен образ, кожна життєва ситуація, про яку розповідає автор у творі, уже несуть у собі і своєрідну тему, і своєрідну її ідейну оцінку, є самостійною проблемою. У цьому розумінні кожний твір є багато проблемним.

Є.Пасічник вважає, що проблемно-тематичним є шлях аналізу художнього твору, в якому основою, віссю, логічним центром є проблема, навколо якої групується матеріал у процесі вивчення твору.

В.Неділько вбачає призначення цього шляху аналізу в тому, що спочатку визначаються головні проблеми й тематика твору, а його розбір іде шляхом дослідження того, як розв’язуються поставлені в ньому проблеми на конкретному тематичному матеріалі. Проблеми виражаються в образній системі твору, в життєвих ситуаціях, змальованих письменником.

Проблемно-тематичний шлях аналізу має певні переваги порівняно з іншими шляхами у плані формування моральних переконань та ідеалів, життєвої позиції учнів, дозволяє пов’язувати виучуваний матеріал із сучасністю. Під час застосування окресленого шляху аналізу слід простежити, як тема і проблеми втілюються в окремих образах, епізодах, сценах, з’ясувати позицію та оцінку автора. Але цей шлях аналізу приховує в собі небезпеку збитися на загальні положення замість конкретно названих проблем. Іноді проблеми розглядаються учнями поза авторськими способами їх художньої реалізації, ігнорується художні специфіка твору.

Хребтом композиційного шляху аналізу є сюжет та позасюжетні елементи, тому цей шлях аналізу зводиться до визначення типу сюжету, групування персонажів, з’ясування окремих художніх деталей. Саме поняття «композиція» на сьогоднішній день у літературознавстві остаточно не вирішене, тому й цей шлях аналізу остаточно не досліджений, спільної думки методистів щодо його специфіки немає.

Мовностильовий шлях аналізу зосереджується на мові твору та стилістичних прийомах.

Змішаний (комбінований) шлях аналізу базується на застосуванні елементів по образного, проблемно-тематичного, композиційного, подієвого, стильового тощо шляхів аналізу. Найчастіше у школі застосовують змішаний шлях аналізу.

Подаємо орієнтовний план аналізу прозового твору.

Читайте також:

1. N Уроки класного читання
2. Аналіз паралельного інтерфейсу з DSP-процесорами: читання даних з АЦП, що під’єднаний до адресного простору пам’яті
3. Види читання
4. Вироблення навичок швидкого читання
5. Вироблення системи читання.
6. Дидактичні стратегії читання
7. З історії становлення методики читання. Основний метод навчання дітей читанню
8. Інноваційні технології вдосконалення техніки читання
9. Мал. Техніка читання «по діагоналі».
10. Мова художнього твору.
11. Набуття умінь правильного читання
12. Навички читання і конспектування

Переглядів: 3037